Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шпи 521 шли ялина Гострим шпилечком у небо іде (Дн. Чайка)]; 2) холм[ Якось був я в чулім настрою, Зійшов на шпилечок, там став (перекл. Л. Українки)]; 3) зубец. Ср. шпиль 1—2, 5. шпилити, -лю, -лиш прикальгаать булавками; прикальївать шпильками. шпилястий 1) остроконечньїй; (с узким верхом — еще) островерхий [На високих жовтогарячих шпилястих тополях іскрилося осіннє сонце (Баш)\ Над оселями височіла шпиляста пожежна башта (Десн.); Якось не тішили око мов ані розлогі., плавні, що розляглися за річкою в Румунії, ані жовті, залиті хвилею виноградників по підгір'ю шпилясті гори, що тиснуться понад Прутом з сього боку... (Коцюб.)]; 2) уст. холмйстьш; 3): ~тнй дах архт. щипцовая (двускатная) крмша. шпиль, -ля 1) вершина; (реже) верх^шка; (остроконечньїй) пик [Внизу ліс оперізує полонину чорною стіною, а над тобою піднімається круглий шпиль гори (Фр.); Любить Сандер гори з високими шпилями, де вічно біліє сніг (Шиян); Вершину її [скелі] увінчував гострий шпиль (Донч.)]; ~лї гір вершйньї гор; зубцьі гор; 2) (не- большое возвишение) разе, холм [То було повесні... На високім шпилі Ми з тобою в лісочку сиділи (Мирн.)]; 3) (стержень на верхушке здания) архт. шпиль; разг. спйца; уст. шпиц [Парламент, високий, темно-коричневого кольору, з готичними шпилями по боках і куполом, всадженим посередині, похмуро дивився на бійців (Гонч.); Найбільшу увагу ескімосів привернула вежа. Високим шпилем здіймалась вона над горбом (Трубл.)]; адміралтейський ^ль (в Ленинераде) адмиралтей- ская игла; 4) (часть стени, ограниченная скатами криши) архт. щипец; 5) (остроконечньїй виступ на стене, ватне и т. п.) уст. зубец; 6) (гвоздь) спец, шпилька [Бой- чука знайшли у вовчій ямі з пробитою залізним шпилем ногою (Куч.)]; 7) (ворот на судах) мор. шпиль. шпилька 1) шпилька; (в виде иглис головкой) булавка (украшение с застежкой) уст. брошь, брошка [Нараз, все ще сколюючи шпильками своє розпушене і золотаве волосся, вона повернулася до мене (Грим.); Хима завилась гарною наміткою, заколола її здоровими шпильками з червоними головками (Коцюб.); Княгиня зняла з грудей шпильку, осипану самоцвітами (Стор.)]; англійська ^ка англййская булавка; 2) (лист хвойного растения) игла; шпильки мн. ч. йгльї, хвоя [Вже кілька ялинок на санчатах, від них несе в'язким запахом смоли, такими знайомими й солодкими пахощами шпильок (Ченд.)|; 3) (насте- блях и ветвях растения) шип, игла, колючка [Парася по садку гуляла, 3 Троянди квіточку зірвала — Та шпильку в рученьку загнала! (Боров.)]; 4) (перен.: язвительное замечание) шпилька, колкость [Саїд Алі непорушно сидів, слухав потік натяків, шпильок і докорів на свою адресу і, видимо, обмірковував свій останній виступ (Ле)]; пускати ~кй, пустити ~ку кому подпускать (от- пуекать) шпильки, подпустйть (отпустйть) шпильку кому; разг. подковьіривать, под- ковьірнуть кого [Інколи ж його просто ґедзь нападав, — і тоді він ставав нестерпучим: пускав Раїсі шпильки, глузував з и екзальтації (Коцюб.); Л і д а: Дивна людина. Сказав мені чудний комплімент, товаришу Бересту пустив шпильку (Корн.)]; 0 бути, сидіти як на ~ках перен. бьіть, сидеть как на иголках [Усе те так налякало студента, що він сидів як на шпильках (Н.-Лев.)]. шпильковий 1) шпйлечньїй; булавочньш; 2) уст. хвойний [Лікарі мені казали щоранку в шпильковий ліс виходити (Фр.)\ От вони спинились коло якогось шпилькового дерева, ніби сосни, і зачали його розглядати (Крим.)]. Ср. шпилька 1—2. шпильовий 1) верхушечньш; 2) двускатньїй; пщпцовьій; 3) шпилевой. Ср. шпиль 1, 4, 7. шпильочок, -чка уменьш., ласк. верхушка [Вона вивела мене на високу гору й поставила на самім шпильочку (Мирн.)]. шпинат, -ту бот. шпинат [Різноманітну свіжу зелень (салат, шпинат, кріп тощо) можна вирощувати в парниках і теплицях протягом 6 місяців (Коле. Укр.9 1957, 4)]. шпинатний ПШИНаТНЬІЙ. шпинатовий пул. шпинатний. шпиндель, -деля техн. шпиндель [Робочі органи [бавовнозбиральної машини] — вертикально розміщені шпинделі, що обертаються в спеціальних барабанах (Колг. вироби, енцикл.)]. шпиняти, -няю, -няєш разг. 1) колоть; разг, шпьшять; 2) перен. колоть; разг. шпьшять; ^ти жартами (кого) насмехаться (над кем); (мягче) подтрунивать, подсмеи- ваться (над кем) [Бійці, враз загомонівши, стали шпиняти жартами своїх артилеристів (Гонч.)]. пширнути, -ну, -неш обл. пьірнуть [Левко і його аж двічі шпирнув ножем у груди (Квітка)]. пгаирувати, -рую, -руєш обл. бранйть; (сильнее) распекать; разг. шпьшять [Підросли діти, збулась [Олександра] свого клопоту, так друге лихо приспіло: то пан Семенка, то паничі Йвася пширують — не догодив, то пані гримає на Тишка — біг коло неї, не вклонився (Вовч.)]. шпитбль, -лю 1) (для воєнних) разг. гос- питаль; (небольшой) лазарет [У першому ж бою його легко поранило в руку, і він два тижні пробув у шпиталі (Донч.); Червоноармієць Семен Дудко повертався Броварським лісом з польового шпиталю в свою частину (Риб.)]; 2) (для гражданг- ского населення) уст. больнйца; (для при- зрения инвалидов) дорев. богадельня, бого- угодное заведение [Треба рятуватися, спочити, полежать у шпиталі або в санаторії, а нема за що (Коцюб.); Поки ти живий та здоровий, роби та й живи на своє зароблене. А як зробився старий та нікчемний, про* тебе громада поклопоче. Задля цього в нао такі шпиталі позаведено (Мирн.)\; ^ль- для божевільних лечебница для |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)