Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чуж 458 чуд — Чужоземко молодая, хто ти? (Рил.)]. Ср. чужоземець. -чужоземний иностранный; уст. иноземный, чужеземный, чужестранный [Володька відчув теплоту в словах незнайомого громадянина, що говорить з таким виразним чужоземним акцентом (Янов.)] Уяви, що довелося б тобі, як пані гетьмановій, вітати чужоземних послів. Ти б не знала, як з ними поводитися, як частувати їх, як відповідати (Тулуб)]. чужоземський уст. чужеземный, чужестранный. чужоземщина уст. чужеземщина. чужоїдний биол., перен. чужеядный [Особисто я це бачу суттєвої різниці між дармоїдом у своїх батьків і нахлібником в науці. Два чужоїдних різновиди, тільки й того! (Волош.)\. чужомовний иноязычный; уст. чужеязычный [Переклади чужомовних творів, чи то літературних, чи наукових, для кожного народу являються важним культурним чинником (Фр.)]. чужонаціональний чуженациональный [..під самовизначенням націй розуміється державне відокремлення їх від. чужонаціональних колективів (Ленін)]. чужорідний чужеродный [Захисні реакції, спрямовані проти вторгнення в організм паразитів або чужорідних речовин, властиві, як відомо, всій живій природі (Наука і життя, 1956, 9)]. чужосілець, -льця обл. человек из чужого села. чужосільний обл. из чужого села; (неточно) нездешний [Почалося слідство, хто вбив Гершка, але хлопці не могли нікого піввати, бо то були самі чужосільні, ще й по- зачорнювані сажею (Фр.)Ь чужосільський обл. чужого села [Була я у гаях і забрела дуже далеко, аж туди, к чужосільським левадам (Вовч.)]. чужосторонець, -нця 1) чужак (разг.); нездешний [Степанида: Спасибі! От несподіваний гість! Сідай же! Яким це вітром тебе занесло? Грецько: Своїм рідним... Хіба ви вже мене до чужосторонців записали? (Стар.)]; 2) чужой, посторонний; 3) чужестранец; иностранец. Ср. чужосторонній 1—3. чужосторонній уст. 1) нездешний; (в сказуемом разг.— ещё) чужак; 2) (не родной) чужой, посторонний [Як умерла [мати], тоді тільки прийшли [Хведір з Горпиною], наче чу- жосторонні які-небудь, геть одсторонь стояли (Мирн.)]; 3) (из другой страны) чужестранный (уст.); иностранный. чуйка уст. чуйка [Дивляться [брати] — їде якийсь панок чи купець в бричці утриконь, добре убраний — у синій чуйці, з кримських смушків шапка (Стор.)]. чуйненький уменьш., ласк, от чуйний 2 [Бачу, й вона увійшла: старесенька, малесенька, ледве од землі видно, а ще чуйненька, говірка (Вовч.)]. чуйний 1) чуткий [Якби хто біг, то було б чути, у мене вухо чуйне (Фр.); Перед самим світанком Таня на годину эабулася чуй- впм, настороженим сном, кожну мить готуючись скочити на рівні ноги (Собко); Це так заболіло її, чуйну на всяку образу, що вона зарилася в качани і так в гірких думках пролежала до вечора (Коцюб.); Ленін був надзвичайно чуйний і уважний до товаришів, до простих людей (Ком. Укр., 1960у 4)]; чуйний слух чуткий слух; ^2) (полный жизненных сил ) обл. уст. бодрый [Се був дід дуже старий, білий, а проте чуйний, високий і прямий (Вовч.)]; бути (стати) чуйним быть (стать) бодрым; приободриться; разг. прибодрйться, расшевелиться [Поки ми дійшли до священико- вого двору.., то вже сестра Меланія зовсім чуйна була: хоч очі од спання помаліли, та дивилися густо і жваво (Вовч.)]. чуйність, -ності 1) чуткость [Мабуть, ніщо так глибоко не западає в душу, як вияв чуйності (Бат)]; 2) бодрость [А де дяк зупинився? ..Може, вже силу, і кріпость, і чуйність ісходив? (Вовч.)]. Ср. чуйний 1-2. чуйно нар. чутко [І чуйно слух напружений хлопчини Ловив оцей, з дитинства знаний клич (Бажан); Уважно і чуйно ставився Ленін до людей (Біогр. Леніна)]. чукати, -каю, -каєш и чукикати, -кйкаю, -кйкаєш разг. подбрасывать ребёнка, забавляя его [Давай дитину підіймать і чукать (Етн. мат.); Оксана з колиски взяла Маркуся, закутала в грубі полотняні пелюшки і чукикала на руках (Чорн.)]. чукикатися, -кйкаюся, -никаєшся разг. забавляться [Старий часом навернеться до неї, подивиться, що вона або спить коло сина, або чукикається з ним (Мирн.)]. Чукотське море Чукотское море. чукотський чукотский. Чукотський національний округ Чукотский национальный округ. чукча чукча. чукчанка чукчанка. чукчі, -чей чукчи. чулан разг. чулан [Оглядівши хату, він [фашист] вискочив у присінок, перекинув діжку з водою й рвонув двері до чулана (Вишня)]. чулий 1) чуткий; (полный мягкости, ласки — ещё) нежный; (впечатлительный; сентиментальный) чувствительный [Вайлуватий і дужий, як ведмідь, він мав на диво пряме і чуле серце (Шиян); Люблю тебе за всі твої пориви, за душу, чулу до страждань чужих (Сос); Йду в простори я, чулий, тривожний.. В моїм серці і бурі, і грози, й рокотання — ридання бандур... (Тич.); Якось був я в чулім настрою, Зійшов на шпилечок, там став. «Ох, чом я не пташка маленька!» Раз по разі я тяжко зітхав (Л. Укр.)]; ^wia людина чуткий (чувствительный) человек; г^ле ставлення чуткое отношение; 2) (исполненный чувства — о музыке, песне и т. п.) трогательный [Хутко в неї під віконцем Мандоліна залунала, Із потоку гуків чулих Серенада виринала (Л. Укр.)]. чулість, -лості 1) чуткость; нежность; чувствительность [Він вірив у Юлю, в її чулість і тактовність, уА її товариськість |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)