Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шле 507 шлу стояла Гашіца, то на свої крамні шлейки, що., підтримували темно-зеленого сукна широкі шаровари (Коцюб.)]. шлейний, шлейовий шлейний. шлейф 1) шлейф [Ходить [мати], як усі панії, в пишних сукнях з довгими шлейфами, за італійською модою (Тулуб); Хмара вже закрила всю Замкову гору і простягла свій шлейф до долини (Скляр.)]; 2) с.-х. шлейф, волокуша [Для вирівнювання поверхні використовують шлейфи й борони (Колг. вироби, енцикл.)]; 3) геол. шлейф [В степу [солонці] зустрічаються в долинах рік, блюдцях, на схилах до них — шлейфах, а також на вододільних просторах (Заволжя, Казахстан тощо) (Наука і життя, 1956, 11)]. шлейфування с.-х. пглейфование [Проведено боронузання зябу і шлейфування (Рад. Укр., 1959, IV)]. шлейфувати, -фую, -фуєш с.-х. шлейфовать [Рано навесні зяб шлейфують чи боронують (Колг. вироби, енцикл.)]. шлем1, -ма разг. шлем [Семен був у сірій шинелі по формі й шлемі (Сміл.); Кость нап'яв на себе водолазне спорядження, посміхнувся до Аліни, натяг шлем на голову (Янов.)]. шлем2, -му карт, шлем [Антін наперед знав, що міг би почути. Матовий голос клекотів би в защібнутих грудях та пропускав густо крізь фарбовані баки історію клубового шлему або об'яви катарального стану кишок (Коцюб.)]. шлея шлея [Поглянув дід на коней з-під бриля. Вони ступали, попустивши шлеї (Піде); Лисицю вибрали Суддею, Тоді вона усіх мов запрягала в шлею (Боров.)]. шлик, -ка 1) род головного у бора, круглий, опушЗннмй мехом; (неточно) шапка [Шлик бархатний [татарин] на свою голову надіває, На коня сідає (дума); На голові [у Потоцького] соболевий шлик з струсевим пером, яке коштовним діамантом прип'яте (Стар.)]; 2) ист. конусообрашкій свисаю- щий верх шапки [Яскраво палали на сонці червоні шлики їх шапок (Тулуб); Командирів «джура» теж був одягнений під українського козака давньої епохи, в синьому жупані, в шапці з червоним шликом (Дм. Бедз.)\. шличок, -чка 1) уменьш., ласк. шапочка [Дружки й рід: Наш Василь чорнобривий, Як голуб сизокрилий, В руках шличок носить, Вас на весілля просить (народна пісня)]; ер. шлик 1; 2) уменьш. от шлик 2 [На них [козаках] були запорошені жупани і баранячі шапки з черво- нихми шличками (Панч)]. Шліссельбург ист. Шлиссельбург. шліссельбуржець, -жця ист. шлиссельбуржец. шліссельбурзький ист. шлиссельбургский. шліф спец, шлиф [Українські вчені запропонували ряд реактивів для виявлення мікроструктури шліфів з чавуну і сталі (Розв. науки в УРСР)]. шліфований шлифованньїй (Гранітні шліфовані плити Блищать (Дор.)\. шліфбвка шлифовка [Таланти ваші ще великої потребуватимуть шліфовки; життя це зробить і люди (Тич.)]. шліфувальний шлифовальньїй [Циліндр з найкращої сталі гартується, потім шліфується на шліфувальному верстаті (Собко)]. шліфувальник спец, шлифовальщик, шлифов- щик [А тепер наші товариші, які оволоділи кваліфікацією шліфувальника, набагато швидше припасовують шпонки на шліфувальному верстаті (Рад. Укр., 1959,1)]. шліфувальниця спец, шлифовальщица, шли- фовщица [—Я буду вчитися на шліфувальницю! Ось на тому мініатюрному верста- тику! —промовила вона (Авт.)]. шліфувальня шлифовальня. шліфування шлифование, шлифовка [Наждак вживається., при шліфуванні й поліруванні різних кам'яних і металевих деталей та виробів (Наука і життя, 1956, 10); Не затримуючись на шліфуванні окремих рядкіз і строф, Сергій писав вірш за віршем, бажаючи накреслити загальну канву циклу (Гур.)]. шліфувати, -фую, -фуєш шлифовать [Гне майстер гриф, тонку шліфує деку, Кілки виточує й сукає струни з жил (Пере.); Писав Ярослав Олександрович [Галан] повільно, ретельно відточуючи, шліфуючи кожну фразу (Літ. газ., 1952, VII)]. шліфуватися, -фуяться шлифоваться [Естетична значимість народного мистецтва велика через те, що воно, створюючись талановитими самородками із самої гущі народних мас, шліфувалося, кристалізувалося в багатовіковій колективній художній практиці цих мас (Мист., 1955, 6)]. шліх, -ху горн. шлих. шліховий горн, шлиховой. шліхта текст, шлйхта [— Чіпляється Гер- васій? — догадалася Марія. — Ой чіпляється і липне, мов смердюча шліхта (Ст.)]. шліхтик стол. шлйхтик, шлихтубель. шліхтовка1 текст, шлихтовка. шліхтовка2 стол. шлихтовка. шліхтубель, -беля см. шліхтик. шліхтувальний текст, шлихтовальньїй. шліхтування1 текст, шлихтование, шлихтовка. шліхтування2 стол. шлихтование, шлихтовка. шліхтувати1, -тую, -туеш шлихтовать. Ср. шліхта. шліхтувати2, -тую, -туєш шлихтовать. Ср. шліхтик. шліхтуватися1, -туеться текст, шлихтова- ться. шліхтуватися2, -тується стол. шлихтоваться. шлунковий желудочньїй [Доведення того, що блукаючий нерв є справжнім секреторним нервом підшлункової і шлункових залоз, одразу висуває Павлова Еа перше місцо серед дослідників (Мед. ж., 1949, XIX» 3)]; ~віт с і к желудочньїй сок. шлунково-кишковий желудочно-кишечяьш [Питання про взаємовідношення м'язової діяльності з роботою шлунково-кишкового тракту з давніх часів цікавило дослідників (Фізіол. ж., 1961, VII, 1)]. шлунок, -нка желудок [Він завжди жалґвся на "хворий шлунок, ходив повільно, го- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)