Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 635):
Попередня 
Наступна

чут
461
чут
серцем '-'ти сердцем чуять [На душі
важко, на серці сумно — аж мов нудно...
Так буває тоді, як серцем чуєш якесь лихо
(Мири.)].
чутий слышанный; разг. слыханный [I голос
його і слова неймовірні Він теж відчував,
наче чуті колись (Пере.); Все чуте і бачене
в селищі, а особливо розмова з Марком та
Лідою, ще більше підбадьорило Ганну
(Козач.)]; ледве ^тий едва (чуть)
слышный [Враз подано команду, ледве чуту:
—Сідайте!., ну, щасти!.. — і попливли
[плоти] через Славуту (Тич.)].
чутися (чуюся, чуєшся) 1) слышаться, быть
слышным; (в безл. предложении — обычно)
слышно; (о чём-либо сильно звучащем — ещё)
раздаваться; (откуда — ещё) доноситься
[Чується брязкіт розбитого скла, тріск
розламаного стільця й одчайдушний крик
переляканого Кірхнера (Кол.); Де-не-де на
верхів'ях сріблилися відблиски
прожекторів. З палацу нічого не чулося (Смол.);
Міський шум то чувся зовсім близько, то
раптом даленів (Дмитр.); З лісу чувся
веселий гомін партизанів (Шер.)]; 2)
чувствоваться; разг. слышаться; (представляться,
мерещиться, казаться) чудиться [Майор
лаявся, проте злості не чулося в його
словах (Гонч.); У голосі її чулася божевільна
туга, безмірна, безкрая... (Мирн.);
Чується мені пісня Байрона, що покинув
свій рідний, але ворожий, розпусний край
і пішов блукать по світі, шукать спочинку
для свого розбитого серця (Н.-Лев.); В ие-
реривах кварталів — молочна мла, за якою
дулось далеке і безконечне (Коцюб.)). Ср.
чути 1 — 2; 3) (думать о себе, осознавать
себя каким) обл. чувствовать себя; (реже)
чувствовать [Я чуюся перед Вами винним
(Коцюб.); А що, Устино, чи ти чуєшся,
що вже ти вільна душа? (Вовч.); Гриць
хотів умерти, бо чувед вже зайвим на цім
світі (Март.)].
чутка слух; (более продолжительная и преим.
«о ком) молва [Чутка про незвичайні події
дійшла і до Мір'єм (Коцюб.); Десь на шляху,
біля діброви, У хаті чепурній шинкарочка
жила; Про біле личко, чорні брови Далеко
чутка йшла (Гл.)]; г^кй мн. ч. случки,
молва [К а л є б: ..Так от чутки недобрі
йдуть про тебе: що з дикунами водишся
на пущі, приводиш їх сюди... (Л. Укр.)];
~ка йде по всьому світу слух
идёт по всему свету; разг. слухом земля
полнится; г^ка така (є ^ка), щ о...
слышно (говорят, есть слухи, ходят слухи),
что... [Напишіть, як Ви себе почуваєте.
Певно, краще, бо є чутка, що у Вас
морози, сухо (Коцюб.)]; з ^ки (на каком
основании) по слухам; разг. по насльїшкі-*;
[і] <^ки немає, ніякої ~ки, а н і
~ки ничего не слышно [Минає рік, І
другий минає, І четвертий, і десятий, А чутки
немає (Шевч.); Йому жалко було, що про
Василя не було ніякої чутки: бо він його
дуже любив (Квітка)]; н і <-~ки ні
вістки разг. ни слуху ни духу [Минув рік,
минув другий, про Миколу не було ні
чутки ні вістки (Н.-Лев.)]; іде «-'ка
ходят (носятся) слухи, ходит слух, идёт
молва; (перед придаточным разг. — ещё)
слыхать; (в прош. вр. — обычно)
разнеслось, разнёсся слух, молва разнеслась
[М отря: У нас така чутка йде, що ви
дівчат сахаєтесь? Роман: Мало чого
не плетуть (Кроп.)]; розійшлась
г^ка распространился (разнёсся) слух,
разнеслась молва [Серед солдатів чутка
розійшлась, Немов по радіо учора відкілясь
Передали, що кінчилась війна (Піде.)];
розпускати, розпустити «-^ку
распространять, распространить слух
(молву); разг. распускать, распустить слух
(молву), расславлять, расславить
[Урядник., говорив похмуро до селян: — ..Це
тільки внутрішні вороги., сіють крамолу
отаку: розпускають чутки, афішки
розкидають (Головко)].
чуткий чуткий; (легко откликающийся на
что-либо — ещё) отзывчивый (на что, к
чему); (насторожённый — ещё) сторожкий
[Я роблюсь занадто чутким, мої очі
помічають те, чого раніш не бачили (Коцюб.);
Світ йому любо усміхається, ..дивиться на
його [Чіпка] не злим оком; прислухається
чутким серцем (Мирн.); Внизу видно
дерево — чутке, заплакане, шумке: загуде
десь вітер — воно тремтить уже й плаче,
як живе (Вас); Єсть одна перлина, Що з
усіх найкраща в світі. Ту перлину не
дістати Ні з печер землі, ні з моря: Тільки
той її знаходить, Хто чутким родивсь
до горя (Самійл.)]; ~кйй до всякої
несправедл йвості чуткий ко
всякой несправедливости; ^>кйй слух
чуткий слух; —і*йй сон чуткий (сторожкий)
сон [Повечерявши, Созінов обережно поліз
на горище і заснув чутким сном (Ст.)].
чуткість, -кості чуткость; отзывчивость;
сторожкость. Ср. чугкйй.
чутко1 нар. чутко; отзывчиво; сторожко
[Невиразно мигнув перед її очима росяний
степ, тихі поля, темний ліс, коли вона
перебігала їх та чутко ловила кожен звук...
(Вовч.); Чутко спить моя дружна чота.
Завтра знову навчання, похід (Вирг.)].
Ср. чуткий.
чутко2 предик, разг. слышно [У сьому
великому гаї спокійно було й ще ніколи не чутко
про розбої жадні (Вовч.); Тиша така, що
чутко, як кров тече в жилах... Сон налягає.
Кладе м'якеньку лапу на очі і на лице і
шепче до вуха: спи... (Коцюб.)]; см. ещё
чутно 1.
чутливий 1) чуткий; (впечатлительный —
ещё) чувствительный; (живо реагирующий
на что-либо — ещё) отзывчивый [В час
бою начальник штабу повинен бути
особливо чутливим до найменших зауважень
комдива (Ле і Левада); Олімпіада
Івані В'Н а: ..Любочка така чутлива!
Правда, тепер вона тихіша, спокійніша
стала, ніж давніше (Л. Укр.); В чутливій
дитячій душі відбиваються думки і настрої
дорослих, їхня приязнь і їхня дружба
(Гонч.)]; ~па людина чуткий
(чувствительный, отзывчивый) человек; г^ве
ставлення чуткое (отзывчивое) отношение;

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)