Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
щас 541 ще як того треба, стали в Кумицях (Вовч.)]; г^вої (при прощании) ечастлйво!, всего хо- рбшего! [—Щасливо, товариші!—гукали прикордонники навздогін (Гонч.); — Прощавайте, дядино! — сказав горобчик. — Щасливо! (Л. Укр.)]; г^во закінчитися (минути, минутися) см. закінчуватися: вдало (щасливо) закінчитися; ер. щасливий; 2) (в значений сказуемого) разг. благополучно [Слава тобі, господи, що щасливо все!.. (Мирн.)]. щасливчик разг. ечастлйвчик [Так ми їх там поколошматили, що з-під гори вирвалися до Сави лише поодинокі щасливчики іЛеЯ- щасний разг. счастлйвьій; удачливьш; благополучний; благоприятньїй [В серці подорожніх зоріла надія на щасну долю, що розвіє колись і самі згадки сумного минулого (Коцюб.)] Простора хатина, чепурно вибілена, тепла та ясна, тиха та щасна, війнула на його якимсь теплим духом... (Мирн.); Батьківщино, моя Батьківщино, Я твій син і жива твоя кров.. Моє щастя — життя твоє щасне У безсмертнім твоєму саду (Ст.)]; не родися красна, та родися ^на см. щасливий: н є родись вродливий, а родись щасливий. Ср. щасливий. щасниця м. и ж. р. разг. ечастлйвец; удач- ник; (о .женщине) ечастлйвица, удачница [Та хто ж не зна, як-то слухати легкі речі безнапасного щасниці при своїй лихій годині? (Вовч.); Як вродилась щасниця, так поправиться і п'яниця (Ном.)]. Ср. щасливець. щасно нар. разг. 1) ечастлйво; удачно; благополучно; благоприятно [Я жду і краюся нудьгою, Шукаю скрізь палких очей... Ось тьохнув щасно соловей — її ж нема! (Стар.)]; ср. щасливий; 2) благополучно [Ох, хоч би там усе було щасно. Хоч би Христя була здорова. Кожна наймичка — люба, поки здорова... (Мирн.)]; 0 ~но к о- м у кто ечастлйв [Буде щасно мені од утоми, і пристануть листки до пальта... (Соє.)]; ср. щасливо 2. щастити, -тйть 1) безл. везти (разг.); (реже) разг. ечастлйвиться; (с инфинитивом) удаваться [Данило озирнувся, Ольги не видко. Мабуть, пішла кудись. Не щастить йому... (Коп.); Угодовці приходили до народу з облудними словами співчуття, захисту народних інтересів — і їм часто щастило збити народ з пантелику (Смол.)]; йому в усьому гатить ему во всем везет (ечастлйвитея, удача), ему все удаетея [Нарешті бог привів його до мене жить, І саме відтоді мені в усім щастить (перекл. Самійленка)]; 2) редк. посилать ечастье {Стали виходити місяць та зірка на небо ночами, стали щастити закоханим (Вас.)]; 0 ^стй [доля]! (при расетавании) разг. ечастлйво! [Враз подано команду, ледве .чуту: — Сідайте!., ну, щасти!.. — і попливли [плотиі через Славуту (Тич.)]; г^стй вам б 6 ж є и т. п. разг. пусть бог и т. п. пошлет вам ечастье, будьте счастлйвьі і—Щасливого ловх! — кивала вона головою рибалці. — Щасти і вам мадонна! — обзивався глибокий голос (Коцюб.)]; <^>тйть д 6- ля везет (безл. разг.); судьба благоприятст- вует [Як згадали, так зробили, Щастила їм доля, І розбили вражу силу, Як пух серед поля (Фр.)]; ~стй тобі (вам) [доля] що зробити желаю тебе (вам) что еде- лать [Щасти ж Вам доля подати найбільше таких дрібничок (Мирн.)]. щаститися, -тйться безл. разг. редк. везти; ечастлйвиться; удаваться [Нині, очевидно, щастилося йому, бо з кількох ям подохо- дили до нього вісті, що показалися надзвичайно багаті джерела нафти (Фр.); — Воля! — покрикне він, — воля! ..На волі я гори потоплю! А кріпаку хоч як щаститься, усе добро на лихо стане (Вовч.)]. Ср. щастити 1. щастя ечастье; (успех) удача; (спокойная жизнь, довольство) благополучне [Любая, милая, — чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай (Тич.); Найбільше щастя в. світі — жити У молодій Країні Рад! (Рил.); Де відвага, там і щастя (прислів'я); — Що ж, мамо, робити? — каже Трохим. — Я й сам бачу, що нема щастя ні у чім (Квітка); Кнур: Спокій... щастя... Нащо то мені здалося, коли не буде близьких зо мною? (Мирн.)]; ^тя-д 6 л я позз. ечастлйвая судьба, ечастліівая доля; ечастье [Вміла мати брови дати, Карі оченята, Та пе вміла на сім світі Щастя-долі дати (Шевч.); Я вже нараяла тобі раз щастя-долі, дитино, і більше до смерті не буду (Козл.)]; мати ~тя а) бьггь счастлйвьім [У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі жила, гуляла (Гл.)]; б): мав ~тя (с инфинитивом) имел ечастье; (чаще) безл. посча- стлйвилось (кому) [Я мав щастя бути учнем дорогої Ганни Антонівни (Янов.)]; в): маєш, маєте ^>тя (с оттенком — удачно для тебя или вас) ечастье твоє, ваше [— На цю приказку я міг би вам дещо відповісти, але маєте щастя, що хочу спати,— сказав Рудик (Коцюб.)]; маю за ~тя (с инфинитивом) ечастлйв (ечастлйва) [Я маю за щастя вітати вас у вашій господі (Смол.)]; н а *^>тя а) (зачем) на ечастье [Відчиняли люди широко ворота, поливали на щастя дорогу, щоб завжди таким багатим був двір (Цюпа)]; б) (как удастея) наудачу, на авось; в) (вводное слово) к еча- стью, на [моє и т. д.] ечастье, по ечастью [На щастя, її запросила до себе на село наша старша тітка (Л. Укр.)\ На своє щастя, попала [ївга] куди й пристати (Квітка)]; сподіватися (покладати надію) на ^тя надеяться на авось. щастячко ласк. ечастьице [Гори мої любі, Ниви золоті! Ви моє єдине Щастячко в житті! (Граб.)]; не родися в платтячку, а родися в *^ку см. щасливий: не родись вродливий, а родись щасливий. ще, іще нар. еще [Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: — Ану, голубчику, ще, ще дихни! (Гл.); От мені приснилось.., ніби край могили Паод я ягнята, а я ще |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)