шан 470 шап кімнати: треба шанувати працю господинь (Вільде)]; 2) (сохранять) беречь (кого, что); заботиться (о ком, о чём); жалеть (кого, что) [Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях (Ном.); — Діти мої! — прощається Іван. — Прощайте, соколи мої ясні! Шануйте матір, любітесь із собою, нікого не кривдіть... (Вовч.); Спершу то таки чоловік трохи шанував, а потім то ще гірше бити почав та ще й докоряє, гризе по цілих днях (Л. Упр.)]; ~ти здоров 'я, сили беречь (щадить) здоровье, силы [— Треба шанувати сили, — мовив Сталінський, поклавши на однім кріслі капелюх і ліску і сідаючії на друге (Фр.)]; ~ти себе а) беречь себя [Прощай, сину... прощай, моя дитино!.. Ша... шануй... себе... (Мирн.)]; б) см. шануватися 1; 3) (предлагать поесть и выпить) разг. угощать; разг. потчевать [Ганно, чого задумалась — шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Воеч.); Вбогий куліш, яким шанувала іноді гостей свого сина сто- рожиха-мати, здавався їм смачнішим, ніж домашні ласощі (Вас.)]. шануватися, -нуіося, -нуєшсяразг. 1) вести себя хорошо, вести себя, как должно; держаться с достоинством, сохранять [своё] достоинство; (покоряться) быть послушным; уст. блюсти себя [— Бач, як вона [вчителька] тобі довіряв, —сказали батько. — Гляди ж, шануйся мені (Мик.); Сказати вам правду, Серединський, коли тільки схоче шануватись та не лінуватиметься, то чоловіком стане, бо він хлопець дуже розумний і до всього придатний (Н.-Лев.); Хто шанується, і люди того шанувать будуть (Ном.)]; н є ~тися вести себя плохо (непристойно); не слушаться [Тітка одцуралась од такої небоги, бо небога й справді-таки не шанувалась (Н.-Лев.)]; 2) (охранять себя от чего-либо вредного) беречься; (прям. — ещё) беречь себя [Звісно, Ви самі мусите трохи подбати про це і шануватися. Не знати, як Вам, а нам Ваше здоров'я потрібне (Коцюб.); —Ша... нуй... ся... про... щай... си...— Мотря не договорила. Та й Максим не чув: він був уже далеко... (Мирн.)]; 3) страд, з. уважаться; почитаться; чтиться; цениться; беречься; щадиться; ср. шанувати 1—2. Шанхай Шанхай. шанцевий воен. шанцевый [Він підійшов до свого коня, відв'язав од сідла шанцеву лопатку й подав Галииці (Земл.)]. шанці см. шанець. шанька обл. 1) сумка; (носимая за плечами — ещё) котомка [Відразу, як живі, встали перед очима Бондарі — Василь і Настя: він у доморобній свиті, у великих чоботях, на голові у його селянська патлата шапка, через плече полотняна шанька для книжок (Вас); Повстанці, мабуть, не повірили своїм вухам, бо той же повстанець все ще збуджено відказав: — Та по шанці сухарів кожен має! (Панч)]; 2) мешок для кормления лошадей [Та поглянь-подивись: оре в полі машина! Спочинь, хай твоя збережеться краса. Ось тобі в'язка пахучого сіна, Ось тобі шанька хрумкого вівса (Дор.)]; см. ещё шалька 3; 3) обл. см. шалька 1. шапар, -ря обл. см. шафар. шапарювати см. шафарювати. шапйнка уменъш. шапочка [Шапинка [гриба].. і частина ніжки з'являються над поверхнею піску (Укр. бот. ж., 1956', XIII, 4)]. шапірограф спец, шапирограф. шапірографний спец. шапирографпый. шапірографський спец, шашірографский. шапка 1) шапка [Він почепив на кілок шапку, роздягся й закинув на жердку свиту (Коцюб.); Жодна вершина Кримських гір не зберігає на літо снігової шапки (Трубл.); На голові ціла шапка наполовину сивого волосся (Збан.); На місці високих, рівних верб лишилися пні: невисокі, густою кучерявою шапкою паростків увінчані (Ле)\\ ~ка-б й р к а см. бирка2 2; ~ка-к о- жушанка овчинная шапка; «-^ку л а- м а т и перен. ломать шапку [Бакалярів розігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі (Шевч.)]; г^ка-н є в и д й м- к а см. невидимка; ~ка-р огатка разг. рогатая шапка [Довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки (Л. Укр.)]; ~ка- яломка см. ялбмок; а н ї під ~ку що разг. нипочём; фам. плёвое дело [Сокира в мене в руках сама собі тільки стриб! стриб! стриб! Як на теперішню техніку, так чиста «катюша». З нею я так напрактикувався, що ніяка війна мені ані під шапку (Вишня)]; дати, дістати по ~пці фам. дать, получить по шапке [Знову з Веселої Кам'янки відходили люди: Улас Шевчик, гвардії сержант.., Карпо Цар, котрому дадено по шапці за головування в сільраді (Янов.)]; нікому не під ~ку разг. сам себе барин; фам. на всех наплевать [От тоді ми заживем, буде нам нова хата, земельки купим, і тоді нікому ми не під шапку (Етн. зб., XXXVII — XXXVIII)]; [таке,] що і в ~ку не забрати разг. чепуха, бессмыслица; фам. дичь, чушь; такое [нагородил], что и не перелезешь [Може, де переборщу, а де не дотну, може, такого набазікаю, що і в шапку не забрати... — дарма! (Вовч.)]; см. ещё нісенітниця; на злодієві (на злодії) «-^ка горить см. злодій; не купив батько ~ки — нехай уші мерзнуть (ухо мёрзне) погов. не купил батька шапки, так пусть уши мёрзнут [«Не купив мені батько нової шапки, так нехай вуха мерзнуть!» — не раз кричав на раді старий пан Пасек (Морд.)]; по Савці свитка — по пану ^ка погов. по Сеньке шапка — по свинье мешалка или по бабе брага — по Малашке шлык; по син- к у ~ка погов. по Сеньке и шапка или по Ерёме колпак или по Ивашке и рубашка; як часто за ^ку береться, так не скоро піде погов. часто гость за шапку берётся, но скоро уйдёт; 2) (у гриба) шляпка [Скрипнула під ногами копя розчавлена ніжка гриба, точена шапка
|