Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чут 462 чух 2) (воспринимающий самые незначительные внешние влияния) чувствительный (к чему) [Вечірнє небо, гори, ліси, відлунюючи той спів, бриніли, як грандіозна чутлива мембрана (Гонч.); Для сільськогосподарських культур, чутливих до хлору (картопля, тютюн, виноград та ін.), важливо мати калійні добрива, що не містять хлору (Наука і життя, 1956, 7)]; г^ва вага чувствительные весы; 3) (исполненный глубокого чувства) редк. чувствительный [Гарний хлопчик, гарний! Ну, що? Чутлива була стріча батька з сином? (Фр.)]. чутливість, -вості 1) чуткость; чувствительность; отзывчивость [Походили вони [вади] з джерела романтичних захоплень та надто великої., вразливості і чутливості самого автора (Рил.)]; 2) чувствительность [Деякі тварини проявляють чутливість до таких незначних змін в атмосфері, які для людини лишаються зовсім непомітними (Наука і життя, 1956, 7)]. Ср. чутливий 1—2. чутливо нар. чутко; чувствительно; отзывчиво [Надя усміхається, зводить погляд в глибину високої, блакитної безодні, чутливо насторожується (Ряб.)]. Ср. чутливий 1. чутний слышный (в определении всегда с обстоятельством), (реже) слышимый, явственный, громкий; (в сказуемом — ещё) слышаться [І чутний був великий крик по всій 8емлі: «Щастя! щастя!..» (Л. Укр.); А вітер гуде, розвіває дідові бороду й приносить йому тихий, ледве чутний, мов з Дунаю, поклик: — Оста-а-пе!.. (Коцюб.); Нужда і ганьба скорим, чутним кроком спішили завітати в пороги пані графині (Фр.); Балабуха вийшов за двір і пішов шляхом наниз, над Рось. Шум води ставав чутніший (Н.-Лев.); Хороше так, понад річкою огоньки жевріють, там парубоча пісня чутна; там дівчата., співають (Мирн.)]; хороша чутка далёко ^на, а погана — ще дальше поел, добрая слава далеко заходит, а худая — ещё дальше. чутність, -ності слышимость. чутно 1) (в значении сказуемого и вводного слова) слышно; (преим. в значении вводного слова разг. — ещё) слыхать [Недалечко чутно сопілку, що грає якусь моторну, танцюристу мелодію (Л. Укр.); — Та й хлопці, чутно, співають, — цокоче дівчина. — Та таких гарних пісень! (Мирн.)]; добре далёко <^н6, а ледаче — ще далі посл. добрая слава далеко заходит, а худая — ещё дальше; 2) нар. слышно; явственно, громко [Щось ледве чутно дзенькнуло в тумані і замовкло знов (Ру- денко)]; ср. чутний; ^ніш, ^ніше сравн. ст. громче; явственнее; слышнее. чуттєвий чувственный [Розуміння зароджується вже в чуттєвому сприйманні людиною навколишньої дійсності (Рад. психол.)]; ^вий досвід чувственный опыт. чуттєвість, -вості чувственность. чуттєво нар. чувственно [Речовинний, чуттєво сприйманий світ, до якого належимо ми самі, є єдино дійсний світ.. (Маркс)]. чуття чувство; (у животных; у человека спо- I собность подмечать, понимать) чутьё [Невимовна, надзвичайна швидкість і ясність чуттів — зору і думки — володіли в цю секунду Марією (Смол.); Чуття єдиної родини, повсякденне піклування про могутність і розквіт своєї Батьківщини — це сенс нашого життя і творчості (Бучма); Поштовий голуб мусить бути особливо прив'язаний до свого голубника, і це чуття хлопець настирливо й терпляче виховує у птахів (Донч.); Іван Іванович підсвідомо, до краю загостреним чуттям, зрозумів, що та межа, до якої з неухильною поступовістю йшли події, буде перейдена зараз (Багм.)]; ^тя ліктя чувство локтя [Готовність допомогти товаришеві, чуття ліктя — риси, завжди властиві радянській людині (Рад. Укр., 1961, IV)]; вернутися (повернутися) до г^тя прийти в чувство (в сознание, в себя) [Іваниха тим часом вернулась до чуття, глянула на сина спершу немов непритомно, потім одразу все пригадала (Л. Укр.)]; ї органи і-^тя органы чувств [Органи чуття нерозривно зв'язані з центральною нервовою системою (Шкільна гігієна)]; сповнений високого ^тя проникнутый высоким чувством, одухотворённый. чуфа бот., с.-х. (Cyperus esculentus L.) чуфа [Чуфа належить до родини осокових (Колг. Укр., 1957, 4)]. чухання чесание; почёсывание [І куди тільки не глянеш у дворі, скрізь на всіх кілках, ушулах виднілися сліди їх [коней] чухання (Довж.)]. Ср. чухати. чухати, -хаю, -хаєш чесать; (ногтями разг.-~ ещё) скрести; (слегка или по временам) разг. почёсывать [Ілько спритно підсаджує Юрка на острішок і чухає ноги, попечені в кропиві (Козл.); Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину (Гл.)]; rwTH бороду скрести бороду (в бороде) [Почав [шинкар] чухати рижу, довгу, клочкувату бороду (Мирн.)]; г^ти потилицю (чуприну) прям.у перен. разг. чесать затылок, чесать (скрести) в затылке [Хома замовк та все чухав потилицю (Коцюб.); Пішов сердега дальш, чуприну чухаючи (Квітка)]; що в кого свербить, то він те й чуха посл. что у кого болит, тот о том и говорит [П и- лип: Що в кого свербить, то він те й чуха. С в и р и д: Кожному своє на думці. Мовляв: бондареві — обручі, шевцеві — ремінь, хліборобові — земля!.. (Кроп.)]. чухатися, -хаюся, -хаєшся чесаться; почёсываться [Івась, прокинувшись, довго сидів, чухався, утирався від поту, - поти трохи прочумавсь (Мирн.)]; *->тися в п о- тйлиці (в потилицю) чесать затылок (в затылке) [2-й чоловік: ..А як прийшлось відробляти, так я тепер тільки чухаюсь у потилицю та мов- чу-мовчу, бо сам винен!.. (Кроп.)]. Ср. чухати. чухмарити, -рю, -риш разг. чесать. чухмаритися, -рюся, -ришся разг. чесаться І [Ні, ніяк не спиться Мухамедову. Пе- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)