Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шан 469 шан шановний 1) прил. уважаемый; (заслуживающий, достойный уважения; иногда ирон.) почтённый [Може б, Ви знайшли можливим дати одно з них [оповідань], ще аркушів 6—7 можна б уділити одному авторові, коли б той автор такий відомий і такий шановний скрізь (Коцюб.); Р у ф і н: ..Шановні гості, я прошу до хати. П а р- в у с непривітно: Ми тут не гості, ми прийшли на збори. Р у ф і н лагідно: Я знаю (Л. Укр.); Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика добиті. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний... (Вовч.); Джонатан: Ні, Рі- яарде, се ще не всі рахунки. Твоя шановна паніматка... Р і ч а р д: Годі! Про се не звик я говорить ні з ким (Л. Укр.)]] ~ний громадянине! уважаемый гражданин!; *wHa добродійко (пані)! см. добродійка; ~ний добродію (пане)! см. добродій, ~пі панове! см. пані; ~ний товаришу! уважаемый товарищ!; ~ний читачу! уважаемый (уст. любезный) читатель!; 2) (в обращении в значении сущ.) разг. уважаемый; уст. почтённый, фам. любезный [— Стривайте, шановний, — вимовив він боязко (перекл. з Гоголя)]. шанс, -су 1) шанс [Наші шанси попасти на перший поїзд явно падали (Трубл.)]; 2): ~си мк. ч. обл. обстоятельства [Може, взимі шанси поправляться, тоді, очевидно, я ліс продам і буду в стані очиститися від усіх зобов'язань... (Фр.)]. шансонетка 1) шансонетка [Згодом ми почули чиїсь кроки на стежці, закритій від нас кущами, і голос, що мугикав шансонетку (Л. Укр.)]; 2) (певица) шансонетка. шансонетний шансонетный. шантаж, -жу шантаж [Грета: Що це? Вже починається шантаж? К у п є р т: О ні, що ви? (Собко)]. шантажист шантажист. шантажистка шантажистка. шантажний шантажный. шантажувати, -жую, -жуєш шантажировать [— Загрожуєш? — спитав Долгін. — Шантажуєш? (Риб.)]. шантан, -ну шантан, кафешантан [В шантані «Шато», в прокуреній, задимленій залі, бряжчали виделки, дзвеніли келихи, хлопали корки від шампанського (Смол.)]. шантанний шантанный, кафешантанный [Потім він нахилився до нашого з Жабі чемодана і, витягши чорного серпанку сукню.., розіп'яв її в руках.. Це була шантанного чи опереткового крою одіж (Досв.)]. шантрапа бран. шантрапа [— Звертай, бабо, — закричав на східцях парубок.. — Кому звертати? Тобі? Шантрапі отакій. Та я приставові в старі часи не звертала (Шиян)]. шанувальник почитатель [Полум'яними шанувальниками [М. К.] Заньковецької були Л. М. Толстой, А. П. Чехов, І. 6. Рєпін, П. І. Чайковський (Рил.)]. шанувальниця почитательница. шанування 1) уважение; почитание; (чувство) почтение [Чи не дозволили б Ви змінити дещо.., розуміється, при найбільшому шануванні авторового стилю і особливостей (Коцюб.); На основі анімізму пізніше виникли і дуже поширились культ загробного життя і шанування померлих (Нар. стар. іст. УРСР)]; мое «-^ня! (приветствие) разг. моё почтение!; (при расставании — ещё) честь имею клапяться! [— Моє шанування, пане голово! — заговорив Адам, сідаючи на лаву (Чорн.)]; 2) угощение [— Наливай гостю наливочки! — каже попадя. Піп став мені наливати. Шанування іде собою, а мова собою (Вовч.); Почалися законні речі, а за ними веселе шанування (Барв.)]. Ср. шанувати 1,3. шануватель, -теля почитатель [Уся велика площа., запружена шанувателями геніального поета і художника [Т. Г. Шевченка] (Літ. газ., 1959, IX)]. шанувати, -ную, -нуєш 1) уважать; (чувствовать и выказывать глубокое уважение) почитать; (рит., а также об умерших, об их памяти; о божестве и т. п.) чтить; (признавать большое значение, ценность кого-либо, чего-либо) ценить; (принимать во внимание кого, что) разг. считаться (с кем, с чем); (только с указанием как) редк. разг. относиться (к кому), обращаться (с кем) [її за те шанують люди, Що в неї слово наче сталь (Дмитр.); Я все сподівалась, що ти Химу візьмеш. Хороша дівчина і мене шанує (Вовч.); Діти оплакують іще свою маму, шанують її пам'ять, як святощі (Фр.); Радянська влада шанує таких, що чесно працюють (Козл.); Вона не вміла шанувати життя, оберігати його красу. Щодня закидала його [Антона] тільки дрібним, непотрібним, тільки грузом життя, аж зробила з нього смітник (Коцюб.); Він шанував чужий час (Сміл.); Гусятник- хлопець заганяв Од берега Гусей додому; Гукав їм: «Гайда!» і свистав, Лозиною лінивих підганяв. «Оттак ми дожились з дурною головою! Оттак нас стали шанувать!» — Ґелґочуть Гуси між собою (Гл.)); ~ти закон, традиції уважать (чтить) закон, традиции [Традиції гостинності, які свято шанує народ, що до нього я маю щастя належати, не дозволяють мені відмовити вам (Смол.)]; <^>ти наказ (р 6 з к а з um. п., реже наказу, роз- к а з у и т. п.) уст. выполнять приказ (распоряжение и т. п.) [Пан не дозволяв і на годинку кидать лісу, а підпанки пильнували, щоб лісник шанував папського розказу (Вовч.)]; ~ти пам'ять чтить (редк. уважать) память [Орчани свято шанують пам'ять нашого і свого земляка — Тараса Шевченка (Рад. Укр., 1959, VIII)]; *^ти право, [чужу] працю, чужий час и т. п. уважать право, чужой труд, чужое время и т. п. [Без Вашого відома і згоди я не дозволю собі змінити щось у Вашому рукописі, бо й я признаю й шаную права автора (Коцюб.); Прийшов [Данко] в мокрих черевиках і довго маніжився в коридорі, поки згодився зайти до |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)