Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чут 461 чут серцем '-'ти сердцем чуять [На душі важко, на серці сумно — аж мов нудно... Так буває тоді, як серцем чуєш якесь лихо (Мири.)]. чутий слышанный; разг. слыханный [I голос його і слова неймовірні Він теж відчував, наче чуті колись (Пере.); Все чуте і бачене в селищі, а особливо розмова з Марком та Лідою, ще більше підбадьорило Ганну (Козач.)]; ледве ^тий едва (чуть) слышный [Враз подано команду, ледве чуту: —Сідайте!., ну, щасти!.. — і попливли [плоти] через Славуту (Тич.)]. чутися (чуюся, чуєшся) 1) слышаться, быть слышным; (в безл. предложении — обычно) слышно; (о чём-либо сильно звучащем — ещё) раздаваться; (откуда — ещё) доноситься [Чується брязкіт розбитого скла, тріск розламаного стільця й одчайдушний крик переляканого Кірхнера (Кол.); Де-не-де на верхів'ях сріблилися відблиски прожекторів. З палацу нічого не чулося (Смол.); Міський шум то чувся зовсім близько, то раптом даленів (Дмитр.); З лісу чувся веселий гомін партизанів (Шер.)]; 2) чувствоваться; разг. слышаться; (представляться, мерещиться, казаться) чудиться [Майор лаявся, проте злості не чулося в його словах (Гонч.); У голосі її чулася божевільна туга, безмірна, безкрая... (Мирн.); Чується мені пісня Байрона, що покинув свій рідний, але ворожий, розпусний край і пішов блукать по світі, шукать спочинку для свого розбитого серця (Н.-Лев.); В ие- реривах кварталів — молочна мла, за якою дулось далеке і безконечне (Коцюб.)). Ср. чути 1 — 2; 3) (думать о себе, осознавать себя каким) обл. чувствовать себя; (реже) чувствовать [Я чуюся перед Вами винним (Коцюб.); А що, Устино, чи ти чуєшся, що вже ти вільна душа? (Вовч.); Гриць хотів умерти, бо чувед вже зайвим на цім світі (Март.)]. чутка слух; (более продолжительная и преим. «о ком) молва [Чутка про незвичайні події дійшла і до Мір'єм (Коцюб.); Десь на шляху, біля діброви, У хаті чепурній шинкарочка жила; Про біле личко, чорні брови Далеко чутка йшла (Гл.)]; г^кй мн. ч. случки, молва [К а л є б: ..Так от чутки недобрі йдуть про тебе: що з дикунами водишся на пущі, приводиш їх сюди... (Л. Укр.)]; ~ка йде по всьому світу слух идёт по всему свету; разг. слухом земля полнится; г^ка така (є ^ка), щ о... слышно (говорят, есть слухи, ходят слухи), что... [Напишіть, як Ви себе почуваєте. Певно, краще, бо є чутка, що у Вас морози, сухо (Коцюб.)]; з ^ки (на каком основании) по слухам; разг. по насльїшкі-*; [і] <^ки немає, ніякої ~ки, а н і ~ки ничего не слышно [Минає рік, І другий минає, І четвертий, і десятий, А чутки немає (Шевч.); Йому жалко було, що про Василя не було ніякої чутки: бо він його дуже любив (Квітка)]; н і <-~ки ні вістки разг. ни слуху ни духу [Минув рік, минув другий, про Миколу не було ні чутки ні вістки (Н.-Лев.)]; іде «-'ка ходят (носятся) слухи, ходит слух, идёт молва; (перед придаточным разг. — ещё) слыхать; (в прош. вр. — обычно) разнеслось, разнёсся слух, молва разнеслась [М отря: У нас така чутка йде, що ви дівчат сахаєтесь? Роман: Мало чого не плетуть (Кроп.)]; розійшлась г^ка распространился (разнёсся) слух, разнеслась молва [Серед солдатів чутка розійшлась, Немов по радіо учора відкілясь Передали, що кінчилась війна (Піде.)]; розпускати, розпустити «-^ку распространять, распространить слух (молву); разг. распускать, распустить слух (молву), расславлять, расславить [Урядник., говорив похмуро до селян: — ..Це тільки внутрішні вороги., сіють крамолу отаку: розпускають чутки, афішки розкидають (Головко)]. чуткий чуткий; (легко откликающийся на что-либо — ещё) отзывчивый (на что, к чему); (насторожённый — ещё) сторожкий [Я роблюсь занадто чутким, мої очі помічають те, чого раніш не бачили (Коцюб.); Світ йому любо усміхається, ..дивиться на його [Чіпка] не злим оком; прислухається чутким серцем (Мирн.); Внизу видно дерево — чутке, заплакане, шумке: загуде десь вітер — воно тремтить уже й плаче, як живе (Вас); Єсть одна перлина, Що з усіх найкраща в світі. Ту перлину не дістати Ні з печер землі, ні з моря: Тільки той її знаходить, Хто чутким родивсь до горя (Самійл.)]; ~кйй до всякої несправедл йвості чуткий ко всякой несправедливости; ^>кйй слух чуткий слух; —і*йй сон чуткий (сторожкий) сон [Повечерявши, Созінов обережно поліз на горище і заснув чутким сном (Ст.)]. чуткість, -кості чуткость; отзывчивость; сторожкость. Ср. чугкйй. чутко1 нар. чутко; отзывчиво; сторожко [Невиразно мигнув перед її очима росяний степ, тихі поля, темний ліс, коли вона перебігала їх та чутко ловила кожен звук... (Вовч.); Чутко спить моя дружна чота. Завтра знову навчання, похід (Вирг.)]. Ср. чуткий. чутко2 предик, разг. слышно [У сьому великому гаї спокійно було й ще ніколи не чутко про розбої жадні (Вовч.); Тиша така, що чутко, як кров тече в жилах... Сон налягає. Кладе м'якеньку лапу на очі і на лице і шепче до вуха: спи... (Коцюб.)]; см. ещё чутно 1. чутливий 1) чуткий; (впечатлительный — ещё) чувствительный; (живо реагирующий на что-либо — ещё) отзывчивый [В час бою начальник штабу повинен бути особливо чутливим до найменших зауважень комдива (Ле і Левада); Олімпіада Івані В'Н а: ..Любочка така чутлива! Правда, тепер вона тихіша, спокійніша стала, ніж давніше (Л. Укр.); В чутливій дитячій душі відбиваються думки і настрої дорослих, їхня приязнь і їхня дружба (Гонч.)]; ~па людина чуткий (чувствительный, отзывчивый) человек; г^ве ставлення чуткое (отзывчивое) отношение; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)