Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шам 468 шан овочеву ділянку відкритого грунту (Коле, Укр., 1959, 4)]. шампунь, -ню шампунь. тамрати, -рає и шамрйти, -рить обл. шуршать; шелестеть [Округ мене шелестіли, шамрали смереки... тихо, тихо, одностайно; а я все плакала (Коб.)]; 0 сумління <-^рає совесть не чиста. Ср. шамотіти 1. шамтіти, -тйть обл. шуршать; шелестеть [А який був франт, як нісся красою, багатством своїм! Іде оце пішоходом було: на носі пенсне, хоч очі як слід; убрання аж шамтить на ньому (Тесл.)]. Ср. шамотіти 1. шана уважение; (о внешнем проявлении — чаще) почёт; (pum. и фразеологически) честь [Любов і взаємна шана в'язала їх у цих незвичайних мандрах (Ле і Левада); Радів Чіпка, потай од матері, вдвох з жінкою, що заробив людську шану, повагу (Мирн.)]; ~на і хвала кому честь и хвала кому [Прикуривши, бійці знову загомоніли. — А так, дивись, Романе, тобі всюди і шана, і хвала {Гонч.)]; в ~ні а) в почёте; уст. в чести [Цей крейсер [«Аврору»] знають всі на світі... Стоїть він в шані і привіті У Ленінграді, на Неві {Hex.)]; б) {окружённый заботами) в холе [У добрі ростуть, у шані [коні], Трав чудесних досхочу На Пасовиськах Тянь-Шаню, У долинах річки Чу {Шер.)]; віддавати, віддати г^ну оказывать, оказать почёт; pum. воздавать, воздать честь; {официально — обычно) воздавать, воздать почести [ М е л х о л а: Не розумію, Хусо, що мала б я робити з тими гістьми! X у с а: Та що ж тут розуміти? — привітати, віддати їм належну шану й годі {Л. Укр.)]; см. ещё віддавати 7; віддати остан- н ю ~ну {умершему) отдать последний долг [Посипалось перше груддя, а в голубе квітневе небо вдарили раптом рушниці, віддаючи останню шану політрукові і його бойовим товаришам (Цюпа)]; мати ~ну а) {от кого) быть в почёте {уст. в чести), пользоваться уважением, быть уважаемым [І кожен в нас спеціаліст, І всякий шану має, Чи він обозник, чи танкіст, Чи чоботи латає (Воскр.)\; б) (в кому) чувствовать (питать) уважение; одна ^на ирон. одна честь [Ой я водила і визволяла, а мені, молодій, одна шана {народна пісня)]; робити ~ну кому ирон. честить кого [Вона без всякого обману І щиро без обиняків Робила грішним добру шану, Ремнями драла, мов биків {Котл.)]; яка ^>на кому де разг. как принимают кого где [Що, Свинко, бачила ти в пана? Чи хороше там гостювать? Яка була тобі там шана?.. (Гл.)]; яка гостя, т а к а й ~на погов. каков гость, таково ему и угощенье. шандал уст. шандал [У старовинних мідних шандалах обпливали лойові свічки {Тулуб)]. шан дар, -ря обл. см. жандарм. шандра бот. {МаггиЫшп L.) шандра. шанець, -нця воен. шанец; окоп [Втомилися в битві луганці. Спустилася тиша німа, неначе в холодному шанці, людини живої нема {Уп.)]; {чаще мн. ч.) шанці шанцы; окопы [Партизанська піхота нарила собі землі й лежала вже в шанцях, готуючись до відсічі {Я нов.)]. шани, -нів {народность) шаны, шань. шанкер, -керу мед. шанкр. шанкерний мед. шанкерный. шаноба уважение; {более глубокое) почтение; {внешнее выражение) почёт, честь [— Яка прекрасна країна! — скрикнула Сахно, проймаючися шанобою до господаря цієї землі і почуваючи, як загоряється її душа землероба і агронома {Смол.); Так точилася розмова. Ввічливі слова, повні шаноби, взаємної поваги, і незмінна ласкава приязна усмішка на устах {Риб.); Мені шаноба скрізь була, Бо я без діла не тиняюсь {Гл.)]; бути в ^>бі быть в почёте {уст. в чести); пользоваться уважением [У кожного люду, у кожній країні Живе такий спогад, що в його давнині Були «золотії віки», Як пісня і слово були у шанобі В «міцних сього світа» (Л. Укр.)]; в ^бі схилятися, стихати um. п. почтительно {сильнее благоговейно) склоняться, умолкать и т. п. [Пароплави ідуть по Дніпру, їх гудки, наче пісня, лунають. А дійшовши до круч, до яруг, У шанобі врочисто стихають {Ус.)]; мати ~бу до кого чувствовать (питать) уважение к кому [Всі вони [гості] мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер, солідність і гуманізм {Коцюб.)]; при всій «-^бі до в а с... при всём уважении к вам... [При всій шанобі до вас, я вважаю, що ваша тактика є злочинний попуст {Тулуб)]. шанобливий почтительный; {сильнее) благоговейный [Дорн нахилив голову в глибокому шанобливому поклоні (Собко); Скульптора і зворушувала, і пригнічувала оця шаноблива увага, яку виявляли колгоспники до нього та до його мистецтва {Гонч.); В його погляді світилося шанобливе здивування (Бойч.)]. шанобливість, -вості почтительность; благоговение [Знайомлячись, солдати козиряли дівчині з підкресленою шанобливістю {Гонч.)]; побожна ~ть благоговение [Ганна ж заходила до музеїв з якоюсь майже побожною шанобливістю (Козач.)]. Ср. шанобливий. шанобливо нар. почтительно; благоговейно [На оклик лейтенанта Ференц відклав роботу і шанобливо встав, вітаючись {Гонч.); Шанобливо несуть книжку дитячі руки, притиснувши до., серця, що немов гупає просто в книжкову палітурку!.. {Янов.)]. Ср. шанобливий. шанований уважаемый; почитаемый; чтимый; ценимый [Син усіма шанованого слюсаря- розмітчика Івана Антоновича Бриля, молодий арсенальський слюсар Данило, брав шлюб з дівчиною Антоніною, дочкою теж усім відомого арсенальця Максима Колиберди {Смол.); У нас, в Радянському Союзі, Міцкевич — свій, рідний, палко любимий шанований поет, живий наш сучасник (Мист., 1955, 5)]. Ср. шанувати 1. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)