Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шев 483 шел людям взуття (Козач.)]; ~ке^ дерево обл. см. скумпія; ~ка смола сапожный вар [3 одного куща випурхнув дрізд. Він був такий чорний, наче його обмазали шевською смолою (Донч.)]; пристав (прилип um. п.), як (мов, наче) ~ка смола [до чобота или д о кожу х а] погов. пристал, как банный лист [Він знав, що Грицай прилипне до його, як шевська смола, і сплоха не одчепиться (Н.-Лев.); — Що за чортова мати, — думаю, — прилип до мене, як шевська смола до чобота (Стор.)]. шевців, -цёва, -цёве сапожника (род. п. от сапожник); разг. сапожников [— Чого ж він на замкову гору забрався? — Кажуть, гуляти либонь пішли. Він., та шевців хлопець Карпо (Мирн.)]. шевцювати, -цюю, -цюєш сапожничать [До Заріччя він прибився колись із дружиною, жив з бондарства та теслярства, часом шевцював (Янов.)]. шевченкіана шевченкиана [«Заповіт» К. Сте- ценка, кантата «Хустина» Л. Ревуцького, хори Б. Лятошинського та ряд інших творів значно розширили шевченкіану в музиці (Мист., 1961, 1)]. шевченківський шевченковский [Пожвавлення в шевченкознавство внесли наукові шевченківські конференції, які проводяться в Києві з 1952 р. Aст. укр. літ.)]. шевченкознавець, -вця шевченковёд [Він [І. Франко] був визначним шевченкознавцем: з-під його пера вийшло понад двадцять * робіт про великого українського поета (Наука і життя, 1956, 8,]. шевченкознавство шевченковёдение [Тільки після Жовтневої революції з'явилось саме поняття і самий термін шевченкознавство, за аналогією з наукою про Пушкіна — пушкінознавство (Рад. літер., 1949, 11)]. шёвчик ласк, сапожничек [Шевчики, кравчики, ковалі, свитники., зібралися на ярмарок погулять (Квітка)]. шевчиха разг. сапожничиха [Побила шевця лиха година, Шевчиха шевця та й не злюбила (народна пісня)]. шевчук, -ка уст. [сапожный] подмастерье; [сапожный] ученик. шедевр, -ра шедевр [Ліричні вірші Франка з циклу «Зів'яле листя» стоять на рівні шедеврів світової поезії (Корн.)]. шеєліт, -ту мин. шеелит [Я знайшов великий кусок шеєліту. Кусочок нічого собі — так приблизно півтонни (Донч.)]. шезлонг шезлонг [Погасивши світло в кімнаті, вони виходять на балкон і сідають поруч на шезлонгах (Риб.)]. шейх шейх [Вступив [Абібула] у науку до відомого шейха і зробивсь дервішем (Коцюб.)]. шекерявити, -влю, -виш обл. шепелявить; (при наличии прямого дополнения) рассказывать шепелявя [Посмоктуючи цигарку, шекеря- вив якусь побрехеньку Полікарп Сергієнко (Ст.)]. шекспірівський лит. шекспировский. шелак, -ку техн. шеллак. шелевіти, -вію, -вієш обл. 1) (чем, что) шевелить [Він звільна шелевів губами, мов шепчучи щось без голосу (Фр.)]; 2) (быть в движении) колыхаться; (слабее) шевелиться; (о ветре) веять; (об огне) мерцать [Шелестить У вербах вітер, ледве шелевів... (Пере.); В кімнаті тихо. На столі свічка шелевів. Перед очима книжка... (Вас.)]. шелевСтися, -віється об а. колыхаться; шевелиться [Тілько високі лопухи в саді ше- левілися, немов щось тихо між собою шепочучи (Фр.)]. Ср. шелевіти 2. шелеп1 (глагольное межд.) 1) (вошёл) шасть [Аж у сінях двері скрип! Далі в хату двері рип! Шелеп кум у хату (Руд.)]; 2) (упал) шлёп, бряк [Шелеп із дуба (Руд.)]. шелеп2, -ну обл. шум; шорох. шелепа презр. недотёпа [Омелько: Та тут ще лист від панича. М а р т и н: Чого ж мовчиш? Давай мерщій, шелепа! (Тоб.)]. шелепати, -паю, -паєш, шелепнути, -пну, -пнеш обл. 1) шуршать, зашуршать; (преим. о листьях, свежей траве) шелестеть, зашелестеть [Багач поглядав: Його Івась мірчуками Злото висипав. Бряжчить золото здалека, Шелепають шати (Руд.); Грубо шелепаючи плащем, він миттю, не зробивши жодної зупинки, спустився повз артилеристів (перекл. а Катаева)]; 2) (только несоверш. — ударять по воде и т. п.) шлёпать [Прийде з Києва, шелепаючи колесами по жовтій воді, перший пароплав (Донч.)]; 3) (только соверш. — ударить; упасть) шлёпнуть; (упасть — ещё) шлёпнуться [Тілько що Федір уступив у, хату, як його ще на порозі привітав нестямний крик.. Федора наче в груди кулаком шелепнуло (Мирн.); Він так і шелепнув у саму середину (Таращ. у. —- Сл. />.)]. телепатися, -паюся, -паєшся обл. шлёпать [Олеся й Ломачевський, почувши, що хтось шелепається по доріжці, замовкли й перестали пустувати (Н.-Лев.)]. шелепнути см. шелепати. шелепотання шорох, шуршание; шелест [Зразу він боявся, щоб його раки в мішку без води не поздихали, і через усю дорогу прислухувався до їх тихого шелепотання в мішку (Фр.I- Ср. шелепати 1. шелепотіти, -тйть шуршать; шелестеть [Тихо-тихо, тільки цвітучі липи та акації під вікном шелепотять (Фр.)], Ср. шелепати 1. шелеснути см. шелестіти. шелёснутися, -нуся, -нешея разг. броситься; разг. шарахнуться [Шелеснувся кінь під Потоцьким убік і захріп, почувши, що наступав жах (Стар.)]. шелест, -ту 1) шелест; шорох, шуршание [Пішов шелест по діброві; Шепчуть густі лози (Шевч.); Раптом рибалка виразно почув шелест трави позаду себе (Ле); Я прислухавсь. Найменший шелест або стук — і мов серце падав і завмирав (Коцюб.)]; ср. шелестіти 1; 2) (реже) разг. шум; (возня) суматоха, разг. кутерьма [Мечники безшумно відчинили південні ворота і швидко, без шелесту, вийшли (Хижн.); Ось щось за шелест почувся на дворі... (Мирн.)]; наробити и т. п. ~ту поднять шум; 31* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)