Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
щип 546 щир голову. Кістляві щиколодки його пальців виглядали з волосся, як ніжки павука (Туд.)\. щип1 (глагольное межд.) разг. щип [А далі, звісно діти, одно другого: щип (Звенигородщина)]. щип2 сущ. обл. клешня [Мене щось стисло за серце, мов чорний рак здоровим щипом (Фр.)Ь щипавка днпг. уховертка [Відчула Лукія, що запекло їй у руці, біля ліктя. Неначе щипавка вкусила і вогонь лишила в тому місці (Ле)]. щипальний щипальний. щипання щипание. щипати, -паю, -паєш, щипнути, -ну, -неш 1) щипать, щипнуть; (несоверш. без допол- нения — еще) щипаться [Білі гуси щипали травичку (Панч)\ Мороз боляче щипав кінчики пальців,, і хлоп'ята ледве стримували сльози (Шиян); Петро Силантьєв задумливо щипає чорні вусики (Донч.); Далі вже що день, вона [панночка] сердитіша; вже й лає; часом щипне або штовхне стиха... (Вовч.)]; 2) перен. щемить, ущемить (что); (словами— кого) колоть, кольнуть, (слабее) разг. подкаливать, подколоть, поддевать, поддеть; (без дополнения) язвить, разг. сьяз- вйть [Тяжкі та нерадісні думки снували у її голові, одна поперед другої щипали за серце, чорними хмарами укривали душу (Мири.); «Прощайте, хлопці, — тепер уже я не ваш!» —подумав Грицько, і легенький смуток щипнув його за серце (Вас); — Чоловік., чесно поживе, добрим словом згадає... —А тепло ж буде від того доброго слова? — щипає Пацюк (Мирн.); — Либонь ти, Грицьку, маєш думку городи та села закупити, що так налягаєш на роботу! — казали йому земляки-селяни.. — Гляди лиш, щоб очкур не урвався, — хто- небудь щипне (Мирн.)]. щипатися, -паюся, -паєшся щипаться [То таки — рак, а то таки — краб. Різниця велика... А щипається, потвора, сильно! (Вишня); В одвірках вони [школярі] штовхались, щипались (Мирн.)]. щипка 1) щипок; дати ~ки разг. щипнуть [Батько — як батько — гримне на такого [неслухняного], скубне, щипки дасть (Квітка)]; 2) (небольшое количество) ще- потка. щипковий муз. щипковий. щипнути см. щипати. щипок, -пка щипок. щипочка уменьш. от щипка 2 [— А тепер спати, спати, — схопився розбійник, вишкрябуючи останню щипочку [тютюну] (Тулуб)]. щипучий редк. щйплющий; (о морозе) жгучий, колючий. щипці, -ців щипцн [Від часу до часу панночка відділяла пасмо свого чудового чорного волосся, навивала його на щипці, і тоді воно тріщало (Л. Укр.); — Грійте воду!— скомандував лікар. — Зіно, мий руки! Щипці, вата, бинт (Іван.)]. щипчики, -ків уменьш. щипчики [Нерідко при [черняхівських] розкопках знаходять предмети особистого користування: кістяні гребінці.., туалетні щипчики, намистини (Нар. стар. іст. УРСР)]. щир, -ру обл. см. щириця. щиренький уменьш., ласк. от щирий [— Братик Михайло коханий! Як тебе рятувати? — ..І малесечкі рученятка тягнули його сонного з усієї своєї маленької сили, ..і сердечко маленьке колотилося коло його вірненьке та щиреньке (Вовч.)]. щиренько нар. уменьш., ласк. от щиро [Він помітив великий смуток на виду в Параски да й спитав так щирепько: — Чом се ти не їси, Парасочко? (Барв.)]. щирець1, -рцю обл. 1) [нетронутая] подпочва [Пустила [верба] міцно в грунт тонке коріння, В щирець вп'ялась та гілочка мала, А як прийшла за рік пора весіння — Вербичка наша вперше зацвіла (Пере.)]; Одо «^рця перен. до дна; да конца; до остатка [Попили й поїли усе да щирця (Сл. Гр.)]; допекти до ^рця глубокб задеть [Тут Демчиху, мабуть, допекло до щирця, бо аж засичала (Вовч.)]; 2) чистий песок [Щирець-пісок шорсткість має (Любеч—Сл. Гр.)]. щирець2, -рцю бот. разг. щирйца [На клуні, що стоїть близенько від житла, Буяє кропива та крокіс шафрановий, І па току щирець розрісся пурпуровий (перекл* Рильського)]; см. также щириця. щирий 1) йскренний; (питающий или вира- жающий добриє чувства — обично) сердечний, душевний, (реже) задушевний; (пре- им. о признаний — еще) откровенннй, чи- стосердечннй; (преим. о словах, о характере} прямой; (о характере — еще) прямодушний; (виражающий прямоту, искренность — еще) открьітнй; (без раздумий следую- щий внутреннему влечению; естественно проявляющийся — еще) непосредственннй; (отражающий внутреннюю убежденность) проникновенннй; (в подписи) йскренне Ваш; (гостеприимний) радушннй [Мені здавалось, що вона напрошується на компліменти, але тон у неї був щирий (Л. Укр.)у І справді: було хоч гляне [Олеся] в любії очі, щире слово почує, пригорнеться да його [Івана], посумують укупі, все була легше, як мала коло себе прихильну душу, вірне серце (Вовч.); Й о г а н н а: ..Верталась я додому, до дружини, несла я щиру сповідь, без облуди (Л. Укр.); Жандар дедалі ставав говіркішим, усе щирішим (Коцюб.); Щирий та щедрий Семен ніяк не міг погодитися з лукавим та заздрим на чуже добро Романком (Коцюб.); Д р а г о м п- р о в: ..Для своїх друзів я скрізь і завжди щирий, як дитина, одвертий і готовий до будь-яких послуг (Сміл.); Своїм щирим схвильованим словом Марко пройняв усіх (Коп.); Бувайте здорові. З правдивим поважанням щирий М. Коцюбинський (Коцюб.)] ; ~ра душа а) (о характере) искренность; сердечность, душевность; прямота [Подруги в Уляні душі не чули.. Любили в Уляні щиру душу (Мирн.)]; б) (о ком) сердечний (душевний; прямой) чело- век; (носитель високих нравственних ка- честв) благородний неловек, благородная |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)