Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
піка 499 піке скронях стукало, вогняні кола стояли в очах, на вустах запікалися червоні шкарубинки (Тулуб)]. Ср. шкарубина. шкарубитися, -биться разе. 1) см. шкарубнути; 2) (торчать) топорщиться, корббиться [Повернувся [Воронюк], пішов мовчки, повагом... І на спині шкарубився мундир на йому, мов шкура на вовкові (Вас.)]. шкарубіти см. шкарубнути. шкарубкий жесткий; ссохшийся; заскорузльїй, разг. закорузльїй; (о руках, пальцах и т. п.— еще) корявий [Від рукописів пахло цвіллю, синюватий шкарубкий папір ховав у собі багато довгих десятиріч (Донч.); В очі впадали шкарубкі руді плями на білизні та бинтах [поранених] (Ст.); Важко відрізнити пропечені темні руки слюсаря від шкарубких рук кадрового танкіста (Гонч.)]. шкарубнути, -не и шкарубіти, -бїє покриваться коркой; ссихаться; (твердеть) обл. лубянеть; становиться заскорузлим [Цілі дні не вертаєш із поля — Піднімаєш, як щастя, жита, І шкарубне сорочка від солі, І солдатськая праця густа (Ст.)]. шкарупа обл. см. шкаралупа. шкатулка, уст. шкатула шкатулка; (реже) ларец; (поменьше) ларчик [Шкатулка була відкрита, і в ній виднілися папери (Трубл.); Відьма: Чи в вас єсть бог який-не- будь? В нас його немає... Пани вкрали та в шкатулі У себе й ховають (Шевч.)]. шкатулковий шкатулочний. шкатулочка уменьш. шкатулочка [Зупинившись перед дзеркалом, солдат підкрутив вуса, підморгнув до витрішкуватого обличчя в дзеркалі і, схопивши ще шкатулочку із ракушок, побіг за іншими (Панч)]. шкафут, -ту мор. шкафут [Поруч з кількома робітниками стояв він на шкафуті міноносця (Собко)]. шквал, -лу шквал [Шквал з грозою — це небезпека для маленьких парусних суден (Трубл.); Дзот шквалом кулеметного вогню ударив по ворогові (Збан.); Партія звала їх на барикади, Гніву котився роз'ярений шквал (Шп.)]. шквалистий шквалистий [Здіймався зюйдовий шквалистий вітер, туману вже не було, море ставало дибки, загрожуючи малим суднам (Донч.)]. шквальний шквальний [Повертаючись по голому полю під шквальним вогнем, батальйони зазнали значних втрат (Гонч.)]. шкварити, -рю, -риш 1) жарить; (пул. — еще) поджаривать; (о солнце — еще) печь, палить, (сильнее) жечь [Десятків два карасиків живих Сметанкою як слід пообливали І на жарку їх шкварить прийнялись (Гл.); Сонце звернуло з півдня й шкварило немилосердно (Н.-Лев.)]; 2) (перен.: днергично, с азартом что-либо делать) разг. шпарить, жарить, зажаривать, чесать, садить; (преим. на музикальном инстру менте — еще) наяривать, нажаривать; (преим. о пляске — еще) откаливать, отжаривать [Ні! Можу тільки снить і марить Я про епічне полотно. А гляньте: інші [поети] так і шкварять (Рил.); Хома., прийнявсь лежачого шкварити... дідусь не розсипається, а Хома, знай, його бебехами годує... (Квітка); Катерина: ..А цей ваш друг музейний добре шкварить на гітарі! (Корн.)\ Десь поблизу, неначе вирнувши, сопілка та бубон шкварили метелицю (Ле); Хлопці шкварили на своїй території «яблучко» з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (Мик.)]. шкваритися, -рюся, -ришся жариться; под- жариваться [Сластьони шкварились, сіду- хи цокотіли (Греб.); Шість годин дивитися на одне й те саме, шкварячись до того на червцевому бессарабському сонці... Тихович чує, що йому млосно (Коцюб.)]. Ср. шкварити 1. шкварка шкварка; (чаще мн. ч.) шква'ркв шкварки, витопки [Готові вареники подають гарячими і поливають розігрітим вершковим маслом або підсмаженим шпиком із шкварками (Укр. страви)]; дати «-~ки перен. разг. задать баню, задать трепку, задать жару, задать перцу [Як дам шкварки, то буде тобі жарко (Ном.)]. шкваркнути, -ну, -неш и усилит. шкварконути -ну, -неш разг. 1) ударить [с боль- пюй сйлой]; (о молнии) сверкнуть, блеснуть [Ось шкваркнуло... вогняна стріла розпанахує небо... (Мирн.); Шкварконула блискавиця, обвиваючи огненним поясом тюрму, і спустилася стрілою у яр (Мирн.)]; 2) (бросить) швнрнуть; (с шумом) брякнуть. шкварнути, -ну, -неш разг. хватить, ударить, дернуть [Врешті на мить замовкли голосники, а Васько, схиливши білявий чуб аж до міхів, шкварнув польку (Кирил.)]. шкварчання шипение; разг. шип; треск [Вона поралася біля плити, одним вухом слухала розповідь «Ганса, а другим прислухалася до шкварчання сала на сковороді (Собко); Жук так немилосердно смалив папіроску, що вона аж шкварчала.. Петрусь слухав того шкварчання, лічив сам собі, скілько раз плюне Жук (Мирн.)]. Ср. шкварчати. шкварчати, -чйть шипеть; (об огне) трещать [Шкварчали, пищали і синім чадом курились смачні шашлики (Коцюб.); Важкі гармати безшумно котились на гумових шинах — тільки шкварчала грязь під колесами (Головко); Білявий огник мигкотів, і шкварчав, і димив, пожираючи розтоплену смолу (Фр.); В Жука несамовито шкварчала папі роса й освічувала його гострі очі (Мирн.)]; мороз аж ~чйть трескучий (жгучий) мороз [А мороз надворі такий, що аж шкварчить! (народна казка)]; пече, аж ~чйть печет немилосердно [Був вересень на початку; сонце пекло, аж шкварчить (Свидн.)]. шквйря обл. снежная б^ря [У полі така шквиря, що й їхати не можна, не то йти (Волч. у. — Сл. Гр.)]. шкелет обл. см. скелет. шкельце см. скельце. шкереберть нар. разг. 1) кувьіркбм; {о людях^ животних — еще) вверх тормашками; (о вещах — еще) вверх дном [Земля хитнулася, і небо шкереберть Під ноги попливло (Бажан); Торба [механік], зачепившись 32* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)