Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
щаб 540 щас обернувся і, помітивши, як кудлатий пес забовтав хвостом і зіп'явся на воза, просунувши морду крізь щаблі драбини, сказав до нього в тон хазяїнові: — Добро пожалувать, Рябко... Рудьковичу! (Епік)]; 3) (в неподвижной лестнице; вообще уступ) уст. ступень [Будівничий: Моя порада ось яка: рубаймо в горі щаблі, щоб нам стояти твердо і щоб дістатися на гору (Л. Укр.)]; 4) перен. ступень [Постанови ЦК ВКЩб; та ЦК КП(б) України у справах літератури і мистецтва знаменують собою ряд віх, ряд нових, вищих щаблів у нашій літературі, в нашому мистецтві (Рил.); Підхід Бернса до поетичної спадщини шотландського народу був творчим— поет шдняв національну поезію на новий щабель, поглибив її зміст і удосконалив форму (Рад. літер., 1958, 5)]. щаблина 1) перекладина; перекладинка; ступень; (поменьше) ступенька; 2) перекладина, перекладинка; 3) ступень; (поменьше) ступенька [Гіахол підійшов до ґанку—східців на ґанку було п'ять — на третій щаблині він похитнувся (Смол.)]. Ср. щабель 1 — 3. щавель, -влю, обл. щавїй, -вію щавель; разг. щавельник [Заплавні луки були руді від дикого щавлю, наче взялися іржею (Тулуб); Змішався щавій з лободою, Оженився старий з молодою (народна пісня)]; кінський ~ль см. кінський. щавлевий щавелевьій, щавельньїй [Тяжкі плити цілини заряботіли жовтими пальцями щавлевого коріння (Ст.)]; ~ва кисло- т а хим. щавелевая кислота [Листя і стебла його [нуту] містять багато щавлевої і яблучної кислоти (Колг. Укр., 1957, 2)]. щавлевокислий щавелевокйсльїй. щадити, -джу, -дйш 1) щадить; (отнссч- ться бережно — ещ'е) беречь [Скажіть усім -т- хто здумає втікати або що замислить — щадити не буду (Хижн.); А є ц і й П а и с а: Пробачай, все досі я щадив старії кості, а се не втерпів, мусив вас од- відать (Л. Укр.); Він думав, як же повести бойові дії, щоб щадити життя кожного бійця, але щоб ворог не зміг порятуватись і поліг на полі брані? (Смол.)]; 2) (неохотно тратить) обл. жалеть; (на чем) економить [Надія на добре заміжжя возвеселила серце матері, й вона нічого не щадила для блиску й краси своєї дочки (Кобр.); Мен- дель вів діла по-старосвітськи: підплачував лісничих.., а зате старався щадити на платі робітникам та фірманам (Фр.)]. щадитися, -джуся, -дйшся щадиться; беречь- ся. Ср. щадити 1. щадіння шажение; оберегание. Ср. щадити 1. щаднйця обл. сберкасса, сберегательная кас- са [У банках, щадницях, спілках, копальнях Чекає нас праця подвійна (Фр.); Задумала вона зібрати трохи грошенят, однести їх до міської щадииці (Коб.)]. щаднйчий обл. сберегательньїй [Я про одно тілько дбаю, щоб гроші складати! Книжечки щадничі, імперіали, дукати.. боже мій' (Фр.)]; ~чий будинок здание (помещение) сберегательной кассьг [Дійшовши, згорблена й зіпріла, до міста, [Зоя] зайшла, не гаючись, до щадничого будинку (Коб.)]. щасливенький ласк. от щасливий [Коли б швидше минулася хвороба твоя, щоб ти була мені веселенька, й здоровенька, й щасливенька (Коцюб.)]. щасливець, -вця счастлйвец; (тот, кому все удается) разг. удачник [Велика черга людей очікувала під заводськими ворітьми в наді7 одержати роботу.. Але на завод узяли лише кількох щасливців, решта залишилась стояти на вулиці (Цюпа); Не дочекавшись, коли хлопець прочуняється, хазяїн рулетки здер з нього картуза і, згорнувши туди виграш, сунув усе це щасливцеві в руку (Гонч.)]. щасливий счастлйвьій; (такой, которому во есем удача — обьічно) удачливьій; (в ска- зуемом и приложении о постоянном при- знаке — ещ'е) счастлйвец, разг. удачник, (о женщине) счастлйвица, разг. удачница; (сопровождаемьій успехом — ещ'е) удачньгй, (иногда) благополучний; (способствующий чему-либо—ещ'е) благоприятньїй [Щасливий громадянин нашої прекрасної Країни Рад не знає і ніколи не знатиме огидного лиця капіталістичного ладу — безробіття (Козл.); Нехай я одна зазнаю горя. Коли б хоч ти була щасливіша од мене! (Н.-Лев.); Ой річечко, голубонько! Як хвилечки твої — Пробігли дні щасливії І радощі мої... (Гл.); Там [у замчищі], певне, є клад заритий. Може, ми такі щасливі, що той клад знайдемо (Мирн.); Я живу, щасливий, у столиці, — Скільки світла, радості, тепла! (Шер.); Щасливому по гриби ходити, а нещасному по лісу блудити (Ном.); — Щасливого лову! — кивала вона головою рибалці (Коцюб.)]; ~вий в й- п а д о к счастлйвая случайность; (для чего-либо) благоприятньїй случай [Остро- ж и н: ..Вона розшукувала якусь знайому і натрапила на мою домівку. Щасливий випадок! (Л. Укр.)]; ~вої дороги!, *^ва дорога! см. дорога; «-^вий к і- нець счастлйвьій конец, счастлйьая раз- вязка; (болезни, дела и т. п. — обично) благополучний (благоприятньїй) исход; н є родись вродливий (вродливим), а родись <-^вий (~вим) посл. не родись красйвьій, а родись счастлпвьій или не родись ни умен, ни красив, а родись сча- стлйв или не родись ни хорош, ни пригож, родись счастлгїв [Гомоніли дворові: — Що було з неї [Катрі], а чим тепер стала? Сказано — не родись вродливим, а родись щасливим! (Мирн.)]. щасливити, -влю, -виш осчастлйвливать [Мав нахил він один — охоту дарувать, Щасливити людей (Рил.)]. щасливитися, -влюся, -вишся редк. бьгть счастлйвьгм [Цвіти, земля моя, квітуй, щаслився (Сос.)]. щасливиця счастлйвица; удачница. Ср. щасливець. щасливо нар. 1) счастлйво; удачно; благополучно; благоприятно [Катерина сиділа поруч із ним, щасливо всміхаючись (Риб.); Сходили ми в Крим щасливо. Вертаючись, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)