Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шум 536 шум шумівка 1) (род ложки) шумовка [Піну, яка утворюється при варінні на поверхні варення, треба збирати шумівкою (Укр. страви)]; 2) обл. водка [Ковтнімо собі шумівки (Етн. зб., XXVIII)]. шуміння шум [У шепоті, в шумінні, в шелестінні, У прохолоднім подиху вітрів, У квітці і в пророслому насінні — Усюди спів життя, весняний спів (Дор.)]. шуміти1, -міє (покриваться пеной) пениться [І тільки глибоко, на дні міжгір'я, плигаючи з скелі на скелю, ревла і шуміла бистрая Алма (Коцюб.)]. шуміти2, -млю, -мйш 1) (издавать звуки) шу- меть; (о воде — сильнее) клокотать, бурлить; (о растениях о слабом дожде, о тканях) шелестеть, (громче) шуршать [Юрма народу товпилась коло воріт, гомоніла та шуміла, як ливний дощ улітку (Коцюб.); Степи України вітрами шумлять (Ус); Я чую, як шумлять долини, Я чую темний гуд лісний (Бажан)\ Вода під колесами шуміла... (Н.-Лев.); Три явори шумітимуть про це ще довго, і їх зрозуміє кожен, хто має відкрите і чисте серце (Цюпа); Глухо шумів дощ об дах (Гонч.); Шумлять там шовкові убрання, Залізні остроги дзвенять (Л. Укр.)]; ~мйть у вухах (в ушах) шумііт в у шах [Світ гасне в очах Гнатових, в ушах шумить, він »зато- чується й мало не падає... (Коцюб.)]; ^мйть у голові шумйт в голове [Шумить в голові, мов хто б'є в барабан... (Нех.)]; 2) (бистро передвиеаться) разг. мчаться; (реже) мчать [Я хльоскаю батіжком із валу свого вороного й шумлю до діда (Вас); А гай усе темнів, і Дніпро усе шумів бистріш (Вовч.); На еміграції. Жірон- дист-утікач ходить по містку над глибоким яром, де ва дні шумить прудкий потік (Л. Укр.); Шумів Веселий поїзд, несучи людей, Всіх до одного сп'янених весною (Рил.)]. шумка (род песни и танца) обл. шумка [Частіше композитор складає оригінальні мелодії у народному стилі. Ритмічні малюнки їх Вербицький черпає з шумок і коломийок (Укр. опера)]. шумкий шумлйвьій; (наполненньїй шумом — еще) шумньїй | Ти з Ленінських гір подивися. Ти пильно поглянь навкруги, — Чи бачиш туркменське полісся, Аралу шумкі береги? (Бажан); А внизу видно дерево — чутке, заплакане, шумке (Вас.)]. шумко нар. шумно [Ранку рад, садовпик кишку тягне: він струмками між листям шумко шелестить (Тич.); З того часу в школі стало шумко й весело вечорами (Вас.)]. шумливий1 шумлйвьій; (наполненний шумом, производящий шум — еще) шумньїй [В заводському дворі вирував шумливий стоголосий натовп — уся нічна зміна (Головко); А навкруги — зелене море степу і золотаві лани, де вітер жене шумливі хвилі... колосся... (Тулуб)]. Ср. шум1. шумливий* пенистнй, пенящийся [Дівчина Зірвала лавровий вінець І в хвилях шумливого моря Знайшла своїй пісні кінець (Л. Укр.)]. Ср. шум2 1. шумливість, -вості шумлйвость. шумливо нар. шумно; (в значений обстоя- тельства иногда — еще) с шумом [За вікном вирував пташиний ярмарок, на подвір'ї було людно, шумливо (Гонч.); Від брязку заліза шумливо знялося з ялин гайвороння (Стар.)]. шумний1 1) шумньїй [їм згадувався клуб, шумні вистави, шкільні концерти (Дм. Бедз.)]; 2) физ. шумньїй; 0 ^ний приголосний лингв. шумньїй согласньш. Ср. шум1. шумний2 пенистнй, пенящийся [Запиваючи печеню шумним пивом і медом, магнат» потроху розговорилися (Тулуб)]. Ср. шум2 1. шумно нар. шумно; (в значений обстоятель- ства иногда — еще) с шумом [В класі було шумно, весело (Фр>); Він вийшов, і старий матрос шумно зітхнув (Смол.); Вона все робила шумно — бдхкала дверима, гупала каблуками (Коп.)]. шумовий муз., театр, шумовой [У з'єднанні Ковпака великим успіхом користувався шумовий оркестр комсомольця Гриші До- рофєєва (Шер.)]. шумовик, -ка 1) муз. шумовик; 2) театр. шумовик, шумер. шумовиння1, шумовина 1) пена; (при варке варенья — обично) пенка; (на кипящем — еще) накинь [Море ще не заспокоїлось, здіймалися великі хвилі, але на їхніх гребенях уже не було білого шумовиння (Донч.); Дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Кач.); Ліворуч од соняшника квітнув клевер, а за ним — білим шумовинням розлилася по схилові гречка (Жур.)]; 2) (перен.: тяжелое, неприятное чувство) накипь [Ма- ланка чатувала на той мент. Вона вся скипала лихою радістю і жбурляла йому в лице всю отруту, все шумовиння свого серця (Коцюб.); А як взяти дилему: або луснути, або перетравити горе і вилити його шумовину на папір, то вже почесніше, хоч і тяжче без міри, власне перетравити, не лускаючи (Л. Укр.)]. Ср. шуміти1. шумовиння2 шум; клокотание; шелест; шур- шание; шорох [3 затишної долини сани вихопились на височеньку греблю і зразу ж потрапили в шумовиння вітрів (Ст.); Тут скрізь довкола були скелі й шумовиння розлютованого потоку (Сміл.); Тут він вперше почув говірливий ручай, Шумовиння зеленого дуба (Заб.)]. Ср. шу* міти2 1. шумовитий редк. шумлйвьш [Ще хтось там — на молу — сміється оком карим, Сльозу ховаючи, — а вже хисткі сліди Між хвилями стерно рисує шумовите... Прощайте, береги' (Рил.)]. шумоглушник, -ка лл„ ж.-д. шумоглуши- тель. шумок, -мка уменьш. шумок [В залі знову, як брижі на воді од вітру, знявся шумок (Головко); Міцне було вино у Віктор» Степановича, вистояне, й незвичний Мар^ тинюк відчув легкий шумок у голові |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)