Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
штр 529 шту вволяв [колгосп] пасти коня та корову на колгоспному вигоні, не штрафував його за гусей, котрі інколи ускакували в шкоду ' (Дм. Бедз.)\. штрафуватися, -фуюся, -фуєшся штрафова- ться, подвергаться штрафу. штревель, -веля горн, штревель. штрейкбрехер, -ра штрейкбрехер. штрейкбрехерство штрейкбрехерство [Чим серйозніше практичне питання, чим відпові- дальніші — і «визначніші» люди, які вчинили штрейкбрехерство, тим небезпечніше воно.. (Ленін)]. штрейкбрехерський штрейкбрехерский. штрек, -ку горн, штрек [Із вентиляційного штреку тягло газом від вибухової речовини (Дони.)]. штрека ж.-д. обл. [железнодорожное] полотно; (неточно) колея, лйния, рельсьі [П а н ь- к о: Гей, гей! А чого вас там занесло! От іще погана дітвора, не має де бавитися, та на штреці! (Фр.)\ — Добре тому, в кого є батько, — думав не раз Юрко ночами. — За батьком ідеш собі впевнено в світ, як вагон за паровозом на штреці (Козл.)]. штрик (глагольное межд.) разг. 1) тьік [Вона., вихопила із-за його пояса ніж та штрик йому в серце (Стор.)]; 2) прьіг. Ср. штрикати 1, 4. штрикання 1) тмканье; пьіряние; 2) колотье, колотье; стреляние. Ср. штрикати 1, 3. штрикати, -каю, -каєш, штрикнути и усилиш, штриконути, -ну, -непі 1) тмкать, ткнуть (в кого, во что); (ножом и т. п. разг. — обично) пьірять, пьірнуть (кого, что и в кого, во что); (острьім — обачно) колоть, кольнуть [Дивимося, а в землі дірочка. — Це тут цвіркун живе, — догадався я та й почав штрикати паличкою в нірку (Гр.); Усе знай позіха [сотник]., та пальцем знай штрика то у лоб, то у ніс (Квітка); Стражники ще з більшим завзяттям зачали шаблями штрикать стіни, довбать долівку, поколупали глину (Горд.); То був справжній шибайголова. Для такого і ножем штрикнути — за іграшку (Грим.); Листя штрикнуло його в самісіньке око (Н.-Лев.)]; ~ти пальцем (пальцями) на кого, на що (укази- вать) разг. тьїкать пальцем (пальцами) на кого, на что [Усі на них [дітей] пальцями штрикатимуть, усі зашиплять: «Мати їх з мужичого роду» (Квітка)]; 2) пе- рен. колоть, уколоть, кольнуть [Гостра була на язик Казимирова жінка, так і штрикала його словами, мов голками (Мур.); — Ти, Логвине, ще не бачив смаленого вовка, — штрикнув його Голу- бенко, нагадавши Логвинові про його молодість (Епік)]; 3) (преим. безл. — об ощуще- нии боли) разг. колоть, кольнуть; (о рез- кой мгновенной разг. — еще) стрелять, стрельнуть [Голова, знаєш, ніби чужа якась. Отут мені давить і штрика... (Вишня); Як тільки щось важкеньке візьму, чи вила, чи лопату, — воно як штриконе, — криком кричу! (Вишня)]; ~кає і в усі колет в ухе, стреляет в ухе (в ухо); 1 34—1402 колька ~кає колет, стреляет [Од того часу я вже ледве дишу, ледве ходжу: штрикає мене колька день і ніч (Н.-Лев.)]; 4) обл. прнгать, прьігнуть [Я крізь плач його молю, аби штрикав на дуба (Черемш.)]. штрикатися, -каюся, -каєшся разг. колоть, колоться. штрикнути, штриконути см. штрикати. штрипка штрипка. штрих, -ха прям.у перен. штрих [Цей шрам, ніби останній, завершальний штрих художників, домальовував це прекрасне обличчя (Ле); Тонкими штрихами автор [П. Г. Тичина] вміє показати, наскільки твердо нове ввійшло в побут і свідомість радянських людей (Іст. укр. літ.)]. штрйха-мнйха (род. штрйхи-мнйхи) фам. мям- ля [Іде штриха-мниха з обідом нерано (Етн. мат.)]. штрихований штрихованими. штриховий иск. штриховой [Рисунки друкувались штриховими або тоновими, але в одну фарбу (Укр. рад. графіка)]. штрихбвка штрихбвка [Головним засобом художнього виразу [на початку 20-х років] була контурна лінія, іноді доповнена тоном. Штриховка вживалась рідко (Укр. рад, графіка)]. Ср. штрихувати1. штрихування штрихбвка. Ср. штрихувати1. штрихувати1 (штрихую, штрихуєш) иск. штриховать. штрихувати2 (штрихую, штрихуєш) обл. срав- нивать с краями мерки и т. п. уровень зерна в ней [Та не штрихуй бо так, а насип хоч трошки з верхом (Сл. Гр.)]. штрихуватися (штрихується) штриховаться. Ср. штрихувати1. штудерний обл. 1) хйтрьій; сообразйтельньїй [Хлопці здорові, рослі, аби лиш дочекатися. Менший то штудерний такий, як старий (Стеф.); [Хворостюк] був найстарший чоловік із радних, дуже штудерний і хитрий на розум (Март.)]; 2) (умелий. еделанний мастерски) искусньїй; (мудрений) замьгсловатьій. штудерно нар. 1) хитро; 2) иск усно; за- мьісловато [Завивають голову штудерно і мудро білою переміткою (Етн. мат.): А бідна, коли пере, то., жужмить та жужмить його [шмаття] та все обертає праником так штудерно, аби латки всі наспід приходи лися (Вільде)]. Ср. штудерний 1—2. штука1 1) штука [3 обох боків [у повітряному бою] бере участь штук по чотириста літаків (Янов.); Хазяйка спекла штук із п'ять картоплин — В жару, як колись пастухом пік [Іван] у полі... (Нех.)]; 2) (о ткани) штука, кусок [Кузьма розпорював рогожі, виймав штуки матерії, а жінки й прикажчики носили їх до крамниці (Бойч.); Крам розмотували з штук і стелили собі під ноги, як килими (Смол.)]; 3) (преим. є определением — некто, нечто, какое-либо обстоятельство, явление) разг. штука; (о человеке неодобр. — обично) штучка; (о я$- лениях, фактах и только с определением— еще) вещь; (о странном, удивительном —^ обично) диковина; (о важном, нужном — еще) дело [—Я? — обізвавсь Будяк. — Я, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)