Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шол 516 шор гий — у білому халаті санітара (Донч.); Ходив чумак до голубого Дону, Де давній предок умочив шолом (Рил.)]; 2) (часть • котла и т. п.) техн. шлем; 3) бот. шлем. шоломниця бот. (Зсиіеііапа Ь.) шлемник. ішолопання шуршание; шарканье [Тоненький голос продирався насилу крізь грубий гамір голосів, тупіт і шолопання ніг (Коб.)]. Ср. шолопати 1. шолопати, -паю, -паєш обл. 1) шуршать; (ногами) шаркать; 2) искать; (в чем) риться; (ощупью) шарить [Холодна, суха рука шолопає у мене по лиці, потім по шиї й по грудях (Фр.)]. шолудивий разг. шелудйвьш [Він [пес] був такий худючий і шолудивий, що на нього жалко було дивитись (Сміл.)]; ~ве п о- рося і в петрївку змерзне погов. паршйвьій поросенок и в петровки зябнет или паршивому поросенку и в петровки мороз; см. ещ'е мерзнути: погане порося і в петрівку медпіге. шолудивіти, -вію, -вієш разг. шелудиветь. шолудивник бот. (Ресіісиїапз Ь.) митник. шолуді, -дів паршй (разг.); струпья [на голове]; (болезнь) парша [ Чума, війна, хар- цизтво, холод, Короста, трясця, парші, голод; За сими ж тут стояли в ряд: Холера, шолуді, бешиха (Котл.)]. шомпол шомпол [Повстанець., повернувся спиною до вартового. Вся спина була спо- лосована шомполами (Довж.)]. шомполка разг. шомполка [Баба Кил я., не- вдоволено зиркає на діда Кореня. Той стоїть трохи осторонь з шомполкою через плече (Баш)]. шомпольний шомпольний [За його плечима похитується благенька шомпольна рушниця, біля пояса теліпається закривавлений заєць з жалібно скошеним оком (Ст.)]. шбпа обл. навес; (закритий) сарай [Надворі тепло, сонце сипле огаем із погідного неба, але ми заняті забавою під шопою, в холодку, не чуємо спеки (Фр.); За хлівом і кам'яним льохом, що стояли проти хати, тяглася висока й непомірно довга шопа (Куч.)}. шопка 1) уменьш., ласк. навес; сарайчик; ср. шопа; 2) (для жилья) прен. хибара, хибарка. шорець, -рця шорец. Ср. шорці. шори (род. шор) 1) (упряжь) шорн [Тому-то так згорда й поглядає він [Замфір] на стрічних, так весело посвистує на свої ситі, у ремінних шорах, коні, що, вилискуючи чорною шерстю та круто вигнувши шиї, легко, мов пірце яке, несуть здорову каруцу (Коцюб.)]; 2) (щитки на уздечке) шорьі, наглазпики; 3) перен. шорн [Раєвсь- кий висловлював думку про те, що • віра в бога є шори для народу, сталевий щит, який допомагає царям пригнічувати народні маси (Наука і життя, 1958, 3)]; 0 брати, *у з я т и в ~ри перен. разг. брать, взять в шорн; (вьігова- ривать) распекать, распечь, отчйтьівать, отчитать [Ви бачите, яка в мені [Дніпрі] Потуга дурно гине? Візьміть у шори кам'яні Буяння те невпинне (Пере.); Вичитавши всьому гуртові, директор почав брати в шори поодинці (Вас); Як приїхав з дідом секретар, та як викликав Гаркушу прямо з постелі в контору, та як узяв його в шори (Ряб.)]; держати (тримати) в ~рах перен. разг. держать в шорах (в узд є) [— Що за. безглуздя! — заговорив він [ Калиновський]. — Знищувати старшину. Та це чортзна-що! Невже Стефан не розуміє, що тільки старшина тримає в шорах голоту (Тулуб)]; убрати в «-^>ри перен. разг. а) обмануть; разг. надуть [От стали козаки думать та гадать, як би москаля в шори убрать, а самим десь дальш помандрувать (Стор.)]; б) см. узяти в шори. шорка1 (часть упряжи) шлея [Шорка, або нагрудна шлейка, застосовується в легких запряжках., замість хомута (Конярство)]. шорка2 шорка. Ср. шорці. шорний шорний; ~на упряж шорная упряжь. шорник спец, шорник. шорсткий шершавий; (неровний — обачно) шероховатьій; (о тканях, волосах и перен.) жесткий [Шорстка бабусина долоня гладила м'яке волосся онуки (Шиян); Ніжно, майже голублячи, провів Гайворон рукою по шорсткій корі молодого дубка (Собко); Іван зник у кухні, чимсь загримів там і за мить повернувся, витираючи шорстким рушником мокрі почервонілі руки (Собко); Прочанин: ..Слова твої шорсткі, а серце добре (Л. Укр.); — Гай, гай... Іду! — почув Мартин шорсткий якийсь дівочий голос з грядок (Козл.)]. шорсткість, -кості шершавость; шерохова- тость; жесткость [Матеріальні об'єкти мають не одну якусь властивість, а багато властивостей: форму, вагу, колір, запах, твердість або м'якість, гладкість або шорсткість і т. д. (Осн. маркс. філос.)]. Ср. шорсткий. шорстко нар. жестко; (неучтиво, дерзко) резко [Шорстко [колос] лоскоче обличчя, а серп — др... по стеблі, як по струнах... (Головко); Гравій вулички шорстко рипів під шипами наших буців (Смол.); — Я нічого не думаю, — сказав поет, на сей раз досить шорстко (Л. Укр.); Я взяв її пестливо за руку. Вона зсунула мою шорстко від себе (Коб.)]. шорстколисті, -тих сущ. бот. (Вогга?іпасеае) бурачниковьіе. шорсткуватий шероховатнй; жестковатьій [Мені страшно хотілося, щоб була в нас теличка. Гладив би її по шорсткуватій мордочці, давав би найліпшу травицю, напував би із чистих джерел... (Ол.)]. Ср. шорсткий. шорхання шарканье; пюрох, шуршание [Світло гасне, і з тихим шорханням розходиться завіса (Смол.)]. Ср. шорхати. шорхати, -хаю, -хаєш, шорхнути, -ну, -неш шаркать, шаркнуть (о шагах и др. звуках, производимих трением); шуршать, зашур- шать, прошуршать [її м'які капці на повстяних підошвах ледве шорхали по ковзкому асфальту (Смол.); Два новий м'яко |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)