Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шкі 501 шво ~ти зуби а) скалить зуби; разг. щерить зубн, щериться [Василько щоразу запускав свою руку в їх кудлату шерстку вовну, і пси шкірили зуби, наче усміхаючись йому (Турч.)]; б) (смеяться, уливаться) разг. скалить зубн, скалиться, щериться [Ти думаєш, ми не бачили, як то ти шкірив зуби, як нас переписували? (Свидн.); —Нема, нема чого дівкам шкірити до нас, старих, зуби, — вставив жартома Сироїжка (Козл.)]. шкіритися, -рюся, -ришся 1) скалить зубн; щерить зубн, щериться; ~тися чим скалить (щерить) что [А як повернулися у 43-му у свою Слобідку, то ще здалека чуємо: шумлять осоружні пороги. Шкіряться з води своїми кам'яними зубами (Гонч.)]; 2) (смеяться, уливаться) разг. скалить зубн, скалиться, щериться [— Ну, то як, товариші-громадяни? — шкірився він. — Чи ж не я вам казав? Закон є закон (Мур.)]. шкіріміт, -ту кожимйт. шкірка 1) уменьш., ласк. кожица; 2) (рволочка плода) кожица; разг. шкурка; (плотная) кожура [Картоплю для гарніру варять у шкірці, потім обчищають і смажать (Укр. страви)]. шкірний кожний [Увагу хірургів привернув спосіб операції, який не дає зовнішніх шкірних рубців (Наука і життя, 1959, 3)]. шкірно-венерйчний мед. кожно-венерйческий. шкірно-мускульний кожно-мускульннй. шкіро і* д знт. кожеед. шкірочка уменьш. кожица [Шкірочка слив досить щільна і затримує випаровування води (Колг. Укр., 1956, 6)]. шкірсировини (шкіряна сировина) кожснрье (кожевенное снрье). шкіряний 1) кожаннй [Андрій збирався на пошту: почепив на плече шкіряну торбу, взяв у руки ціпок (Коцюв.); Ваня обережно, ніби крадучись, підійшов до стола і сів у шкіряне крісло навпроти Лізи (Руденко)]; 2) (связанний с виделкой кож и производ- ством из них) кожевенннй [Антін влаштувався., на шкіряний завод (Чорн.); За продане державі молоко і тваринне масло колгоспам продаються концентровані корми, а за шкіряну сировину — шкіряні вироби та ін. (Колг. вировн. енцикл.)]; ~нй галантерея кожевенная галантерея; 3) мед. кожний, накожннй [— Треба в лікарню, — коротко сказав він, — у клініку шкіряних захворювань (Донч.)]. шкіряник, -ка 1) кожевник, кожевенник; 2) разг. кожник, накожник. Ср. шкіряний 2—3. шкірянка разг. кожанка [Високий, широкоплечий, в шкірянці з чорного хрому, Петро появлявся скрізь, де тільки було «вузьке місце», де потрібні були ініціатива, сміливість (Шер.)]. шкірястий кожистнй [Недостатньо розмочені гриби при варінні не розварюються, залишаються твердуватими, шкірястими (Укр. страви)]. шкіц редк. зскйз, набросок [На додаток коротенький історичний шкіц (Фр.)]. шклйти см. склити. шкло см. скло. шклянйй см. скляний. шклянка см. склянка1. шкляр см. скляр. шкода1 сущ. 1) вред, (волее книжно) ущерб, разг. шкода; (потеря — ещ'е) урон, лише- ние; (изредка) беда; (разрушение, поломка) повреждение; (истревление животними трави, посевов) потрава; (злостное нару- шение порядка) бесчйнство, (чаще мн. ч.) бесчйнства, разг. озорство; (воровство) кра- жа [Щоб догодити Балабусі, Олеся почала ходити до пекарні й порядкувати коло печі. Але од того вийшло більше шкоди, ніж користі (Н.-Лев.); Там чи купити що, чи продати, — зроду-віку не послухає [братова]; хоч шкода з того видима буде, вона свого докаже (Вовч.); Наймити ходили, мовчки оглядали шкоду й тільки прицмокували (Н.-Лев.); Не стало Максима, затихла буча та лайка у Івановій хаті, не чуть ніякої й шкоди в Пісках (Мирн.); Не було ж у вас у селі якої шкоди і на кого ви думаєте? (Квітка)]; завдавати, завдати ^ди (реже ^>ду) приносить, принести вред; причинять, причинить вред; наносить, нанести ущерб (урон); редк. ущерблять, ущербить [Противникові завдаємо шкоду, а він нам ні, — ловить облизня (Шер.)]; зазнати ~ди понести урон (ущерб); зловити у ^ді поймать с поличним; (иногда) поймать на воровстве; (о животних) поймать на потраво [Лукашевич-пан зловив у шкоді,— З волочком по рибу, бач, пішли, — Ну, а в нього просто: крав — то й злодій (Рил.)]; мудрий по ~ді см. мудрий 1; на ~ду кому во вред (в ущерб) кому [Докорінно змінилося співвідношення сил на світовій арені на користь соціалізму, на шкоду капіталізмові (Іст. КПРС)]; н а- робити ~ди причинить вред (повреждение); разг. навредйть; (преим. о ком и о стихиях) наделать бедьі; (о стихиях — ещ'е) нанести урон (ущерб); (преим. о детях) разг. набедокурить [Свої бомби аероплан цілив саме сюди, і йому пощастило наробити чимало шкоди (Смол.); Онися побачила, що наробила шкоди, та швиденько й подибала з пекарні (Н.-Лев.); Вихопилася якось під вітер іскра з високого димаря, мала-невеличка сама, а великої шкоди наробила (Мирн.)]; робити, зробити ^ду приносить, принести вред, вредйть, навредйть (разг.), наносить, нанести урон (ущерб); (только несоверш.) бесчйнствовать, разг. озорничать, озоро- вать; (сознательно) разг. пакостить, напакостить; (шалостями — преим. о детях) разг. бедокурить, набедокурить; (о животних) травить, потравить посеви [До речі, про твоїх дітей. Розбестив їх так, що вони тільки шкоду людям роблять (ІПиян); Його захопило непереможне бажання зробить йому [Семенові] шкоду, втоптати в землю і знищить (Коцюб.)]; спійманий на ~ді |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)