Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шам 467 шам поза людьми, а очима блиснув на мене, як той злодій (Вас); Встала Одарка й вийшла... А за нею всі дівчата з хати — шаміль-ша- міль-шаміль... (Вишня)]. шамкання разг. шамканье. шамкати1, -каю, -каєш разг. 1) (о растениях и т. п.) шуршать; 2) (говорить) шамкать [Ран- ком вийдеш за село. Там, вибираючи коноплі, бабуся шамкає беззубим ротом баладу про лиху свекруху (Вас.)]. шамкати2, -каю, -каєш обл. проворно ходить; проворно двигаться. шамкий1 шуршащий [Вони [втікачі] сиділи нерухомо, карячки, боячись поворухнутись та зачепити шамкий комиш (Коцюб.)]. Ср. шамкотіти 1. шамкий2 проворный, быстрый [Хороша була та Катря. Що то за весела! Що то за шамка була! (Вовч.)]. Ср. шамкати2. шамко нар. обл. проворно, быстро [Шуми ж, вітре буйнесенький, в хмарі й на землі, ганяй же ти шпарко-шамко човни по воді ¦@., 1861, XI — Сл. Гр.)]. шамкотіння разг. 1) шуршание; 2) шамканье. Ср. шамкотіти 1—2. шамкотіти, -кочу, -котиш 1) (о растениях {и т. п.) шуршать; 2) (говорить) шамкать [Христя озирнулася — Оришка стояла перед Колісником, розмахувала руками, шамкотіла своїм беззубим ротом, зла та люта (Мирн.)]. шамнути1 см. шамати2. шамнути2 см. шамати3. шамот, -ту строит., техн. шамот [Для металургійної промисловості важливе значення мають вогнетривкі матеріали.. Такими вогнетривами є шамот, магнезит, динас та ін. (Наука і життя, 1956, 10)]. шамотання дёрганье; возня; разг. суетня [По довгім шамотанню Готлібові зв'язали хустками руки (Фр.); А пізно вночі його збудило якесь шамотання в Володимиро- вій кімнаті (Крим.)]. Ср. шамотатися. шамотати (шамотаю, шамотаєш и шамочу, шамочеш) обл. дёргать; (сильнее) рвать; (слабее) тормошить. шамотатися (шамотаюся, шамотаєшся и ша- мочуся, шамбчешся) обл. дёргаться; (с чем- нибудь) возиться; (торопливо; без нужды) суетиться [Ну, стій же спокійно* не шамо- чись, поки скинуть з тебе ланцюг... (Коцюб.), Його два помічники шамоталися, як на пожежі (Лє)]. шамотіння 1) шуршание, шорох; шелест; шарканье [ног] [Важкої тиші не порушував навіть невгамовний шелест листу чи тріск галузок., або шамотіння їжаків, які часто переповзали стежку (Панч); 3 шамотінням перебираючи струни очерету, заколисуюче булькала вода (Козач.)]; 2) шамканье [Віра, ставши за кущем лози, все ж чула мимоволі нерозбірливе шамотіння старої (Шиян)]. Ср. шамотіти 1 — 2. шамотіти, -мочу, -мотйш разг. 1) шуршать; (преим. о листьях, о траве) шелестеть; (ступая) шаркать [ногами] [Жорна м'яко шамотіли по зерну: кіш трясся, як у пропасниці (Коцюб.)', Щось говорили жінки, шамотіла чиясь одежа, хтось мовчки ішов у ліси, але те все проходило повз неї (Ст.); Кінь стриножений, спітнілий сіном шамотить (Шер.); І шамотить, і шепоче про щось здичавілий степ (Шиян); Аж ось чую— шамотить [Параска] босими ногами і стиха цокоче склянкою на блюдці... (Мирн.); Матері не видно, тільки чути, як вона шамотить по хаті, тільки чути — причитує щось сама до себе (Збан.)]; 2) (говорить) шамкать [Хлопці повели дівчат танцювати, і навіть стара бабуся Катерина підтоптувала і шамотіла щось у такт (Іван.)]; 3) (шумно двигаться) возиться [Ще й обіду не дообідали, як чує Пріська — щось шамотить у сінях (Мирн.)]. шамотний строит., техн. шамотный [Йому показували горно, Як шихту в домну подають, І цеглу ту вогнеупорну, Яку шамотною зовуть (ЛІп.)]. шамотня разг. 1) шуршание, шорох; шелест; шарканье [ног]; (сильнее) шум [— Хомо! — голосніше обізвалася Хима. — Агов! — З-за грубки почулася шамотня (Коцюб.); Шамотня в залі не вщухала, хоч, здавалося, голоси й притихли (Вільде)]; ср. шамотіти 1; 2) (шумные движения) возня; (беспорядок) суетня (разг.) [Вилазить мляво диригент із ями, І чути звичну шамотню музик (Бажан); У гамір бою врізався постріл з рушниці, за ним другий. Смертельний крик поціленого, тупіт коней, і знову безладна шамотня, галас, окремий дзенькіт шаблі (Ле); — Багато людей вхопили погани в селі? — Господь же його знає, хіба полічиш теперки, в такій шамотні? (Ле)]. шамотнява шуршание, шорох; шелест [У вухах чулась шамотнява листочків (Козач.)]. Ср. шамотіти 1. шамотовий строит., техн. шамотовый; ~ва глина шамотовая глина. шампан, -ну уст. шампанское [— Добре, добре, я знаю що... — відказує дівчина й прилягає устами до чарки з шампаном (Коб.); Напивались [ми] різким осіннім повітрям, яке грало на сонці, наче шампан (Коцюб.)]. шампанізація спец. шампанизация. шампанізований спец. шампанизированный. шампанізувати, -зую, -зуєш спец. шампанизировать. шампанізуватися, -зується спец. шампанизироваться. шампанське 1) прил. см. шампанський; 2) (род. шампанського) сущ. шампанское [Грав оркестр, лунали пісні, шумувало шампанське (Грим.)]. шампанський шампанский [Весело, як шампанське вино, запінились радістю Баб'я- кові очі (Дм. Бедз.); У таких сортів яблунь, як ренет шампанський, старанно проріджують кільчатки (Колг. Укр., 1956, 7)]. Шампань, -ні Шампань. шампіньйон шампиньон [Незрозумілі терпкі пахощі лоскотали повітря. Так пахнуть шампіньйони й моховиті гірські валуни (Донч.)]. шампіньйонний шампиньонный. шампіньйонниця с.-х. шампиньонница [Радгосп має теплиці.., шампіньйонницю., і ЗО* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)