Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шко 502 шко пбйманннй с полйчньш; пойманими на во- ровстве; пбйманннй на потраве [По другий бік вулиці, скрадаючись попід тином» пробігли Троша й Ладя. Помітивши нас, вони розгубилися й зіщулились, як спіймані на шкоді (Панч)]; ер. зловити у ~ді; ускакувати (бігати и т. л.), ускочити в ^ду (о животшлх) заходить, зайти в посевьі (в огород и т. п.) [Корови йшли тепер спокійним попасом попри лан і не ґедзались, не бігали в шкоду (Козл.); О д а р к а загляда у вікно: ..Тільки не вийдеш до череди, то, гляд^ й ускочить худоба в шкоду (Тоб.)]; давні пригоди боронять від *^ди посл. убьітки ум дают или беда вьімучит, беда и вьіучит; де незгода, там часто ~да посл. себра до добра не довбдит; син й ц я ~ду рббить, а журавель попадеться погов. пастухи овцу сьели, а на волка поклеп или с больнбй голови да на здоровую или своє ярмо, да на чужую шею; 2) (о человеке) разе. озорпйк, (о женщине) озорнйца; (мягче) проказник, (о женщине) проказница; разе. шкода (м. и ж, р.) [Він стурбовано згадав про Кузьку, як він там, шкода вреднюча. Залишив його у бабусі, а вони старенькі, вже погано бачать, ну Кузька й обманює їх (Коп.); І стоїть мале дівчатко, посміхається до татка, довгий пензель у руці, різні фарби на лиці. — Ах ти, шкода наша, шкода! Що ж ти наробила? (Забіла)]; 3) обл. вина [Чия шкода, того й б'ють (приказка)]. шкода2, шкода предик. жаль, жалко [Підмога сильна надійшла, Але шкода, вже пізної (Л. Укр.); Гордієві стало шкода молодого вчителя (Вас); — Ех, шкода! — зітхнув Рудик. — Якщо можна, забив би я оцо парочку диких гусей та засмажив на маслі, знаєте, з яблуками (Коцюб)]; д у- ж є шкода, уст. в є л й к а шкода бчень жаль [Дуже шкода! Я мав був якнайдрібніше побалакати про Ваші твори (Мири.); Думала, що побачусь у Відні з дядьком, але се не випадає ніяк, либонь, з того нічого не буде. Велика шкода, але нічого не врадиші.. (Л. Укр.)]. шкода2 предик. напрасно, бесполезно; (:іет смьісла) не стоит [Шкода журитись, молодичко! Журбою поля не перейдеш! (Зозч.); Шкода з тобою розмовляти, Даремно час теряти, — Ти — Жук, а я — Бджола (Гл.)]; ~да заходу не стоит трудиться; напрасно, бесполезно; ~да й гадки см. гадка; ~да мови не стбит (нечего) говорить (Якби не була научена досвідом гірким, то знов би розсипалась в гірких фразах, але тепер знаю, що шкода мови, отже, на сьому скінчаю (Л. Укр.)]; ~да перемішувати тісто, вийнявши 8 печі посл. после по жар а за водбй не бегут или поздно беречь вино, когда бочка пуста. шкодити, -джу, -диш (кому, чому) вредпть, разе, шкодить; (о чем — еще) приносить вред, наносить вред, наносить ущерб, (о постоликом свойетве чего-либв) бьіть вредньїм, (в безличньих предложениях) вред- но; (о чьих-либо сознательних действиях — еще) вредйтельствовать (народу, еосудар- ству), (отдельним лицам) разе, делать пакости, пакостить, вульг. гадить; (ухудшать) портить (что); (бить лишним, помехой) разг. мешать (кому, чему или что делать) [Хто пізно ходить, той сам собі шкодить (прислів'я); Здається б, і гаразд було: Вовки полохать перестали, — Так друге лихо підросло: Свої Собаки шкодить стали (Гл.); — Алло Михайлівно, — перебила я її, — я думаю, що вам шкодить так багато говорити (Л. Укр.); Тільки занадто товсті, неначе завжди надуті губи над міру шкодили його вроді (Ле)\ Поезії М. Терещенка властива публіцистична загостреність; проте частині його творів шкодили поверхове розкриття теми, схематизм, недостатня увага автора до слова (Іст. укр. літ.); Треба котика піймать, Вушка сірії нам'ять Та вигнати з хати, Щоб не шкодив спати (народна пісня)]; н є гидить а) безл. (надо) не ме- шает, не мешало бьі [А ви записуйте, не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина сказать (Шевч.)]; б) (с подлежащим, но только без дополнения — не будет лишним) не помешает, дела не испбртит [Шматок.. «Єзікіїла» тепер посилаю, хоч, властиве, я не розібрала, чи ви хотіли, щоб я його переклала, чи тільки щоб переписала, але думаю, що переклад не шкодить (Л. Укр.)]. шкоді ти, -дію, -дієш обл. жалеть [Хоч молодиця не шкоділа грошей, шануючи гостей, але ж святочний настрій не приходив (Л. Янов.)]. шкодливий 1) шкодливий (разг.); (о людях — еще) озорнбй, проказливьій; (вороватьій — преим. о животних) блудливий [Він був собі якийсь малий, пуздракуватий, болісний... та шкодливий такий, як кіт! (Мирн.); Панянка не вірила своїм очам: великий чарівник умить перекинувся • в абиякого шкодливого пастушка (Вас.)\; ~ві ігри озорньїе забави (йгри) [Сумно було Максимові серед широкого, пустого степу.. І хлопець видумував шкодливі ігри: то на баранах їздив, то телят ляпав, то прив'язував їм до хвоста дрючки й заливався заливним реготом, як телята дрочилися (Мирн.)]; лякливий, як заєць, а ~в:ш, як кішка гогов. блудлйв, как кот, а труслйв, как заяц или шкодлйв, как кбшка, труслйв, как заяц; 2) уст. см. шкідливий 1. шкодливо нар. 1) озориб, проказливо [— Дзвонили з міськкому партії... — почав Масло, і очиці його шкодливо застрибали. — Сказали, що ви не будете завтра виступати па зустрічі з китайськими робітниками (Хор.)]; 2) уст. см шкідливо 1. шкодувати, -дую, -дуєш 1) (чого, редк. що) жалеть (что, чего) ГПравда, шкода й коштів на шибениці різним гультяям, — та, видно, й тесля шкодував роботи (Л. Укр.); Уряд шкодував гроші на боротьбу [з філоксерою], їх ледве ставало на роботи по вогнищах та на розвідування садків у деяких |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)