Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шво 503 шкр селах (Коцюб.)]; 2) (кого,^ чого — беречь) жалеть (кого, что), щадить (кого, что) [Вона шкодувала коней і більшу частину дороги йшла пішки (Шиян); Комонник сухо: Я зрадників державних не шкодую (Л. Укр.)]; ~ти з д о р 6 в' я щадить здоровье; 3) (за ким, за чим, уст. на що—печалиться) жалеть (о ком, о чем), сожалеть (о ком, о чем); (перед неопр. ф.) жалко (кому), жаль (кому) [Таке моє давнє правило: ніколи не шкодувати за тим, чого не можна повернути (Гур.)', Ніхто не знав, як шкодував Стьопа, що розбилась у нього дружба з Юрком (Донч.); Не дуже шкодуйте на те, що приходиться працювати без критики (Мирн.)\ Подруги йшли помалу, немовби шкодуючи розлучатися так швидко (Янов.)]. школа 1) школа; (о некоторьіх специальньїх— ещ'е) училище [Поки сторожиха поралася коло са мов яра, Раїса пішла оглядати школу (Коцюб.)] Се Настя Гриценко.. Тепер, я чула, вона ходить в музикальну школу (Л. Укр.)]; ~ла -інтернат школа- интернат [Школи нового типу — школи- інтериати — організовано в нашій країні за рішенням XX з'їзду КПРС (Рад. Укр., 1957, III)]; комерційна, повітова, реальна ~ла дорев. коммер- ческое, уездное, реальное училище [Взяв він її сиротою, на шістнадцятій весні, {Соня] тільки що скінчила повітову школу (В ас); Він, скінчивши реальну школу, поїхав з батьком та матір'ю до Парижа (Н.-Лев.)]; недільна ~ла см. недільний 1; нормальна ~ла см. нормальний; середня ~ла ередняя школа; (о дореволюционной) ереднее учебное за- ведение [3 деяких причин, більше не залежних од мене, я не міг скінчити середньої школи (Коцюб.)]; 2) перен. школа (Колгосп — це школа комунізму для селянства (Програма КПРС); Школою життя, мужності, розумного господарювання вважається праця на цілинних землях (Наука і життя, 1959, 5); Л. Ревуцький є основоположником цілої творчої школи в українській радянській музиці (Мист., 1959, 1)]; 3) (питомник) с.-х. школа; 4) собир. уст. ученикй; (в начальной школе— еще) шкбль- ники; (в-ередней—обично) учащиеся, учащайся молодежь [А музика реве, грає, Людей звеселяє. А із Братства те бурсацтво Мовчки виглядає. Нема голій школі волі, А то б догодила... (Шевч.); І вся школа бігла. Не один і книжки порозсипав (Свидн.); В ту сторону в полі славні кринички, і школа по суботах було ходить туди; бо там якось славно було посидіти (Свидн.)]. школити, -лю, -лиш разе, школить [— Ніколи не була я в школі, — згадує Олена Семенівна. — Саме життя школило мене... (Колг. Укр., 1957, 12)]. школяр, -ра 1) школьник, ученйк [І скрізь ранкової пори в Радянському Союзі ідуть до школи школярі (Забіла)]; 2) (о взрослих) уст. учащийся [І купець, і панич, і крамар, і ремісний, і школяр, як тільки їдуть через слободу, то вже неодмінно і заїдуть до Настусі (Квітка)]. школярик уменьш., ласк. от школяр 1 [Починають сходитися школярі. Спочатку пробігають зовсім малі школярики з молодших класів; вони бояться спізнитися і приходять на півгодини раніш (Собко)]. школярів, -рева, -реве шкбльника, ученика (род. п. от школьник, ученйк). школярка школьница, ученйца [Сьогодні проводилися легкоатлетичні змагання, присвячені початкові нового навчального року; вчорашні школярі й школярки теж брали в них учасгь (Собко)]. школярочка уменьш., ласк. от школярка [Школярочка іде у перший клас. Вже скоро бути бабиному літу (Дмитр.)]. школярство 1) собир. редк. шкбльники, ученикй; (о старших) уст. учащиеся, учащая- ся молодежь [Довбня сердитий ходив поза школярами й плювався, бурмочучи собі під ніс. Веселе школярство не проминуло і з того посміятись (Мирн.); Плюнь, серце, на того, хто так тобі сказав, Що буцім бог жінкам волосся довге дав За те, що розум їм укоротив чимало: То погань так верзла, школярство так брехало! (Г.-Арт.)]; 2) редк. учение в школе [Другого дня все мені смутно, все мені пахнуть фіалки, все теє школярство пригадую (Вас.)]; часи (роки) ~ва время (годьі) учення в школе, школьньїе годьі [Повіяло нудом давнім, кошмарним, що заносив колись із школи в рідну хату в часи школярства (Вас.)]; 3) (поведение) школьничество; 4) (сухой педантизму начетничество) школярство [Узявся вчить, то буду вчить у шахті, без школярства! (Дор.)]. школярський 1) ученйческий; (иногда) школь- ньій [Входить син, зніма школярську сумку (Нех.); Закони вод, вітрів, і хмар, і світла одкрились нам у ті школярські дні (Сос); Місяць світив у сумні вікна класу; темніли школярські парти довгими рядами (Вас.)]; 2) (свойственний школьнику) школьниче- ский [В її очах теж поблискував уже веселий і хитрий школярський огник (Вас.)]; ~ка поведінка школьническое поведение, школьничество; 3) школярский [В романі [«Маяки»] В. Симаковича складна правда життя підмінена здебільшого начотницько-школярським переліком подій (Рад. літер., 1957, 3)]. Ср. школярство 1, 3-4. шкорба: стати «^бою обл. вьісохнуть; превратйться в сухарь, превратйться в скелет, стать скелетом [Люборацька за п'ять літ з гожої молодиці, повновидої, рум'яної — такою шкорбою стала, що якби не шкура, то й кістки розсипались би (Свидн.)]. шкорйна обл. см. скорина. шкоринка обл. см. скоринка. шкорупа обл. см. шкаралупа. шкорух обл. рябйна [За березами пішли граби, пішли буки, а шкорух — то вже такий червоний, як кров (Круш.)]. шкот мор. шкот. шкраб обл. опорок; (чаще мн. ч.) шкраби |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)