Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шум 537 шур (Дмитр.)]; під ^к (тайком) под шумок. шумотіти, -тйть редк. журчать [Тихо шумо- тіла прозора водиця поміж густими очеретами (О., 1862, І — Сл. Гр.)]. шумомір, -ра спец, шумомер. шумування разе. 1) брожение [Незначні втрати припадають на сік з силосу, який витікає під час завантаження силосної маси в споруду, та на шумування (Соц. тварин., 1956, 7)]; ер. шумувати1 3; 2) перен. волне- ние, возбуждение; брожение. шумувати1, -мує 1) пениться; (о вине и шипучих напитках — ещ'е) играть, кипеть; (о движении води) бурлить, клокотать, (силь- нее) кипеть [Грав оркестр, лунали пісні, шумувало шампанське і дзвенів веселий сміх наших молодих подруг... (Грим.); Нас ділить море неозоре, Шумує поміж нами вир, Та через гори, через море Летить єдиний клич: за мир! (Рил.); Люблю, коли хвилі юрбою шумують, ламаючи лід (Сос.)]; «-~мує піна вздьімается (подни- маетея) пена [Під сосновим гаєм у небі кипів червоний окріп і руда піна шумувала над двома вогнищами (Панч)]; ^мує піна чого кипйт пена чего,' кипйт пеной что [Шумує піна білої черешні, кипить у вікнах, вихриться щомить... (Го- лов.)]\ кров г^мує кровь кипйт (бур- лйт; играет) [Коли шумує в серці кров І прагне радісної муки, — Який широкий світ тоді — Ніяким не окинуть оком! (Рил.)]; 2) (перен. — о бурном проявлений чего-либо) бурлить; клокотать; кипеть [Шумувала весна навкруги (Коп.); Якась розумна голова додумалась тепер, саме перед оранкою, наділяти |землею), — з новою силою шумують надії і розтоплюють останні сумніви (Ст.); Тут [в с. Щерби- нівці] справді шумувало життя (Вас.)]; 3) (о ферментации) разе, бродить; 4) (с прямим дополнением) разе, снимать пену (с чего); снимать накипь (с чего) [Чи ж я тобі не мовила, чи не говорила: «Прийди, прийди, мій миленький, я рибу варила. Ой варила, ой варила, та й не шумувала» (Етн. зб., XIX); Знати, вивчений був добре [мопс] Не давать збігати юшці, А мішать її хутенько 1 чистенько шумувати {перекл. Л. Українки)]. Ср. шум2 1. шумувати2, -мує шуметь; (о толпе — буше- вать — ещ'е) клокотать; (о деревьях, траве— обично) шелестеть [Зате купці та купецькі синки шумували... То не вода по весні, рвучи греблі та розносячи загати, гуде та клекоче, то їх вигуки здіймаються вгору (Мирн.); На заході понад лісом шумує ярмарок (Вас); Мені привиджується щось веселе десь, наче за удовою слідком поринули і коло неї шумують дерева золені, бистрі хвилі річкові, якась юрма весела десь грає-жиє... (Вовч.)]. Ср. шум1. шумуючий 1) пенящийся; играющий; бурля- щий, клокочущий; кипящий [Час від часу над шумуючою водою злітало каміння й шматки грязюки (Трубл.)]; 2) бурлящий; клокочущий; кипящий; 3) бродящий [Температура приміщення, де стоїть бочка з шумуючим суслом, має бути в межах 18— 23 градусів (Колг. Укр., 1956, 7)]. Ср. шумувати^ 1—3. шунгіт, -ту мин. шунгйт [Ще більшу кількість вуглецю, ніж антрацит, має шунгіт. Це найдавніше викопне вугілля (Курс ваг. геол.)]. шунт зл. шунт. шупас, -су обл. зтап; г^сом (как) по зтапу [І щастя його, що я се знаю, а то були б жандарми давно вже всадили його до цюпи й були б шупасом повели його до Львова (Фр.)]. шупити, -плю, -пиш разе, смьїслить (разе.); понимать; разг. мараковать [Ти письмен- ніший від мене, ти багато дечого шупиш (Г.-Арт.); Не вміє нічого зробити невістка, ..не шупить у господарстві (Барв.); Марина: Мале чортеня, а вже щось шупить (Тоб.)]. шуплаття собир. обл. одежда; белье; (общее название мелких домашних вещей) разе, пожитки [Часом удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття (Коцюб.)]. шупбртатися, -таюся, -таєшся обл. см. шпортатися. шура обл. сарай; (без стен) навес; найдеться й на тура ^ра погов. рано ли, поздно ли — бьіть бьічку на веревочке. шура-буря (род. шури-бурі), шуря-буря (род. шурі-бурі) разг. 1) вихрь [Похилились квітки, Посумніли..: Шуря-буря пройшла — Вони знов піднялись (Фр.); Несподівано визвірилась на свою пані ковалева ненька і раптом розійшлась, як шуря-буря: мати захищала сина Aльч.)]\ 2) перен. кавар- дак [У нашій камері., завжди стояла шура-буря (Вас.)]. шури-мури (род. шурів-мурів) разг. шурьі- мурьі, шашни [Жінки з Аматою з'єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать. Робили з Турном шури- мури (Котл.)]. шурин шурин [— Анеля ще спить після балу, — відповів Грохольський, обіймаючи шурина (Тулуб)]. туркання обл. шарканье [Білинський входить.. Усі, хто працював у його канцелярії, встають — чути ш ркання ногами (Круш.)]. шуркати, -каю, -каєш обл. шаркать. шуркнути, -ну, -неш и шурнути, -ну, -неш обл. 1) скользнуть [Як тільки ніж шурнув по волоссю й до ніг Соломіїних впало перше пасмо кіс, вона почула якийсь біль у грудях (Коцюб.)]; 2) (чем) ткнуть (что, чем); сунуть (что) [Доня посоромилась і привітати її [матір] щирим, теплим словом, тільки тицьнула та шурнула ногою назад себе (Свидн.)]; 3) (куда-нибудь) разг. броси- ться; (бистро пройти) шмигнуть, скользнуть; (мимо—ещ'е) прошмигнуть, проскольз- нуть; (упасть в яму и т. п.) провалиться [І, хапаючись, [Антосьо] невмиваний, одягнувся, забрав записки та й шурнув до класу (Свидн.); Рятуючись від сорому, пан Бадовський шурнув мерщій у якусь підво- ротню (Козл.); Санда зачула за собою шелест. Оглянулася. Попри неї шуркнула, мов серна, дрібна дівоча постать (Коб.); Ба- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)