Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шве 480 шви 2) (род. швейцарської) сущ. швейцарская [— Номер! — гукав Колісник на всю швейцарську (Мирн.)]. швейцарський1 швейцарский [Виходить молодий хлопець у швейцарському гірському вбранні (Л. Укр.)]. Ср. Швейцарія. швейцарський2 швейцарский. Ср. швейцар, швейцарці, -ців швейцарцы. швёлер, -лера техн. швеллер [Міцно затиснувши руки, він дивився, як Полоз перебирався з ферми на ферму, добираючись до розгойданих швелерів (Собко)]. швелерний техн. швеллерный [Рама машини виготовлена з грядільної швелерної сталі більших розмірів, ніж у лісосадильної машини СЛН-1 (Коле. Укр., 1956, 9)]. швёндати, -даю, -даєш, швендатися обл. см. швёндяти, швёндятися. швёндя м. и ж. р. (разг.), обл. швёндяло ср. р. шатун; (о женщине) шатунья [Як десь побачиш, бери, любко, поліно і гони швендяла, як пустого кота, аж до хати (Козл.)}. швендяння шатание; шастанье; снование; шныряние, шмыгание [Швендяння змалку по дворах, простягання Христа ради руки попідвіконню привчили дівчину не до праці, а до біганини (Мири.)]. Ср. швёндяти. швёндяти, -дяю, -дяєш и редк. швёндятися разг. слоняться (обычно без дела); (грубее) шататься, трепаться; (бывать где-либо — ещё) шляться, (реже) бродить, разг. шастать; (куда) брести; (ходить туда и сюда) сновать, (быстро) разг. шнырять, шмыгать [Неспокійна і аж зелена, швендяла Пріська по хаті і не знала, що їй робити (Мирн.); Не люблю я швендяти по світу, між чужими людьми, по чужих хатах (Н.-Лев.); Вона й її мама., влітку швендяли, як цигани з шатрами, то по Швейцарії, то по Тіролі {Н.-Лев.); Старці неохоче швендяють далі, перебігають до іншої кліті (Хижн.); Чийсь твердий лікоть відпихає його вбік. — Не швендяй під ногами! Забирайся (Мик.); Ящірки так і швендяли поміж травою, то зелені з чорними очима, то сірі з зеленими... (Мирн.); А скільки цікавих людей тут [на ринку] швендялось, запитувало й відповідало, гукало й лементувало/ галасливо рекламувало свій крам! (Дмитр.)]. швертбот мор. швертбот. Швеція Швеция. швець (род. шевця) сапожник [Яким трохи повеселішав; за три карбованці можна було відібрати від шевця жінчині чоботи (Коцюб.)]; ^ць, знай своё шевство, а в кравецтво не мішайся погов. уст. знай, чеботарь, своё кривое голенище, а в закройщики не суйся или не своим товаром ты стал торговать или указчик Ерёма, указывай дома; і ~ць, і жнець, і на д у д ^у грець погов. и швец, и жнец, и в дуду игрец или на все руки парень: и в пир, и в мир [Панас Юхимович на всі руки майстер. Як кажуть: і швець, і жнець, і на дуду грець (Збан.)]; коваль зогрішйв, а шевця повісили погов. с больной головы на здоровую; н і ~ць, ні кравець, ні на дуду грець погов. ни швец, ни жнец, ни в дуду игрец или ни поскакать, ни поплясать, ни в дудочку поиграть или ни в пир, ни в мир, ни в люди. швигалка обл. праща, пращ. швиденький уменьш., ласк, быстренький; скоренький [Жіночка така маленька, чепурненька, швиденька, — усе в неї до ладу (Мирн.)]. Ср. швидкий 1. швиденько нар. уменьш., ласк. 1) быстренько; скоренько; живенько [Йде робота, йде швиденько в трактористок молодих (Тич.); Харитя їла чи не їла, швиденько помила посуду, поскладала її на мисник (Коцюб.)]; 2) скоренько [Провела [Катря] небогу Аж у поле, до могили, І молила бога, Щоб швиденько верталася (Шевч.)]. Ср. швидко 1—2. швидесенький разг. быстрёхонький, быстрё- шенький; скорёхонький, скорёшенький. Ср. швидкий 1. швидесенько нар. разг. скорёхонько, скорёшенько; живёхонько, живёшенько. Ср. швидко 1. швидкий 1) быстрый; (иногда — ещё) скорый, разг. шибкий, ходкий; (сильнее, с оттенком энергичный — ещё) стремительный; (торопливый — еще) проворный; (в беге — еще) резвый [Як ішла додому в житньому вінку, Радо всі вітали дівчину швидку (Воронько); За водою, за швидкою до низин летять плоти (Сос); Зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й гука, На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок Чиясь весела виграва рука (Л. Укр.); Марійка метнула на Юлю швидкий погляд і зустрілася з нею очима (Донч.); Холодна, прозора й швидка течія невпинно мчала під кригою (Шиян); Коні наші були бистрі й швидкі, і ми скоро виїхали за місто (Коб.)]; ~кйй біг быстрый (скорый) бег; г^кий вогонь см. вогонь; ^кё д й- хання частое (учащённое) дыхание [Кінець тої приспівки губився в швидкому диханні гурту (Л. Укр.)]; <^>кї кроки быстрые (поспешные, проворные) шаги [Цю тишу нагло порушили швидкі кроки (Донч.)]; ^ка Настя перен. разг. понос [Вже аж квокче [Гебіс], а макітри не кида. . А щоб тебе, думаю, швидка Настя напала! (Баш)]; ~кйи пароплав быстроходный (ходкий) пароход; ^кий поїзд см. поїзд 1; ~ка рись резвая (ходкая, шйбкая) рысь; іти ^кою ходою идти скорым (быстрым) шагом [Регіна йшла проти нього рівною швидкою ходою (Фр.); Огей швидкою ходою простує через майдан (Досв.)];. 2) (с временнйм значением) скорый [Ну, я вже так скучив за тобою і за домом, що радію швидкій стрічі (Коцюб.)]; ^>ка допомога скорая помощь [— Чого ж не подзвонила в швидку допомогу? — стримуючи роздратування, ..процідив крізь зуби Федір Петрович (Руденко)]; Она ^ку руку (наспех) на скорую (живую) руку [О. Порфирій хапком вмився, причесав на швидку руку свої коси рідким металіч- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)