Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шва 479 шве (Ков.)]; 2) (муж сестры) зять [Панас Кан- дзюба, вернувшись од сестри з Пісок, оповідав: — Приходжу в село, день будній, а люди до церкви.. Швагер теж в церкві. Сестра ледве на ногах встоїть (Коцюб.)]; 3) (брат мужа) деверь [Ганна мовчала, не наважуючись озватися до швагра (Янов.)]. швагрова обл. 1) (сестра жени) свояченица; обл., уст. своячина [І тут, як то в п'яного дурний розум, Савка вихопився з нерозумним словом: образив швагрову безвинно (Мак.)]; 2) (жена брата) невестка; 3) (сестра мужа) золовка. швайка 1) (инструмент) шило (толстое); (для плетения лаптей обл. — ещё) кочедык [Це ж не прості постоли, що туди-сюди швайкою штовхнув і вже готові. До черевиків треба розуму прикласти (Козл.); По тім боці Твердиня й дзвіниця, Мов та швайка загострена, Аж чудно дивиться (Шевч.)]; золота ~ка мур пробиває по- гов. золотой молоток и железные двери (запоры) отворяет; зробив з леме- пі а ~ку см. леміш І; зміняти шило на <^ку см. шило; 2) (народная игра) свайка. шваля уст. швея [Моя мати ткаля Та шваля (Федьк.)]. швальня швейная мастерская; спец. уст. швальня [Я весь час працювала у швальні: допомагала шити костюми для балетного гуртка (Вільде)]. швандяти обл. см. швендяти. швар, -ру бот. обл. (С аг ex L.) осока [Шумить шваром полонина холодна (Коцюб.)]. швара обл. 1) бечева [Біля важких опачин стали Василь Букачук, Іван Микитей і Семен Бойко. Марко Личук, Володимир Рибачок дружно скидають швари (Ст.)]; 2) см. швар. шварґотіти, -гочу, -готйш уст. лопотать; галдеть [Як почали шварґотіти, та як почали кричати та змагатись, та трохи не побились (Н.-Лев.)]. Ср. шваркотати. шваркіт, -коту лопотанье; галдёт [Цілими купами йшли цигани, з голосним реготом та шваркотом окружаючи невеличкі однокінки (Фр.)]. Ср. шваркотати. шваркнути, -ну, -неш разг. 1) (бросить) шваркнуть (разг.); швырнуть; (с шумом) брякнуть [Харитон Києнко з досадою шваркнув кашкетом об землю (Смол.); — Життя без кохання — нічого не варте! — в певнім переконанні скрикнув Кохайлик, шваркнув об долівку чаркою (Ільч.)]; 2) (о молнии) блеснуть, сверкнуть, прорезать тучи [Небо бурилося, грізно гурчало, хмурилося, шваркнула сліпуча грім- . шшя (Горд.)]. шваркотати, -кочу, -кочеш и шваркотіти, -кочу, -котиш разг. лопотать; (шумно, преим. мног.) галдеть [Що вони говорять, того не знаємо, бо по-німецьки шваркочуть (Фр.)]. шварнути, -не обл. блеснуть, сверкнуть, прорезать тучи [Швариула блискавка — грім грюкнув "і загув (Греб.)]. пі варт мор. шварт. швартов мор. швартов [Видно в бінокль, як лихоманково рубають його матроси швартови (Гонч.)]. швартовий мор. швартовый, швартовный [На кормі катера стояв, мов статуя, одинокий матрос, тримаючи в руках високий швартовий багор (Куч.)]. швартувати, -тую, -туєш мор. швартоватьг швартовить [Катеринич: Та ні, я на хвилинку. Поспішаю. Біжу па пристань. Там плоти швартують (Дмитр.)]. швартуватися, -туюся, -туешся мор. швартоваться [Пароплав уже швартувався, його борт усе ближче підходив до причальної стіни пристані (Трубл.)]. швацький швейный [3 майстерні долітало цокотіння швацьких машинок (Шиян)\. швачка портниха; уст. швея, разг. швейка; (специалистка по пошиву женских платьев) платьевщица; (специалистка по пошиву белья) белошвейка [Батько попіклувався про сестру, він віддав її в науку до якоїсь знайомої швачки (Кроп.); Наїхало за нею і хлопців, і дівчат кімнатних, і шевців, і кравців, і прачок, і швачок (Вовч); — Як то багато значить, коли сукня зроблена у доброї модистки, не то що у якої-небудь нещасної швачки..! —думала Софія (Л. Укр.)\. швед, уст. шведин швед [Становилось видніш і видніш. Старий [Палій] став озираться... —От, сліпий собака! де се я бреду? Чи не до шведина часом втрапив? (Морд.)]. шведи, -дів шведы. шведин см. швед. шведка шведка. шведський шведский [Дорога повилася високим берегом ріки Ворскли — цим шляхом колись тікало з-під Полтави розбите шведське військо — до Переволочної на Дніпрі (Я нов.)]; ~ка малина бот. (Rubus arctlcus L.) поленика, мамура; ~ка муха энт. шведская муха (мушка); ~ка стінка спорт, шведская стенка [Bin [тренер] стояв біля шведської стінки, уважно розглядаючи нових студентів (Собко)]. шведчина раз . уст. 1) война со шведами [При шведчині я дівувала, А татарва як набігала, То вже я замужем була (Котл.)]; 2) битва со шведами [Полтавську славили [гребці] шведчйну (Котл.)]. швейний швейный [У швейній майстерні крізь шибки вікон він побачив трьох солдаток (Шиян)]. швейник спец. швейник. швёйниця спец. швёйница [Випускники школи разом з атестатами зрілості одержали також свідоцтво про присвоєння виробничої кваліфікації: дівчата — швейниць, в'язальниць, вишивальниць (Рад. Укр., 1958, IX)]. швейцар, -ра швейцар [Коло розчиненпх дверей стояв високий бородатий швейцар (Мирн.)]. швейцарець, -рця швейцарец. швейцарйха (жена швейцара) разг. швепца- риха, швейцарша. Швейцарія Швейцария. швейцарка1 швейцарка. Ср. швейцарець. швейцарка2 разг. женщина-швейцар; разг. швейцарйха, швейцарша. Ср. швейцар. швейцарська 1) прил. см. швейцарський2: |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)