Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
щер 545 щик грош [Користі від нього на два шаги, та й ті щербаті (приказка)]. щербина щербина; (на ребре предмета — еще) зазубрина; (впадина) вмемка; (незаполнен- ное место) пустота, дьіра, дьірка [Вдалині, в синяві небес, понуро чорніють щербини в останках тисячолітнього замку (Ільч.); Він звернув увагу на те, що книг стало менше, на полицях з'явилися широкі темні щербини (Руденко)]. щербинка уменьш. щербинка; зазубринка; [небольшая] вьіемка; дмрочка [Гончар не помітив ні її ластовиння, ні синюватих уст, ні тієї щербинки в зубах, що була вірною прикметою зрадливої вдачі (Ст.); Шлак роз'їв у поді [печі] спочатку невеличку щербинку, яка під, впливом розтопленого металу розрослася й стала справжньою ямою (Собко)]. Ср. щербина. щербити, -блю, -бйш щербить; (делать за- зубриньг — еще) зубрить [Нема чого на негостинність скаржитися людині, що в бою щербила нам козацькі шаблі... (Ле)]. щербитися, -биться 1) щербііться; зубриться [Хай криця не згинається, не щербляться шаблі, Хай ріки розступаються для месників землі! (Мас.)]; ср. щербити; 2) (о луне) ущербляться, идтй на убьіль, уменьшаться [Місяць, що вже щербився, але був усе ще великий, червоною загравою стояв за деревами (перекл. з Фадеева)]. щерблений 1) щербатий; зазубренньїй, визубреними [Підноситься зневажливо рука, І щерблене перо, неначе шпага, гнеться (Бажан)]; ср. щербити; 2) (о луне) ущербний, ущербленими, на ущербе [Високо над лісом законився щерблений місяць (Янов.)]. щетина, обл. щета, щеть, -ті щетгїна [Де не візьмися свипя і, хрюкаючи та насторо- чивши щетину на спині, як кинеться на дитину (Мирн.); Голився він давно, і густа смолиста щетина облямовувала його смагляве, горбоносе обличчя (Ряб.); По червонуватому достиглому гречаному лану повагом сунули комбайни, залишаючи густу шетину стерні (Авт.); Поле засіялося грізною щетиною гострих і колючих багнетів (Кач.); Голова велика, ціла майже, ..поросла чорним, коротким і, як щеть, твердим волосом (Фр.)]. щетинистий, щетинястий щетинистий [Світло ліхтарика вихопило з темряви щетинисте мокре обличчя, грубі руки (Гонч.); Поруч з молодицею, од вікна у затінку, спдів чоловік плечистий, приземкуватий, з чорним щетинястим усом (Вовч.)]. щетинитися, -ниться щетиниться [Гестапівець відкопилює губи, вусики щетиняться і підпирають ніс: — А де ви навчилися нашої мови? (Хижн.)]. щетинка уменьш. щетйпка [Пропало! Все добро пропало! Ані щетинки не осталось (ЇПевч.)]. щетинний щетіїнннй. щетинник ист. щетпнщик [X і в р я: ..На тім тижневі щетинник., виміняв у них щетину на голки та на гребінець (Крон.); — І мені книжечки... хочеться, — сіпаю раз матір за поли. Вона: — Ти хоч би в щетинника купив йому! — до батька (Тесл.)]. щетинникувати, -кую, -куєш ист. скупать щетину; бить щетпнщиком [Т х о р и х а: ..Там, либонь, як ще щетинникував він, задавили вони чоловіка. Хто на Сибір пішов, а він тільки в тюрязі посидів (Мирн.)]. щетиноподібний, редк. щетинуватий щетино- образний. щетинястий см. щетинистий. щеть см. щетина. щиглик1 уменьш,., ласк. щегленок [Табунець щигликів виспівує на осиках та вербах, якими обсаджено шлях (Коп.); Жвазий, як щиглик, виростає Івась (Н.-Лев.)]. Ср. щиголь К щиглик3 щелчбк; дати «^к& кому разе, дать щелчбк кому, щелкнуть кого [— А ти куди? — запищав Андрійко. —Малий ти все знати. — І, давши братові легенького щиглика, Іван закрив за собою двері (Собко)]. Ср. щиголь2. щиглиха щегловка. щигля, -ляти щегленок [Над вікном у клітці веселий чиж і барвисте рухливе щигля зустрічають її завзятим співом (Коп.)). щиглятко уменьш., ласк. щегленок. щиглятник щеглятник. щиглячий щеглячий [— Діду! Дідусю! — покликав він. — А чи є у щигликів щигляча мова? (Донч.)]. щиголь1, -гля орн. ще гол [Листяний ліс зараз сповнений пташиного співу. Іволги змагаються з щиглями (Шиян)]. щиголь2, -гля (удар пальцем) разе, щелчбк [Хлопець був проти них [канцеляристіи| безправний, оголений, відкритий для всіч щиглів та запотиличників, що вважались в економії жартами і що ранили його в саму душу (Гонч.)]; дати ~гля кому дать щелчбк кому, щелкнуть кого [Замість відповіді Лукич дає дівчиську в лоб легкого щигля (Гонч.)]; надавати ^тлів (к о м ^) см. надавати1. щйкавка обл. икота [Знов голос, страшніший від першого. Зразу ніби початок якоїсь глибокої і болючої щішавки, а потому кашель (Фр.)]. щйкати, -каю, -каєш, щйкнути, -ну, -непі обл. икать, икнуть [Ленько й Сенько, шикаючи і трясучися від холоду, поплелися під ліс (Фр.)ї- щиколотка, -ки, (реже) щиколоток, -тка, обл. щйколодка 1) (на ноге) лодмжка, щиколотка; разг. щйколка [Присвітила я низом, а в нього шкіра до самих щиколоток відстала (Ст.); Солдат важко, аж по щиколотки, вгрузав чобітьми в щирий пісок (Десн.); Я мусила послухать її ради і одважно скочила по щиколодки в воду (Л. Укр.)]; 2) (на руке) костяшка [— Уб'ю бісового сина! ..— сварячись кулаком, казав Довбня. — Не дуже, а то щиколотки позбиваєш! — сміється невеличкий хлопчик (Мирн.); Кулаки були міцно стиснуті, аж білі на щиколотках (Куч.); Яким стукнув щиколотком по дверях другої шафи (Головко); Логвин схилив свою сажневу спину до колін, тримаючи в долонях яіхрату 35—1402 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)