Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шур 538 шур вилися дітлахи, сковзалися, і шурнув один з них у розводдя, бо була відлига (Хижн.)]. шур па обл. кикймора. шурпатися, -паюся, -паєшся обл. см. шпортатися. шурстіти, -тйть редк. шуршать; шелестеть [На схресті вулиць, біля обертових Щитів афішних, свіжими шовками Шурстять стрункі дівчата (Вирг.)]. Ср. шурхати 1. шурування техн. шуровка. шурувати, -рую, -руєш 1) техн. шуровать [Кочегар Ваня став шурувати в тонні (Донч.)]; 2) (тереть, скрести) разе, шуровать [Бруду на Юркових ногах було стільки, що мусив аж шорстким каменем їх шурувати годину (Козл.); Хай тепер мати залишається вдома, досить їй шурувати підлоги по конторах і гуртожитках (Гур.)]. шуруватися, -руеться техн. шуроваться. шуруп техн. шуруп [Високий чоловік стояв біля дверей цієї кімнати. Він, не поспішаючи, одгвинчував шурупи (Собко)]. шурупати, -паю, -паєш (в чому, чого) обл. смьіслить (в чем) (разе.); понимать (в чем); разе, мараковать (в чем) [Г є р а с и м сам: Мужик не дуже-то шурупає в грошах, йому, як розмальована бумажка, то й гроші (Тоб.); Семен бере листи: Ану, Іване, прочитай, що тут написано! Ти ж хвалився мені, що трохи шурупаєш грамоти (Крої.)]. шурф, -фу горн, шурф [Робітники довбали шурфи, прокладали вузькоколійку, підвозили дерево, дошки (Донч.)]. шурфувати, -фую, -фуєш горн, шурфовать. шурх1 1) междометие, воспроизводящее шо- рох, шарканье [Шурх-шурх, шурх-шурх— черкається об неї широкий лист кленовий та білий тополевий (Вас.)]; 2) (в значений сказуемого) шарк; юрк, шмьіг [Вася, як вуж, підповз до полотна. Шурх — і заклав 10 кілограмів толу! (Шер.)]; ср. шурхати 1—2. шурх2 сущ. обл. овраг; (поменьше) буерак [М а т и: Тобі б усе ганяти по шурхах з приблудою, з накидачем отим! (Л. Укр.)]. шурхання редк. 1) шорох; шуршание; шелест; шарканье [Залізне шурхання машин, ..залізне дихання потоку — все це просто унеможливлювало всіляку розмову (Смол.)]; 2) шмьіганье. Ср. шурхати 1—2. шурхати, -хаю, -хаєш и шурхнути, -ну, -неш разг. 1) шуршать, зашуршать; (преим. о деревьях, траве) шелестеть, зашелестеть; (трением по твердому предмету) шаркать, шаркнуть [Море шипіло піною по береговому піску і шурхало мільйонами дрібних камінчиків (Трубл.); Все спить мертвим сном. Ось почулося — щось десь шурхнуло... заскреблося (Мирн.); Вона його дожидала любо: що там шурхне, шелесне — прислухається пильно; стихне усе знов і нема нікого, — вона не зітхне навіть, знов дожидає... (Вовч.); Там [у парку] сьогодні, як ніколи, людно. Цокають сокири, джеркотять пилки, глухо шурхають у вправних руках гладенькі рубанки {Шиян); Козацькою лавою наче перебігла хвиля: брязнула збруя, шурхнули підошви по брукові, пристукнули закаблуки (Смол.)]; 2) (бистро окриваться) разг. юркать, юркнуть; (только соверш.) шмигнуть, скользнуть; (погружаться, падать) про- валиваться, провалиться [Коли Шура заходила в палату, він шурхав під своє простирадло і вже не вилазив звідти, доки фельдшерка не піде (Гонч.); Дівчина шурхнула в двері високого будинку (Жур.); Вийшов за школу — світа не видно, сліпить очі, рве за поли, з ніг валяє. Шурхаю по коліна в наметах, спотикаюся, падаю, грузну по пояс (Вас); В якійсь балці конячина глибоко шурхнула в мокрий сніг, зовсім вибилась із сил (Донч.); Москалі кинулись шукати [Карпа], і один з їх теж, не бачивши, шурхнув у яму, куди упав Карпо (Мирн.)]; 3) (двигать чем) разг. тикать, ткнуть (что, чем); совать, сунуть (что) [Василь тілько що замірився вдарити, як Габелок поміж його ногами шурхнув своєю палицею в Дучку (Мирн.); Устав хазяїн, ш/рхнув рукою у попіл, аж стримить пляшка; витяг, покуштував (Стор.); Він ухопив обома руками вареник та й шурхнув у глек із сметаною (Стор.)]. шурхіт, -хоту шорох; шуршанье; шелест; шарканье [Вона прислухалася до тихої ночі, і кожен шурхіт знадвору гостро бив її в серце (Куч.); Баба Анастасія під шурхіт своїх чорних шовкових спідниць вже впливала до їдальні (Собко); До плеса чи до озеречка ви підпливайте ще тихше, — щоб ані звуку, ані шурхоту! (Вишня); Приглушено долинали відгомони міста: клаксони машин, вигуки папіросників, шурхіт підошов по тротуарах (Смол.)]. Ср. шурхати 1. шурхнути см. шурхати. шурхотати, -хоче и (чаще) шурхотіти, -тйть шуршать; шелестеть; шаркать [Там на шахту нашу однолітки й друзі Йдуть степами вранці в хугу і мороз. їх чекають кліті, їм дзвенить в напрузі І шурхоче тихо неугавний трос (Руденко); Чути, як шурхотить під ногами в коня опале листя (Грим.); Якийсь час він ще чув, як, віддаляючись, шурхотіли по гравію її підошви (Смол.)], Ср. шурхати 1. шурхотіння шуршание; шелест; шарканье [Сів табунець качат. Хвилинку панувала тиша.. Потім залопотіли крилами... почувся плескіт, біганина на воді, шурхотіння й приглушений крик (Досв.); Моряки почули позад себе шурхотіння лиж (Трубл.)]. Ср. шурхати 1. шурхотіти см. шурхотати. шурчання, шуршання редк. шуршание; шелест; шарканье [Галя вимітала долівку. Йому на заваді і тихе шуршання притертого деркача по долівці (Мирн.)]. Ср. шурхати 1. шурчати, -чу, -чйш а шуршати, -шу, -шйга редк. шуршать; шелестеть; шаркать [Навкруги тихо, гарно, зелено; тільки буйні жита стиха шурчали довгими колосками, мов розмовляли з собою (Мирн.); Постоли |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)