Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
тал 466 шам бурювались вагонетки, і він доволі попомучився, поки їх поставив (Гур.)]. шаленість, -ності 1) неистовство; ярость; бешенство; бурность [Іван вже перестрибнув через пліт, і така ухопила його шаленість, що бив би Максима ще (Смол.)]', 2) обалдение; безумне [Щезла свідомість. Повна нестяма. Шаленість (Коцюб.)]. Ср. шалений 1, 3. шаленіти, -нпо, -шєш 1) неистовствовать; (реже, с оттенком буйствовать — ещё) бесноваться; (терять контроль над собой) безумствовать; (впадать в состояние крайнего возбуждения) выходить из себя, приходить в неистовство, разг. шалеть; (злиться) приходить в ярость, (сильнее) приходить в бешенство [Вогонь шаленів, скакав, перевертався, танцював серед диму, п'явся догори (Коцюб.); Комісар Шакерт шаленів. Він знову дзвонив коменданту збірного пункту, дзвонив у поліцію (Дм. Бедз.); Король шаленів. Треба приборкати їх. Треба безжально вбивати! (Хижн.)]; 2) (терять ясность сознания) шалеть, обалдевать [Шаленіючи з жаху, присів [Фред] під якимсь обпаленим кущем і тут знову помітив біля себе Руді (Козач.)]. шалёно нар. неистово; яростно, яро; бешено; бурію; безумно; бешено; отчаянно [Вітер по горах шалено жене сиві хмари (Л. Укр.); — Вперед! — гука шалено Муза (Воскр.); Візок шалено стрибає лісовою дорогою (Донч.); Хмельницький шалено гнав коня, вертаючись із ханського табору (Риб.)]; *^но закохатися безумно (разг. без памяти, до сумасшествия) влюбиться [В неї шалено закохався аспірант Березін (Грим.)]. Ср. шалений 1. шаленство неистовство; ярость; бурность; (крайнєє возбуждение) книжн. умоисступление [Се була оргія квітів і трав, п'яний сон сонця, якесь шаленство кольорів, пахощів, форм... (Коцюб.); — Не шкодуйте шабель, молодці! — розпалений шаленством січі, Богун шукав очима короля (Кач.); Очі [сина] світились такою рішимістю, гнівом і шаленством, що батько, помітивши те все, відступився (Шиян)]. Ср. шалений 1. шалина обл. ]густьїе] заросли [Повів його у лісі не стежками, а шалиною (Чигир, у. — Сл. Гр.)]. ^ шалі см. шалька . 2. шалівка строит, шалёвка [Стіни барака були зроблені з шалівки (Бойч.)]. шаліти, -лію, -лієш неистовствовать; бесноваться*, безумствовать; выходить из себя, приходить в неистовство; шалеть [Вітрів призначення — шаліти, рвати, Хилити в полі вікові дуби (Пере.); У тьмі шаліли вороги, усе ревло, гриміло (Сос); Довкола нього шаліла заметільниця (Коб.); Зала гула, зала ревіла і шаліла. Бійці аплодували, тупотіли ногами (Смол.)]; волосся (в 6- л о с) с и в і є — [а] голова ~лїє см. волосся. Ср. шаленіти 1. шалювати, -люїо, -люєш строит, шалевать. шалюватися, -люється строит, шалеваться. шаля см. шалька. шаль (род. шалі — ж. р. и реже разг. род. шаля — м. р.) шаль [Золотиста шовкова шаль спадала їй на плечі (Десн.); Ти йдеш попереду, закутана шаллю (Гонч.); Бабуня вкрила її своїм великим чорним шалем і повела додому (Л. Укр.)]. шальвари см. шаровари. шальвія бот. разг. шалфей [Зійшла, зросла, пишається шальвія (Рил.)]. шальга обл. бешенство [— А тобі що, Бовдуре? — спитав він. — Шальга на тебе находить, та хочеш людей кусати, чи що? шалька, (реже) шаля 1) чашка [весов] [Перехідний Червоний прапор вирішено було віддати «Зірці». Як не важили, а зірчанська шалька на терезах виходи іа важчою (Мин- ко); На шалі кинувши, що важить наш сусід, Ми і самих себе оцінимо як слід (перекл. Рильського)]; 2) (только мн. ч.) шальки, шалі весы [Знак терезів — доби нової знак. Як розгойдалися всесвітні шалі! (Рил.)]; 3) мешок для кормления лошадей; обл. рептух, хребтуг. шальований строит, шалёванный [Клуня нова, шальована дошками, й тік твердий, немов залізо, виходів нема (Кач.)]. шальон уст. род одежды [Привіз мені' золоті дари, дорогі дари: тонкий рубок, дорогий шальон по саму землю (Етн. мат.); Молільників у смугастих шальонах було повно не тільки в помешканні, але й у дворі (Досв.)]. шам междометие, выражающее различные звуки: шорох, лёгкие шаги, шамканье и dp- [Трохи згодом чую шам, шам по сінях. Налапавши двері в хату, Василь увійшов (Барв.); Вже благенька була [стара пані], ледве ноги волочила, а заговорить — тільки шам-шам, одразу й не розбереш (Вовч.)]. шаман зтн. шаман [Старого пізнала Анка. То був головний шаман на їхньому березі.. Це був безсовісний брехун, що любив добре попоїсти і не любив працювати (Трубл.)]. шаманство этн. шаманство. шаманський зтн. шаманский. шамати1, -маю, -маєш (есть) вульг. шамать. шамати2, -маю, -маєш, шамнути, -ну, -нёш (издавать звуки) обл. 1) шуршать, зашуршать, шелестеть, зашелестеть; однокр. в. шелохнуть [Ой пливе човен да води повен Да й шамає листом (народна пісня); Ніхто не писне, не шамне (Кролев. у. — Сл. Гр.)]; 2) (только соверш.—пробежать) шмыгнуть [[Заєць] так попід погами і шам- нув (О., 1861, V—Сл. Гр.)]. шамати3, -маю, -маєш, шамнути, -ну, -неш (на лодке) обл. налегать на вёсла, налечь иа вёсла [Ану-бо шамай, шамай, а то наче ые їв (Етн. мат.); — Шамни разом, друзі, — крикнув Карпо. І гребці шамнули, а байдак полетів, неначе на крилах (Н.-Лєв.)]. шамбер'єр, -ра спец. шамберьер [Один із артистів, бажаючи її [собаку] завернути на арену, хльоснув її батіжком — шамбер'єр у цирку такий батіг зветься (Вишня)]. шаміль-шаміль (неизм. сказуемое) обл. означает осторожный уход откуда-либо [Забачив [кум] мене — та зразу шаміль-шаміль |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)