Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шпа 519 гапе сердься, чоловіче, за мою шпарку одповідь, — з жалем промовив січовик (Стор.)]; 0 ~кнй дощ хлесткий дождь [Шпаркий дощ і рокіт Дніпра ніби втихав (Ле)]; ~кйй мороз жгучий мороз [Наливайко гнав геть такі думки, вони морозом шпарким проймали його й крізь теплий гусарський одяг... (Ле)\; ~кйй ум (розум) бьіст- рьій ум [їдких її слів і шпаркого ума Всі боялися (Фр.I ї ~к^ шепотіння ли- хорадочньїй (горячий) шепот [Голос його [Орфея] переходить в шепотіння, але шпарке, тривожне, як маячіння (Л. Укр.)]. шпарко нар. 1) бьістро; шибко; резко; лихо- радочно; резво; лихо [Поїзд шпарко біг (Смол.); У Олексія Івановича очі загоряться, чогось серце шпарко застукає (Мирн.); Герман ще й тепер з усміхом згадує, як- то він шпарко увивався між сільськими хлоп'ятами (Фр.)\ 3 поля вибіг зайчик шпарко, Стрімголов побіг з гори (Ст.)]; 2) горячо; (усердно — еще) рьяно; резко ІЮ д а., знов задумується. Раптом шпарко, напосідливо: Нічого в світі я не мав, крім нього, — хіба ж не мав я права знов зміняти його на те добро, що я втеряв з його причини? (Л. Укр.); Загупали з досвітку до пізньої ночі ціпи між стогами, загарчали лопати на токах — шпарко народ узявсь до роботи! (Мирн.); — Згадай: у яких ми влиднях жили, в якій нужді гибіли, та ніхто про нас не скаже слова лихого.. А тепер і достатки... — Не ваше діло! — шпарко переб'є її Чіпка (Мирн.)]. Ср. шпаркий 1—2; 3) (в значений сказуемого — трудно) разе, жарко [[Петро] натякнув: «Буде шпарко комусь—не прогнівайтесь» (Рудь)]. шпаркуватий разг. щелйстьій, скважистьш [Гострі дюймові шипи кішок врізувалися в шпаркувату поверхню льоду, не дозволяючи ногам сковзати (Шовк.)]. шпаровання разг. глина; замазанньїе тре- щиньї (или щели), заделанньїе трещиньї (или щели) [Стіни були пошпаровані; шпаровання здавалось величезним жовтим павутинням, котре заснував на стіні якийсь велет-павук (Коцюб.)]. шпаровиння собир. куски глиньї, отвалив- шиеся от стеньї или с потолка [Шпаровиння рясно сипнуло на голови оглухлих глядачів (Смол.)]; см. еще шпа руна: шпа руни. шпарочка уменьш. скважинка, щелочка; тре- щинка [Добуває віла запоясник, мур довбає, твердий камінь креше, пробиває шпарочку вузеньку, подає до побратима голос (Л. Укр.)]. Ср. шпара. шпарування 1) замазьівание [трещин или ще- лей], заделка [трещин или щелей] [У хаті— гармидер, як це завжди буває під час мазання: стіни голі.. Одна [дівчина] місила посеред хати, просто на підлозі, глину з кізяком на шпарування (Головко)]; 2) под- мазка [Ще й не вечір — а вже й шпарування висхло; тільки побілити... (Мирн.)]. шпарувати, -[ую, -руєш замазьівать [трещиньї или щели|, задельївать [трещиньї или щели |, подштукатуривать, подмазьгвать; мазать [Вони заходилися шпарувати щілини й дірки в стінах будинку (Мокр); Роблю, як не перервусь: чи піч полупалась — я вже й вимазала, чи около треба шпарувати — я вже й глиняники розвела (Мирн.); Зараз після обіду нарядилася Христя в стару одежинку, замісила глини й почала шпарувати (Мирн.)]. шпаруватий 1) щелйстьій, скважистьш; 2) физ., геол. скважистьш, скважньїй. шпаруватість, -тості 1) скважистость; 2) сква- жистость, скважяость. Ср. шпаруватий 1—2. шпаруна кусок глиньї, отвалившийся от стеньї или с потолка; штукатурка; шпарупи лш. к. куски штукатурки, штукатурка [Тим часом учитель власноручно порався коло пообпадалих шпарун на стінах та на грубі і, закотивши рукава за лікті, щиро примазував рудою й білою глиною (Гр.); Ф а м у л у с: ..В стелю наче б'ють пе- руни — Так і сиплються шпаруни (перекл. Л у каша)]. шпарунка 1) уменьш., ласк. от шпаруна; 2) трещина, щель [Ремонтували будинок для кінотеатру, обмазували около, затирали шпарунки (Шиян)]. шпат1, -ту мин. шпат [Польові шпати в породах донецької кам'яновугільної товщі звичайно є в незначній кількості (Геол. ж., 1953, XIII, 3)]; плавиковий ^т плавиковий шпат, плавик. шпат2, -ту вет. шпат [Коли ще лошатком «Буян» захворів на шпат, хлопчик не відходив од нього (Ільч.)]. шпатель, -теля жив. и пр. шпатель. шпати (шпаю, шпаеш) обл. искать; (преим. ощупью) шарить [Шукають Сови, шпають по лісі, аж чують, під одним дубом щось стогне і треплеться (Фр.)]. пшатовйдний мин. шпатовйдньїй. шпатовий мин. шпатовий. шпацирувати, -рую, -руєш разе, прогули- ваться. шпйція тип. шпация. шпаченя, -няти скворчонок [Чоловік навідав гніздо шпаченят (Ном.)]. шпаченько ласк. скворутка. шпачиний скворца (род. п. от скворец), сквор- цовьій [Назнав я шпачине кубелечко (Етн. мат.)]. шпачок, -чка уменьш., ласк. скворушка [— Яшко, іди, я тобі їсти дам, — покликав господар. Шпачок стріпнувся, злетів з долоні і сів на плече художникові. За це одержав трохи сиру і мурашиних яєць (Коп.)]. шпек, -ку тип. разг. шпек. шпеник шпенек [Пальці намацували пряжку і кінець пояска, шукали в ньому дірку, щоб просунути шпеник пряжки (Трубл.); Антон нахилив голову і мідним шпеником колупався в люльці (Чорн.)]. шпень, -ня техн. шпинь. шпергель, -геля бот. (8рег?иІа Ь.) торйца. шпетити (шпечу, шпетиш) разг. 1) ругать, бранйть; (оскорблять) поносить; (делать строгий виговор) разг. отчйтьівать, распе- кать, пробирать;, ~ти на всю губу ругать (бранйть; поносить) на чем свет стойт [Степанида: Оце я її., аж до самісінького двору проводжала; шпетила |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)