Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чуп 460 чут чупкати, -каю, -кавш обл. стучать; (время от времени) постукивать [Йому здається, що щось чункає по поді (Фр.)\. чупойда обл. неряха [Моя небіжка Оришка була весела й хату мою звеселяла, а це якась старії чупойда! (Н.-Лев.)]. чуприна волосы; (преим. о пышных — ещё) шевелюра; (отдельная прядь) чуб, хохол, разг. чуприна [Семен ніяк не міг скласти докупи літер, а дванадцятилітнього вчителя брала нетерплячка — і він скуб учня за чуприну, крутив вухо (Коцюб.); Брянський, з туго перетягнутим станом, з білявою пишною чуприною, стоїть, облитий променями призахідного сонця (Гонч.); Закрутивши чорні уси, За ухо чуприну, Підняв [отаман] шапку — човни стали. — Нехай ворог гине! (ІПевч.)]; <^ну н а г р і- т и разг. вспотеть [Порався він [знахар], порався, поки добре чуприну нагрів (Вовч.)]; см. еиіе нагрівати: нагрів чуба; а ж ^на мокра разг. до седьмого пота (поту) [Аж помолодшала вона, як перебралася у свою хату, па нове хазяйство... Чіпка собі прийнявся за його, аж чуприна мокра (Мири.)]. чупрйндйр, -риндиря разг. хохлач, чубатый [Став - пригляду вати ся — аж недалечко стоїть високий козак у кармазиновім жупані, в чорних оксамитових штанях і жовтих чоботях... такий з нього чуприндир, що кращого не знайти і у коші (Стор.); Засмутились чуприндирі, Лап та й лап за бриті гирі... (Манж.)\. чупринистий чубастый [— Ой, Левку, Левку, який ти цурний... — нахилилася до ш.ого [Христина] і не руками, а своєю жалістю охопила його чупринисту голову (Ст.)]. чупринка уменьиі., ласк, волосы; шевелюра; чуб хохолок: разг. хохлик. Ср. чуприна. чупрун, -на уст. простолюдин [Бач, безокая фортуна Зробила [Азилласа] паном із чупруна (Котл.)]. чур, -ра обл. родник [Коло неї чур Студеної води, як срібнесенький шнур (Федьк.)]. чура ист. обл. оруженосец, [казацкий] слуга [Зо мною, слухай же, остались Данило, чура мій, та я, Та Пріся, дочечка моя! (Шевч.)]. ^ чурбак, -ка чурбан; разг. чурбак [Геннадій Зивгородній сидів на дерев'яному чурбаку перед диктовою дошкою, на якій був почеплений шматок паперу (Скляр.)]. чурек чурек [Чурек і сакля — все твое; Боно не прошене не дане (Шевч.)]. чуріти, -рить обл. струиться, течь [Я кинув геть топорець, обілляв безтямну водою, спинив кров, що чуріла з її рани (Фр.)\. чуркало обл. родник [Як пам'ятаю, гуцули нили тільки — і це не всякий — влітку жснтицю на полонині та воду з чуркала (Козл.)]. чуркати, -кас. обл. см. чуріти. чурком нар. обл. струёй [Ненька., лиш заплакали гіренько та утирають собі кров, що так і пішла з них.чурком (Федьк.)]. чуркотїти, -тйть обл. см. чуріти. чути (чую, чуєш) 1) слышать; (в прош. ер. разг.— ещё) слыхать; (в односоставном предложении — обычно) слышно (разг.) [Кличе мати вечеряти, А донька не чує (ІПевч.); Стара добре чула, що хтось плигнув через вікно (Коцюб.); В честь моєї Батьківщини Скільки слів привітних чуть (Дмитр.)]; чуєш? слышишь?; (как призыв обратить внимание — ещё) чу! [— Бач, що кажуть люди!? — гука Чіпка. — Чуєш, що кажуть!? (Мирн.)]; г^ти на власні вуха см. власний 1; багато чув про вас много о вас слышал (разг. слыхал; уст. наслышан); хто таке чув, щоб... где это слыхано (слыханное ли дело), чтобы... [Як то можна! та де се видано! та хто таке чув, щоб вільна козачка за кріпака оддавалась! (Вовч.)]; щ о <^ти? что слышно?, что слыхать? [Що у. Вас чути? Ми сливе нічого не відаємо про закордонні справи (Коцюб.)]; чуєш дзвін, та не знаєш, де (звідки) він погов. слышишь звон, да не знаешь, где (откуда) он [— Дурень ти божий, — криво осміхнувся Гаркуша. — Чуєш дзвін, та не знаєш, де він... (Гонч.)]; 2) (воспринимать другими органами чувств или чутьём) чувствовать, разг. чуять; (о запахе — ещё) слышать, обонять; (о животных) чуять [В Країні Рад ми завжди, всюди дома, І рідну руку чує скрізь рука (Рил.); Христя чує, що в неї не тільки лице — голова горить-палає (Мирн.); Спершу оступав гай шлях, і, їдучи, вони чули пахощі гайових квіток, потім гай наче разом знявсь (Вовч.)]; г^ти носом разг. чуять носом [А жіночки... лихий їх знає! Уже сміялися над ним! Вони цю страву носом чують (ІПевч.)]; «-^ти себе яким, я к чувствовать себя каким, как [Чую себе здоровою, бачу, що й вони мною задоволені (Фр.); Так освоївся з Римом та й взагалі з Італією, що чую себе зовсім вільно, розмовляю, розпитую і ие блуджу (Коцюб.)]; г^ти ч и м (о запахе, вкусе) разг. отдаёт чем [Р у ф і н: Великий жаль, що стільки крові ллється за вашу віру, бо мені здається, вино ще грає, а вже оцтом чути (Л. У/ер.)]; душі не ^ти в кому души не чаять в ком [Павло любить Катрю, душі в ній не чує (Куч.)]; душі не ^ти [в собі] разг. без памяти [Душі не чув Олексій, так любив свою дочечку (Квітка); Качинська: Ясновельможний пане! Мій покійний муж.. любив мене, і я його кохала, душі в собі не чула (Тоб.)]; землі не ^тв під с о б о ю см. земля; н є ^ти себе (быть в сильном волнении) не помнить себя [Ілонка стояла, не чуючи себе, приголомшена незвичайним виглядом сержанта (Гонч.)]; ніг під собою не г^ти см. нога; рибу вже ^ти рыба уже припахивает (попахивает); рук, н і г не г^ти (о сильной усталости) разг. рук, ног не чувствовать [Іноді так наморишся — рук, ніг не чуєш, спини не розігнеш... (Мирн.)]; сёрце чує сердце чует [Якусь тяжку недоленьку Віщує козаче, Чує серце, та не скаже, Яке лихо буде (Шевч.)]; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)