Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шку 505 шку їсти хочеться, аж шкура болить (Мирн.)]; бути в чиїй ^рі перен. бьггь в чьей шкуре [Я уявив собі самого себе в шкурі співробітника «Лихої години», в роздертих калошах і то під час такого глибокого снігу (Самійл.)]; вовк в овечій ~рі см. овечий; в одну ^ру (крайнє настойчиво) разг. без никакйх [Оришці треба на грядках полоти. Як на те Чіпка розвередувався: «їсти та й їсти, бабо!» В одну шкуру: «їсти»! (Мирн,)]; в одну «-^ру затялись и т. п. разг. уперлись и никакйх [Всі [кріпаки] в одну шкуру затялися: — Не хочемо наділів! До слушного часу підождемо!.. (Мирн.)]; драти ^ФУ перен. драть шкуру [Цар любив карати, чиновники — хабар брати, пани — шкуру драти (прислів'я)] ; драти (дерти) три "->ри (сім шкур) перен. драть три шкурьі (семь шкур) [А млин паровий наш же, незаможницький, [Матюха] компанією в оренду собі взяв підложно, а тепер і дере з бідного по три шкури за помол! (Головко)]; залити за ~ру сала см. заливати; і з ~ри лізти (вилазити, вибиватися, пнутися и т. п.) см. лізти; мороз пішов и т. п. поза ~ру (~ррю) см. мороз; н а власній (своїй) *^рі пізнати (відчути и т. п.) на соб- ственной шкуре узнать (почувствовать и т. п.) [Німецько-гітлерівські орди у 1941 —1944 роках переконались на своїй шкурі, як Радянська Україна «кохає» гніт загарбників і рабство (Козл.)]; овеча г^ра прям., перен. овечья шкура; (только прям. о виделанной — обично) овчина [Лаяв [Іван] сучасне земство, в якому служив, глузував злісно з тих лібералів, що так швидко змінили овечу шкуру на вовчу (Коцюб.)]; спусти- т и ~ру разг. спустить шкуру [— Цить! Довго ще ти будеш? — грізно крикнула на неї мати. — Шкуру на тобі спущу! (Вас.)]; нашим салом та по нашій ~рі погов. за моє ж жито да меня же бито [Це на те й вийшло: нашим салом та по нашій шкурі! (Мирн.)]; пізнати вовка хоч в баран ій <^рі погов. знать волка и в овечьей шкуре; 2) бран. шкура [— Ти не китайський офіцер, — визивно кинула Юй-лань. — Ти — продажна шкура (Збан.)]; 3) (у плодов) корка; кожура; разг. шкура [Варвара розрізала великого з тонкою рябою шкурою кавуна (Козл.)]. шкурат, -та, шкуратйна обл. кусок кожи; кожа [Пальці нервово смикали дрібні шкурати, наче вив язуючи з них складне шмуклерське плетіння (Тулуб); Ну, чого корчишся, мов шкурат на огні? (Барв.)]. шкураток, -тка уменьш. обл. кусочек кожи; (на поверхности чего-либо) шкурочка [Аж ось повертаються з церкви свекор із жінкою, з дітьми, а Палажка як ухопить шкураток та батькові в руки: — Мніть, тату (Стор.): Перед столом стояв Яну- лянс. Кров червоними шкуратками запеклася на рукаві й на холоші (Панч)]; дметься, як (мов и т. п.) ~к на вогні разг. пьіжится [— А се вже звісно і усюди так водиться, що чим начальник дурніший, тим він гордіший і знай дметься, мов шкураток на вогні (Квітка)]. шкуратяний разг. кожаннй [Витяг [старийі шкуратяного кисета, скрутив товстезну цигарку, застромив під вуса, запалив (Янов.)]; славні (хороші) бубни за горами, а зблизька ~нІ погов. ^ звбнки бубньї за горами, а к нам придут, как лукошко [— Глядіть лишень не перехваліть його, — сміється Катря дівчатам, — славні бубни за горами, а зблизька— шкуратяні! (Вовч.)]. шкуратянка разг. кожанка [Маленька дівчина в розстебнутій шкуратянці, з-під якої визирала біла дівчача матроска.., привернула його пильну увагу (Смол.)]. шкуринка 1) корочка; (побольше) корка [Старий крякнув, витер половину вуса і понюхав шкуринку хліба (Сміл.); Кортить бабі шкуринка, та не вкусить (приказка)]; 2) (на плодах, овощах) кожура; корочка, корка [Весняним подихом тягнеться тепло від грубки, пахне приємно пригорілою картопляною шкуринкою» (Збан.)]. шкурка 1) уменьш., ласк. кожица; шкурка [На візку сидів хлопець, теж без ніг, ..сухий, як кістка, обмотана жовтою шкуркою (Н.-Лев.); І тепер згадує отець Ников чудовий соболевий комір, пошитий зі шкурки звірка, який трапляється лише- вряди-годи (Донч.)]; ~ка вичинки не варта и ~ка за вичинку не стане погов. овчинка виделки не стоит [— Не варта шкурка вичинки, — буркнув, не спиняючись, байдужий до> всього чумак (Ільч.)]; стане (кому) г^ка за вичинку погов. дорого по- платится (кто) [Ну, вже я на того Стецька гострю зуби... Підожди ж ти, думаю, піймаєшся і ти мені, стане тобі шкурка за вичинку (Мирн.)]; ер. шкура' 1; 2) (плодов, овощей) кожица; разг. шкурка; (плот- ная оболочка) кожура, корочка, корка, кожа [А пора збирання винограду? — пригадує Замфір,—.. Любо тоді глянути на стиглу прозору ягоду, що ледве стримує солодкий сік у тонкій шкурці (Коцюб.); Його [моря] темно-зелена оксамитна хвиля ледве просвічувала з-під сміття; шкурки з кавунів, насіння, жовті смуги і якісь червонясті завої напливали від байдаків (Л. Укр.)]; 3) (на поверхности молока, киселя и т. п.) пенка [На столі з'явився? високий глечик з пареним молоком. Зверху на ньому була темна, піджарена шкурка (Ссбко); Щороку такі марні надії, поки літо, а прийде зима наша поліська,, та й знов я починаю гинути помаленьку. Чисте оце натягання шкурки на кисіль, отаке життя! (Л. Укр.)]; десята ~ка на киселі (о далекой родне) разг, десятая (седьмая) вода на киселе или на- шему забору двоюродньїй плетень. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)