Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шпу 524 шта шпурляв? От тобі за шпурляння й маєш (Константиногр. у, — Сл, Гр.)]. шпурляти, -ллю, -ляєш, шпурнути, -ну, -неш и обл. шпуряти, -ряю, -ряєш, шпурити, -рю, -риш разе. 1) швнрять, швнрнуть; (друг в друга разг, — еще) швнряться» швьір- нуться (чем); (преим, чем в кого, во что — еще) пускать, пустить (чем), запускать, запустить (чем) [Олександра з злістю шпурляла що було в руках, хропала дверима та посилала всіх до чортів (Коцюб,); Я чув, як вітер шпурляв у шибки сніг з дощем (Сміл,); Рябина шпурнув бучок геть у кропиву (Фр,); Зі злості шпурнув [Максим] хлібом далеко на ріллю (Стеф,); Олекса не любив бавитися словами, а зараз хапав фляжку або другу яку посудину та шпурляв межи очі (Фр.); Та й шпурив [цар] острий палаш молодцеві у грудь (Федьк.)]; ~ляти грудкою (камінці, камінцями) в чий город (намекать) разг, кидать (бросать) камешек (камушек) в чей огород [Олеся догадалась, що Онися шпурляла грудкою просто-таки в їх город, схопилась з стільця й почала ходити по світлиці (Н.-Лев.)]; 2) (только несоверш. — о деньгах) швнрять (что, чем)і; разг, швьірять- ся (чем) [Примх, іграшок і розкошей З-за кордону не везли; Не шпурляли дурно грошей, — Та в кого вони й були? (Щог.)]. пшуплятися, -лягося, -ллєшся разг, 1) швьі- рять (что, чем); разг, швнряться (чем) [Гаврило тарабанив з досади пальцями по столу, а Одарка пхала цілими оберемками солому в піч та шпурлялася коцюбою (Л, Янов.)]; 2) страд, з, швнряться; пускаться, запускаться. Ср. шпурляти 1. шпурнути см. шпурляти. шпурнутий пущенннй, запущенннй. шпуровий горн., мет. шпуровой. шпуряти см. шпурляти. шрам, -му шрам, рубец [Тонка смужка шраму від піабельного удару перекреслювала його щоку від правої брови до мочки вуха (Руденко); Все Верижнне обличчя було в шрамах, брова розсічена, одне вухо розірване, друге й зовсім відчахнуте (Панч)]. шрамок, -мка уменьш., ласк, небольшой шрам; редк. рубчик [Як я чимсь собі руку урізала, дак батько лаком примочував. Тепер що гляну, на той шрамок, дак і його згадаю (Барв.)]. шрапнель, -лі воєн, шрапнель [Над вулицею вже рвалася шрапнель (Смол.); Це була канонада гармати, що розстрілювала кінноту шрапнеллю (Трубл.)]. шрапнельний воєн, шрапнельний [Шрапнельну рану під серцем він затискає рукою, і гвинтівка — в його другій руці (Янов,)], шредер, -дера с.-х. шредер. шредербваиий с,-х. шредербванннй. шредерувати, -рую, -руеш с.-х. шредеровать. шредеруватися, -рується с.-х. шредероваться. шрифт, -ту шрифт [Розгорнув [Давид] книжку і., вп'явся очима в дрібненький шрифт (Головко); За дерев'яною тонкою загородкою шуміли друкарські машини, шерехтіли шрифтами в касах складачі (Риб.)]. шрифтовий шрифтовбй [Оснастити друкарні сучасним устаткуванням, поліпшити шрифтове господарство і якість поліграфічних фарб (Матер. XX з. КПРС)]. шріт (род. шроту) охотн, дробь [— Може, що й буде... — глухо відповів Замфір і з цими словами зняв з цвяха рушницю, дістав із скрині порох та шріт (Коцюб,); Та й дав же., хаджі рушницю, справжню рушницю, що стріляє шротом і грім з неї чути на весь степ... (Донч.)]. шропшир, -ра с.-х, шрошпир. шрот, -ту с-х. шрот [Бавовникову макуху і шрот треба згодовувати обережно, бо в них є отруйна речовина (Колг. вироби, енцикл,)]. шротина дробина [Христина.. протерла чоловікові горілкою розвернену, вже набухлу спину й почала вибирати саморобні шротини (Ст.)], шротинка уменьш. дробинка [Постріл відбився неголосною луною. Лопух був пробитий дев'ятьма шротинками (Трубл,)]. шротівниця охотн. дробнйца, дробовница. шротовий дробовой [Технік стрельнув шротовими набоями (Трубл.)]. шротоливарний мет. дроболитейннй. шруб техн. обл, шуруп, винт. шрубик обл. вйнтик [Здаля кожний [робітник] видавався наче шрубиком у загальному механізмі праці (Смол,)]. шрубка обл, гайка. шрубувати, -бую, -буєш завйнчивать. штаб, -бу штаб [Наступного дня Черниш і Козаков уже підходили до села, в якому, розташувався штаб полку (Гонч.); Народи бачать у Всесвітній Раді Миру свій бойовий штаб у великій боротьбі за мир (Рад. Укр„ 1951, III)]. штаба полоса; (в окне — обично) переплет, решетка; (для запирання дверей, ставен) болт [Працюючи величезним міхом, коваль розжарив до червоного залізну штабу, кинув її на ковадло (Тулуб); Закладаймо штабою двері та й лягаймо спати (Вільде)]; з а [залізні] ~би за [железную] решетку [Повели Хруща у Гетьманське; засадили в тюрму за залізні штаби; давай випитувати та розпитувати (Мирн.)]; різати и розрізувати, розрізати на <^би техн. полосовать, распо- лосовнвать, располосовать. штабелювання спец, штабелировка. штабелювати, -люю, -люєш спец, штабелй- ровать. штабелюватися, -люється спец, штабелйро- ваться. штабель, -беля штабель [На будівельному майдані люди складали в штабелі звезене дерево (Ле)]. штабельний штабельний. штабельований спец, штабелйрованннй. штабіст воєн. разг. штабйст [Хіврін щасливо уникнув засідки, яку поставила німецька поліція в хаті, де жили штабісти (Янов.)]. штабка уменьш. от штаба. штаб-квартира, -ри воєн., перен. штаб-квартира [Далі — дача «Альфа», що правила за штаб-квартиру для французів під нас |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)