Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чух 463 шаФ ревертається він з боку на бік, чухма- 1 риться (Донч.)]. чухнутися, -нуся? -нешся разг. коснуться (чего); скользнуть (по чему) [Човен чухнувся дном об камінь, різко став (Ле)]. чухонець, -нця дорев. прен. чухонец. чухонка дорев. прен. чухонка. чухонський дорев. прен. чухонский. чухонці, -ців дорев. прен. чухонцы. чухрання 1) очистка ствола от веток и сучьев; 2) трепание, трёпка; 3) трёпка. Ср. чухрати 1, 3—4. чухрати, -раю, -раєш разг. 1) очищать ствол дерева от ветвей и сучьев; (о ветвях — обычно) обрубать [Чухрали теслярі якісь колоди, по кузнях де-не-де вже стукотіли молоти (Ільч.); Поставив мене чухрать гілля (Новомоск. у. — Сл. Гр.)]; 2) (об огне) пожирать [Каганець догорів, ґнотик спав на вікно, вікно занялось, а далі вихопився огонь із кватирки і пішов, пішов чухрать очерет кругом хати! (Барв.)]; 3) (о шерсти) трепать [Ой коли б ти, хазяїн, та овечки собі мав, то б я дома сиділа, вовничку чухрала (народна пісня)]; 4) ^наносить удары) фам. бить; разг. колотить, трепать; (мягким) хлестать, стегать [Хоми- ха кожен день свого Хому чухрала (Боров.); Не дали йому бісові котолупи і слова промовити, стягли раба божого з коня і почали чухрать канчуками (Стор.)]; 5) (о различных энергичных действиях) фам. чесать [Клим: Ми вже думали, що пропадем, а вони [киргизи] привичні до свого степу, чухрають і чухрають навпростець (Тоб.)]. чухратися, -рається трепаться. Ср. чухрати 3. чучверіти, -рію, -рієш разг. хиреть (разг.); чахнуть [Чужі дітки як бджоли гудуть, | ша межд. разг. ша [— Ша! — цикнув він 1 "ітут же на компанію, що грала в доміно (Гонч.); Я тобі скажу, а ти — гляди мені— ша! ані словечка нікому (Коцюб.)]. шабас см. шабаш. шабасівка абл. 1) свеча, свечка [зажигаемая в шабаш] [Лойова шабасівка стікала на ліхтар розтопленим лоєм, тріщала і чаділа чорним ґнотом (Коцюб.)]; 2) водка [употребляемая в шабаш]. шабатувати, -тую, -туєш обл. рвать [на части] разрывать [І кинувся [лев] межи стадо, Телицю вбиває; Шабатує пазурами, Шкуру іздирає (Руд.)]. шабатурка обл. 1) ящичек, коробка; (о бумажной — обычно) картонка; (для определённой вещи) футляр [Сів [парубок] край столу, добридень оддав. Шабатурку одкрив да й малює (Янов.); Іван: ..Ось ще й галстук.. Сорочка.. Шовкова, і черевички нові. — Виймає з шабатурки (Мик.)]; 2) (у книги) переплёт [Під пахвою «алеф- бет» в новій шабатурці (Руд.)]; 0 в й с о х- І біжать із книжечками, а наші чучверіють (Барв.)]. чучело чучело [Просто на підлозі стояло чучело лисиці (Донч.)]. чучельний чучельный. чучельник спец, чучельник. чушка 1) разг. чушка [Татари споживали конину й баранину. Як правовірні магометани, вони ніколи не вживали свинини, а тому ненавиділи чушок (Панч)]; 2) (слиток металла) техн. чушка, свинка [Він завжди оглядав першу чушку з плавки нової печі (Рудь)]. чхальний чихательный. чхання чиханье [Грипозна інфекція здебільшого передається так званим краплинним шляхом, тобто під час кашлю, чхання* і навіть під час розмови (Наука і життя, 1959, 3)]. чхати (чхаю, чхаєш), чхнути (чхну, чхнеш) чихать, чихнуть; разг. чхать, чхнуть [Дід знову чхає, аж борода йому трясеться (Гонч.); Машина не заводилась, часом несамовито ревла, несподівано чхала іржавим газом і так само несподівано замовкала (Скляр.); Високий дід втягнув правою ніздрею тютюн, примружився і гучно чхнув (Трубл.); Трактор чхнув, здригнувся (Рад. Укр., 1959, IV)]; чхати мені на нього! вульг. чихать (чхать, плевать) мне на него! чхатися (чхається) безл. разг. чихаться [Перець м'яла, так тепер у носі крутить та чхається (Киевск. у. — Сл. Гр.)]. чхун, -на разг. часто чихающий; чихнувший [Хтось чхне перед сном, а вже вранці все місто знає. Та ще з такими знає подробицями, що сам чхун дивується (Кол.)]. чш межд. ш-ш, тсс, сс. чюрйти обл. см. дзюрити. ти, зсохтися um. п. на ^ку вьі^ сохнуть, как сухарь [Маланка чорна, зсох- лась уся на шабатурку (Коцюб.)]. шабатурочка уменъш., ласк. обл. ящичек, коробочка [От нарешті я маю за дві крашанки повнісіньку шабатурочку червоненьких паперових пістонів (Мик.)]. шабаш, -шу, обл. шабас, -су рел., миф. шабаш [А тут іще й зайшов шабаш (Барв.);. Це ж Броккен наш! Там же вночі бенкетують духи, справляють шабас відьми! (Н.-Лев.)]. шабаш разг. 1) неизм. шабаш [— Шабаш! — кинувши шапку об землю, крикнув Гриць- ко (Мирн.)]; 2) (род. шабашу) шабаш [Сьогодні Андрій Іванович мусив покинути роботу раніше, ще задовго до шабашу (Смол.)]. шабашити, -шу, -шиш разг. шабашить [Сьогодні юннати працювали теж тільки до обіду. Десь о другій годині дня Льошка- наказав шабашити і йти до човна (Мокр.)]. шабелька уменъш., ласк, сабелька; шашечка ш |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)