Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
язи 567 яйц рог мені, — махнувши рукою, мовив Пи- щимуха (ЛГирн.)І; що вимовиш <^к6м, того не витягнеш і волом посл. что написано пером, то не вьірубишь топорбм; що в тверезого на умі (на думці), те в п'я н о- г о н а язиці см. тверезий; що на умі, те й н а язиці погов. что на уме, то и на язьіке [У нього, як у п'яного, що на умі, те й на язиці (Авт.)]; як на своєму язиці не в д е,р жиш, то на чужому не втаїш погов. когда за свойми щеками не удержал, за чужими не удержить; я к ~ком злизало см. злизувати: як корбва язиком злизала (кого, що); 2) (пленньїй) язьік [Вам завдання: ..коли буде змога, добудьте язика (Трубл.)]; 3) (речь) редк. язьік [І возвеличимо на диво і розум наш, і наш язик... (Шевч.)]; відібрати ^к кому см. відбирати 2: відібрало мову кому; 4) (народу народності) уст., повз, язьік [Огненне слово по світах гуляє, І всяк язик поета прославляє (Криж.)\; язики мн. ч. язики | В міцних руках Єднати треба дружні сили, Усі язики на землі! (Рил.)]; 0 морський <^к ихт. морской язьік. язикатий фам. язьшастьій; (реже) язьїкатьій [Ганна сердито проговорила: — Такої язикатої, як Настя, у нашому колгоспі більше нема (Жур.); Язиката, а на трудодні небагата (приказка)]. язикатість, -тості язьїкастость [Злість на себе, на свою язикатість у хлопця була така велика, що він твердо вирішив вийти на берег [з моря).. Не повезло йому, чого ж ще чекати? (Чаб.)]. язиковий 1) язьїковьій; (анат. — ещ'е) язьіч- ньій; ^ві м'я з и анат. язьїковьіе (язьіч- ньіе) мьішцн; 2) редк. язьїковой [Прийшовши до Львова, до «Акад. кружка», я опинився раптом серед спорів язикових і національних, котрі для мене були досі майже зовсім чужі і незрозумілі (Фр.)]. Ср. язик 1, 3. язичення разг. сплетни; пересудьі [А н т і н: Я тільки одного бога боюсь. X в є с ь к а: А на людське язичення і не вважаєш? (Кроп.)]. язичество язичество [До пори язичества сягають так звані русальні пісні, які зберегли до наших днів язичеський характер (Нар. стар. іст. УРСР)]. язичеський язьїческий [Князі і бояри з допомогою апарату державної влади насаджували в країні християнство. Залишки старих язичеських вірувань трималися ще дуже довго (Іст. Укр. РСР)\. язичити, -чу, -чиш разг. сплетничать; разг. распускать сплетни, судачить [—Сестричко, голубко, я таке й таке погане про твого молодого знаю, чула... — Та, може, то ще брехня! Хто язичить, а ти й собі (Григ.)]. язичище разг. увел. от язик 1 [Кривди вона вам не зробила ніколи, тілько що тим язичищем ^молола (Фр.)]. язичковий язьічковьій [Жовті пелюстки язичкових квіток соняшника використовують у медицині як ліки (Олійні культ.)]. Ср. язичок 2. язичний лингв. язмчннй; ~ні прйголос- н і язьічньїе согласньїе. язичник1 (идолопоклонник) язьічник [В VII— VIII ст. східні слов'яни залишалися язичниками (Іст. Укр. РСР)]. язичник2 бот. (Іідиіагіа зШгіса С а з з.) бу- зульник. язичник3 (о человеке) разг. сплетник; разг. язьічник [Денис: ..Я й не знаю, чи б у світі такі язичники, як наші селяни? (Кроп.)]. язичниця1 язьічница. Ср. язичник1. язичниця2 сплетница; язьічница [Була вона й лінива, і лиха, й нечепурна, і язичниця (Григ.)]. Ср. язичник3. язичницький язьїческий. язичок, -чка 1) уменьш., ласк. язьгчок [Язичок мельне та й у кут, а губу натовчуть (Ном.); Язичок полум'я у каганчику на столі раптом здригнувсь і затіпався сполохано (Головко); Поштар рішуче підступив до дверей і звичним рухом крутонув чорний залізний язичок дзвоника (Грим.)]; 2) анат., бот. язьгчок. язь ихт. разг. язь [Спрагло хлипнувши жаб- рами, язь запливає на дно (Герас.)]. Яік, -ка геогр. ист. Яйк. ядцький геогр. ист. яйцкий. яйла геогр. яйла [Глибокі поперечні долини розчленовують Кримські гори на окремі частини — яйли, в переважній більшості з плосковершинним рельєфом (Геол. Укр.)]. яйце яйцо [Був собі горобець.. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не поро- зумнів (Л. Укр.); — Чи не можна зварити нам з десяток яєць..? — спитав Саїб у матері (Н.-Лев.); Що ж це таке, питаю: з якої це пори яйця стали курку вчити? Монч.)]. яйцевидний яйцевидний [форма листків у кенафу міняється з віком. Перші справжні листки прості, яйцевидної форми, по краях зубчасті (Техн. культ.)]. яйцевйдність, -ності яйцевйдность. яйцевий анат., бот. яйцевой. яйцевідкладання яйцеотложение. яйцеід знт. яйцеед [Для знищення відкладених яєць бавовникової совки випускають на поля яйцеїда-трихограму (Олійні культ.)]. яйцеклад зоол. яйцеклад [Самки [шкідників] роблять яйцекладом проріз у тканині квітколожа ще нерозкритих бутонів та квіток і кладуть яйця всередину тканини (Шкідн. і хвор. с.-г. рослин)]. яйцекладка яйцекладка [Промислове вирощування качок протягом цілого року становить труднощі в зв'язку з сезонним характером яйцекладки цих птахів (Соц. тварин., 1956, 1)]. яйцеклітина б йол. яйцеклетка (Здатність яйцеклітин до запліднення закономірно змінюється залежно від місцеположення їх у межах колоса пшениці і жита (Укр. бот. ж., 1961, XVIII, 1)]. яйцеклітинний биол. яйцеклеточньїй. яйце-м'ясний с.-х. яйце-мясной [За госпо- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)