Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шкр 504 шку опорки [Юрко пішов раз «на санки» в сніжний вивіз над Прутом, але ноги хутко мокріли й мерзли в дірявих шкрабах (Козл.)]; см. еще шкарбан 1. шкребіння царапанье [Скрізь таємний змрок, Гудіння сосон, як виття ериній, Шкребіння кігтів рисі (Рил.)]. шкребок, -бка скребок [Ось шкребок затопив свої білі зуби у темний насип і поволік., цілу гірку породи... (Гур.)]. шкребти, -бу, -беш 1) скрестй; (без прямого дополнения — производить шум — обично) скрестйсь; (чистить — об овощах, о де- ревянной мебели и т. п. — еще) скоблить [Цілий вік з тебе луску шкребли, а ти, воле, у плузі йди! Наша доля така — робім і грудьми, та не будемо людьми (Коцюб.); Вітер гілки розгойдує, в шибку шкребе, постукує... (Ряб.); — Та, може, то миша шкребе об стіну, — промовила Марта (Н.-Лев.); Крім кухні, була ще інша робота: мили кімнати, шкребли, витирали (Мик.)]; 2) (перен.: беспокоить) скрестй; ~тй на душі (душу) скрестй на душе (душу) [Хай досі на душі шкребе, та дружба ж не розпалась, ждуть хлопііі, Ганна жде тебе (Дор.); Досада шкребла душу Кохай ликові (Ільч.)]; к о л о серця (серце) ~бе разг. на сердце скребет, скребет сердце [І стане трохи мені й зависно, і жаль мене бере, а коло серця так і шкребе, так і дряпає (Н.-Лев.)]; за печінку ~бе (кого) разг. в печенках сидйт (у кого), за печенку берет (кого); на серці коти ~?угь разг. кошки скребут на сердце [Ніби все правда і все правильно, а десь на серці коти шкребуть (Собко)]. шкребтися, -буся, -бешся скрестйсь [Десь шкребуться голодні знахабнілі пацюки (Цюпа)]. шкробати, -баю, -баєш обл. скрестй; скоблить [Ти думаєш, що я не маю іншої роботи, як для тебе бульбу шкробати? (Фр.)]. Ср. шкребти 1. шкряб (глагольное межд.) разг. царап [У вікно я заглядаю, Лапою шкряб-шкряб, благаю, Щоб вікно він отворив (Фр.)]. шкрябання царапанье [Прокинувся Пархо- менко, почувши скрадливе шкрябання в двері (Панч)]. шкрябати, -баю, -баєш, шкрябнути и усилит. шкрябонути, -ну, -непі 1) скрестй, скребнуть, скребануть; (острнм, нанося ранки, оставляя следи) царапать, царапнуть; (толь- ко несоверш. — для облегчения зуда) чесать [Він підняв руку і, наче пазурями, шкрябав пальцями шибку (Донч.); Батько вразив її страшенне самолюбство, неначе шкрябнув нігтем по виразці (Н.-Лев.); Ми побігли кущами. Віти били нас по обличчях, шкрябали (Гр.); Казидорога: ..Писар п'яний був, скочив, схопив гачок залізний від кухні та як не шкрябоне мене по голім тілі, аж я звився з болю (Фр.)', Марійка до крові шкрябала тіло (Головко)]; ~бати голову (у ч ^ б і и т. п.) (размишляя, недоумевая) чесать затьілок (в затьілке) [Люди щось говорили, викрикували, шкрябали собі голови... (Коцюб.); Батрак розмову зупиня, У чубі шкрябав густому (Нех.)]; 2) (только несоверш. — писать, рисовать) перен. фам. царапать [Р о- манюк: ..Ти чоловік добре грамотний, начитаний, сам шкрябаєш пісні, — дивись, голубе, щоб усе було культурно (Корн.)]; 3) (только несоверш.— о земле) перен. разг. царапать [Хто мав який-не- будь шматочок свого поля, сяк-так його шкрябав, засівав (Мирн.)]. шкрябатися, -баюся, -баєшся скрестйсь; ца- рапаться [Під ліжком шкрябається миша, настирливо і невгамовно (Тулуб); Темний осінній вечір стоїть за вікнами й шкрябається в шибки дрібними крапельками дощу (Козач.)]. Ср. шкрябати 1. шкрябнути 1) см. шкрябати 1; 2) (побежать) разг. дать стрекача, задать стрекача; стрек- нуть, стрекануть; (удрать) улепетнуть [Галя, побачивши на порозі свого завідуючого, тихенько ахнула, миттю зім'яла в руці машкару й скоренько шкрябнула на піч (Вас.)]. шкрябонути см. шкрябати. шкряботіння царапанье [І раптом Івасик смикнув його за руку і припав вухом до землі. -— Тс! Тс! Ти чуєш? — 3 землі почулося шкряботіння (Іван.)]. шкряботіти, -ботйть скрестйсь [Слухаєш — шкряботить за дверима (Вас); Діду, діду! Щось до нас у двері шкряботить (народна казка)]. шку.шти, -лить обл. приймать; (о морозе, ветре и т. п. — еще) пронимать, пронйзн- вать [Сонце пече, морозяка шкулить (Янов.)]. шкулкйй, шкулькйй обл. 1) чувствйтельннй (разг.); (о нагайке и т. п. — еще) хлест- кий; (о морозе, ветре и т. п. — еще) про- нйзьівающий, (реже) пронзйтельньїй, кол- кий [Я ж думала, да що нагайка не шкуль- ка; Де ударить, то розсядеться й шкурка (народна пісня)]%, 2) (перен.: злобно-насмеш- ливий) язвйтельньїй, колкий. шкулко, шкулько, шкульно нар. 1) чув- ствйтельно; хлестко; язвйтельно, колко; ср. шкулкйй 1—2; 2) (в значений сказуемого) больно; тяжело [— Твоя мама — чиста сатана. Вона не дасть мені спокою цілий вік! Ой, шкульно ж мені! — говорив зять до Надезі (Н.-Лев.)]; ~но на нього бу- д є почувствует он. шкулькйй см. шкулкйй. шкулько, шкульно см. шкулко. шку на уст. см. шхуна. шкура 1) кожа; (с шерстью, а также фразео* логически) шкура [У нас тепло, як сядеш на сонці, то шкура злазить з лиця, так пече (Коцюб.); Смерділо шкурами, рибою, шевським клеєм (Тулуб); 3 одного вола двох шкур не деруть (Ном.); Великий курінь.. Біля стін — лави, вкриті турецькими килимами, на землі—шкури диких звірів, на стінах висить зброя (Корн.); Меншовики є найгірші вороги соціалізму, бо вони одягаються в пролетарську шкуру, але меншовики — верства непролетарська (Ленін)]; ~ра та кості см. кість: шкіра та кості; аж ~ра б о- лйть (очень) разг. до смерти [Петро: |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)