Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шпе 520 шпи вже, шпетила на всю губу! (Стар.)]; 2) (умалять достоинство) унижать, позорить; книжн. посрамлять [Я ж і собі нівроку вдалась, борецького роду не шпетила (Барв.)]. шпетненько нар. красиво; аккуратненько, опрятно [Вбираться [пані] любила.. Вбиралась шпетненько! Шнурочок до шнурочка, гапличок до гапличка (Воєн.)]. Ср. шпетно2. шпетний* (плохой) обл. некрасивый; (сильнее) безобразный; (неприятный) противный. шпетний2 (хороший) обл. красивый; аккуратный, опрятный [Олена, що іде, то усе ви- хваля пана Забрьоху, ..які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Квітка)]. шпетно1 нар. векрасйво; безобразно; противно [— Не знаю, як де, — завважила одна сільська панночка, — але тут, на Поліссі, дуже шпетно одягаються. — А правда, — докинула друга, .. — дивіться, навіть біле убрання на їх негарне (Л. Укр.)]. Ср. шпетний1. шпетно2 нар. красиво; аккуратно, опрятно. Ср. шпетний2. шпиг, -га разг. шпик; разе, ищейка [Я уже був певний, що то шпиг і що він стежить за мною (Коцюб.); На початку 1902 року на слід «Искры» напали як німецькі, так і царські поліцейські шпиги (Біогр. Леніна)]. шпигання 1) уколы; 2) колкие замечания; насмешки; ~пя на кого колкие замечания о ком (насчёт кого); насмешки над кем (Боліли її тілько цинічні шпигання взагалі на жінок, що шукають власного зарібку (Фр.)]. Ср. шпигати 1—2. шпигати, -гаю, -гаєш, шпигнути и усилит. шпигонути, -ну, -нёш разг. 1) колоть, кольнуть; (несоверш. разг.— ещё) шпынять [Раптом щось шпигає в потилицю боляче... (Козл.); Холодний вітер і колюча мряка шпигають обличчя (Панч); В грудях шпигало за кожним подихом (Гонч.); Іде косар і, може б, проминув — Будяк його колючками шпигнув (Гл.); Романа так і шпигнуло щось у серце (Коцюб.); Петрові— мов хто шилом шпигонув у серце, — так воно у його болісно повернулося, защеміло, занило... (Мирн.)]; кольки ~гають (~гали) схватили колики [Обличчя Плачин- ди кривилося, наче й справді чоловіка шпигали кольки (Ст.)]; ~нутя острогами коня дать шпоры коню, стиснуть шпорами коня [І він скочив на свого коня і шпигнув його острогами (Фр.)]; 2) (перен.: донимать чем-нибудь) колоть, уколоть, кольнуть; (только соверш.) уязвить; (только несоверш.) говорить колкости (кому), разг. шпынять (кого), (насмехаться) язвить [Живу у Домки день, живу два, а вона все шпигає, усе дорікає... (Куч.); Ся розмова глибоко шпигнула Бориса (Фр.); Йому дуже хотілось шпигонути Марту гострим словом (Донч.); — Може, вам мої рисаки віддати? — шпигав Стад- ницький (Ст.)]; ~г?тн язиками к о- г 6 язвить на чей счёт; разг. шпынять кого [Тогді не було моди пащекувати про людей і шпигати їх язиками (Квітка)]; 3) (только несоверш. перен. подталкивать) подмывать [Тебе так і шпигає щось зайняти, розгнівати матір, напустити її розгнівану на мене (Мирн.)]; О словом — як шовком вишивав, а ділом — як шилом ~гав погов. мягко стелет, да жёстко спать или на устах медок, а в сердце ледок. шпигатися, -гаюся, -гаєшся разг. говорить колкости друг другу, обмениваться колкостями; колоть друг друга; разг. шпынять ДРУГ друга [К о з у б с ь к а: Ніколи хам панові під плече не підійде! Олеся: І вже знову почали шпигатисьі Марфушо, я розгніваюсь на тебе (Крон.)]. шпигнути см. шпигати. шпигований кул. шпигованный. шпигонути см. шпигати. шпигування1 шпигование, шпиговка. Ср. шпигувати1. шпигування2 шпионство; слежка. Ср. шпигувати2. шпигувати1, -гую, -гуєш кул. шпиговать [Великі шматки м'яса (по 1—1,5 кг) шпигують "кусковим салом і обсмажують (Укр. страви)]. шпигувати2, -гую, -гуєш (за ким, за чим, обл. кого, що) шпионить (за кем); следить (за кем, за чем) [Свою розповідь він так і розпочав спогадами, як., місцевий піп шпигував за молодим учителем (Донч.)]; ^ти чиї кроки следить за каждым чьим шагом [Я не знала, щоб хто мав інтерес і охоту шпигувати мої кроки (Фр.)]. шпигун, -на шпион [Царські шпигуни скрізь шукали Леніна; царизм хотів розправитися з вождем революції (Біогр. Леніна)]. шпигунка шпионка [Ми довідалися, що Вовчиха шпигунка, вона служить в гестапо й має завдання збирати відомості в цьому районі (Сміл.)]. шпигунство шпионаж; шпионство [Обридло коморникові Почанівському це марне і безглузде шпигунство (Тулуб)]. шпигунський шпионский [Своє ж ім'я в шпигунських кличках Згубив, як голку у, стіжку. З якимось хижим інтересом Він прибирав нове й нове (Воскр.)]. шпик1, -ка (о человеке) разг. шпик; разг. ищейка [Минули вже ті часи, коли з підпільної наради більшовики розходились поодинці, озираючись, щоб не наразитись на шпика (Смол.)]. шпик2, -ку (сало) шпик, шпек Л Готові вареники подають гарячими і поливають розігрітим вершковим маслом або підсмаженим шпиком із шкварками (Укр. етра- шпилечка 1) уменьшу ласк, шпилечка; булавочка; 2) уменъш.у ласк, иголочка. Ср. шпилька 1—2; 3) (кристалл льда, снега) иголка [В лице., било зимними шпилечками, і очі стулювалися мимоволі (Коб.)]. шпилечок, -яка разг. 1) вершина; верхушка [Наша хата на горі, на самому шпилечку стояла (Вовч.); Тільки одна гостроверха |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)