Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
щеп 544 щер Його серця знову торкнувся щемлячий біль (Гур.); Щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки (Коцюб,)]. щенитися, -нйться щениться. щеня, -няти 1) щенок; обл. кутенок [Лев уминав за сніданням ягня. Побіля його в'їдливе щеня Вертиться та й вертиться (Гл.)]; 2) бран. щенок, пащенок [— Так чим же я вам досадив? — Ягнятко, плачучи, питає [вовка]. — Цить, капосне! Либонь не знає... Ще й огризається, щеня! (Гл.)\ Поручик, грюкнувши дверима, вийшов з вітальні. — Щеня! — злісно кинув услід Грижбовський (Цюпа)]; маленька собачка — повік ~ня погов. маленькая собачка — до старости щенок [Казали колись батько: виростай, Савко, на великого пса, бо маленька собачка — повік щеня... (Гонч.)]; мале ~ня, та дуже завзяте погов, невеличка мьіш- ка, да зубок остер или маленькая птйчка, да ноготок остер или сокол мал, да удал; 3) обл. волченок; 0 ~ня з і н с ь к є см. зінське щеня. щенятко уменьш., ласк. щеночек [Лев: ..Ну-ну, чекайте ж, приведу я взавтра ще- няток-ярчуків, то ще побачим, хто тут заскавучить! (Л. Укр.)]. щенячий щенячий. щеп, -пи уст. см. щепа 1. щепа сад. 1) (деревцо) привйвок, прищеп [Після осінніх робіт Дмитро повикорчовував найстаріші дерева, а навесні половину землі засадив щепами... (Ст.)]; 2) (от- резок растения) прищепок, привой, привйвок [Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (Н.-Лев.)]; 0 щепити ~пи прививать деревья. щепити, -плю, -пиш мед., сад. прививать; (сад. — еще) прищеплять [Ніхто не згадав про Оксану, як щепили віспу, і дівка на ввесь вік зісталася рябою (Л. Янов.); Скоро лишень весна завітає в Тухольські гори, Захар Беркут уже в своїм саду., підрізує, щепить і пересаджує (Фр.); Он ту яблуневу гілку, де снігу замети білі, Ти сам щепив із сусідом, цвіти мій веселий дім! (Мал.)]. щепитися, -питься прививаться; прищепляться. Ср. щепити. щепій, -пія уст. оспопрививатель [Треба завтра щепія покликати, хай кине кров... (Мирн.)]. щепка уменьш. от щепа 1 [Огород був скопаний, засаджений яриною, з-між якої тут і там виростали гарні щепки яблунь та груш (Фр.)]. щеплений 1) (о растениях) привитой, при- вйтьій [Наприкінці розмови [англійські] студенти побажали взяти з собою в Англію щеплені двокореневі буряки — столові з цукровими і цукрові з столовими (Наука і ' життя, 1960, 10)]; 2) (о животньїх) с привйв- кой, котброму сделана привйвка [Будь- яких негативних явищ серед щеплених - тварин ми не спостерігали (Соц. тварин., 1956, 1)]. щеплення мед.,, сад. прививание, привйвка; (только сад. — еще) прищеп [Щеплення культур щурам, проведене тричі в різні строки культивування, дало негативні результати (Мед. ж., 1949, XIX, 1); Він обіцяв показати інтересні досліди над щепленням рослин (Смол.)]; ~ ня віспи см. віспа. щеплювання редк. см. щеплення. щепний мед., сад. привйвочньїй. щерба1 пул. уст. навар; (в супе, похлебке) жижа, разг. жйжица; (из риби) уха [Г а- л я: ..Будеш обідати? В л а с: А що ж там є? Галя: Щерба з галушок (Кроп.); Саламаха й тетеря були постійною їжею козаків, тільки по неділях та на свята кухар варив щербу із свіжої риби (Панч)]. щерба2 обл. щербина; зазубрина [На нього глянула з-поміж виноградників якась порожнява, якась щерба, що робила враження вибитого зуба (Коцюб.); А тепер її [жінки] не стало — і він нараз почув довкола себе порожнечу, в його життю виломилася велика щерба (Фр-)]. Ср. и см. еще щербина. щербань, -ня разг. название вьпцербленной посудиньї. щербатенький уменьш., ласк. от щербатий 1, 3 [Налила [вона] в шклянку щербатеньку чарку горілки (Григ.)]. щербатий 1) щербатьій; зазубреними, вьізуб- ренньїй; разг. вьіщербленньїй [Одного разу Улянка набрела в лісі на щербатий глечик, який стояв під березою (Донч.); За високим муром хтось пройшов тихим кроком, спіткнувшись на щербатому камені (Куч.)]; ср. щербити; 2) (о луне) ущербньїй, ущерб- ленньш, на ущербе [Виступав Щербатий місяць з-за могили (Шевч.)]; 3) (о человеке) разг. с вьіщербленньїми зубами, зубьі (у кого) со щербішой (или со щербинами); (неточно) без зубов, беззубьтй [Ну, я ото весь час на виду, в активі, засідання різні, культурні розмови, а вона [жінка] — відстала та й стара, щербата... (Збан.)]; <^>ті зуби вьіщербленньїе зубьі, зубьі со щербшіой (или со щербинами) [Чиї це були черепи? Один був великий з щербатими зубами, і, вдивившись у нього, Сагайдачний зрозумів, що це череп старого Повчанського (Тулуб)]; 0 «-^та доля разг. несчастлпвая доля (судьба; фольк. судьбйна, судьбйнушка) [—Ой ти ж, доле, — каже Сава, — Щербатая доле! (народна пісня); Дві відради вона мала в життю, й обидві відняла їй її щербата доля (Коцюб.)]; «-~та к о п і й к а несчастная копейка [Замулила їм очі та щербата копійка, що лежить в кишені бідного чоловіка... (Мирн.)]; г~тої копійки не вартий не стоит ломаного гроша [Всі ви поза- кіпчували технікуми, дістали там певні знання, але знання ті й щербатої копійки не варті, якщо ви не вмієте прикладати їх до живого діла (Шовк.)]; г^та правда сомнйтельная правда [Лисиця так Сові казала: «От де по правді можна жить І доленьку хвалить».. Якби ж то правдонька щербата не була, То, може, й справді б так жила (Гл.)]; ^тий шаг разг. ломаньш |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)