Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
яр 575 яр к яр4 (род. яру) овраг; (менее глубокий, с зарос- шими краями — обично) балка; (глубокий, с пологими склоками) лог; перен. пропасть [Дорога спускалась з крутої гори в глибокий яр (Н.-Лев.); Незабаром комсомольці разом з геологом опинилися в мальовничій місцевості, перерізаній в усіх напрямах десятками ярів і ярочків, скель і урвищ (Донч.); Неволя порізнила дітей одних батьків, одних матерів; вирила між ними глибокий яр (Мирн.)]. ярбнга яранга [Тайо та Анка — чукчі. Вони жили у великому наметі, який називають ярангою (Трубл.)]. ярд ярд [Має бездомний Томмі» Мають і друзі Томмі Тихе житло державне, ярдів, приблизно, п'ять (Бажай)]. Ярема Еремей, Ереміія; разе. Ерема. яремний 1) яремньїй; ~на худоба ярем- ньій скот; 2) перен. подневбльньїй; г^на людина подневбльньїй человек; 0 '-'на вена анатп. яремная вена. ярйга, ярижка1, уст. ярйзка ист. 1) (бурлака, наемний гребец и т. п.) ярьіга, ярьіжка [Там правив каюком Тигренко.. І вів з собою сто яриг (Котл.)]; 2) (низший служитель прика- за) ярьіга, ярьіжка [Чи одняли б були землю в мене, якби я мав гроші?.. Підсипав би яризці п'ятдесят карбованців, як отой волоцюга... «Не займай моєї землі!..» ..І не заняв би... (Мирн.)]. ярижка2 филол. ист. правописание с буквой -м (ерьі) для звука и и буквой и для звука і, предписанное для украинских изданий в 1876 г. ярижний1 1) ярнжньїй; 2) ярьіжньїй. Ср. ярйга 1—2. ярижний2 прил. от ярижка2 [Книжка видана прекрасно, на дорогому гарному папері, але дивним правописом: мішанина фонетики з ярижним правописом. Коректа доволі недбала (Коцюб.)]. ярйжник (беспутний человек) разе. уст. ярьіж- ник, ярьіга [Ярижники і всі п'янюги, Обманщики і всі моти.. Кипіли в пеклі всі в смолі (Котл.)]. ярйжниця ярьіжница [Квартал був цілий волоцюг, Моргух, ..ярижпиць, п'яниць (Котл.)]. Ср. ярйжник. ярйза, ярйзка см. ярйга. ярий1 с.-х, яровой [Та гей, бики! Зоремо поле, Посієм яреє зерно (Руд.); Як море хвилями, плеще на вітрі яра пшениця (Головко)]. ярий2 1) (сверкающий, ослепительний) яркий, уст. ярьій; (о траве, листьях — еще) ярко- зелепьій [Швидко ціла купа ломаччя розгорілася ярим огнем (Фр.); Буду ждати- виглядати, Буду працювати, Буду хустку ярим шовком Тобі вишивати (Рил.); За горами розіслалась широким подолом зелена лука, неначе засіяна ярою рутою (Н.-Лев.)]; 2) (светлий, белий) уст., позз. ярий [Нас бджілка премудра навчила, Як світло здобути вночі, І з ярого воску зліпили Ми свічку, ми свічку собі (Коч.); Або ж та береза на цвинтарі тужить? Мовчить та біліє, як яра зима (Федьк.)]. ярий3 (пьілкий, страстний и т. п.) ярьій; (гневнмй, неукротимий — еще) яростньїй [Ярий вітер крутояром закрутився по буграх (Пере.); Діти звуть дідусем [Хо Ші Міна], і від цього Сум і радість на серці в старого, Бо хоч постать вже роки схилили, Та в очах скільки ярої сили) (Дмитр.)]; 0 ярий сміх неудержймьш смех [Андрія Івановича, дарма що почував він себе зовсім невесело, розбирав ярий сміх (Собко)]. Ярйна см. Ірина. ярина 1) яровбе; разе, ярь; обл. ярица [Проти самої Шевченкової гори за Дніпром берег трошки піднімається вгору, подекуди вкритий лісами, подекуди озиминою та яриною (Н.-Лев.); У полі орачі на ярину орали (Гл.)]; 2) обл. овощи; обл. огородина [Подвір'я перед школою.. Направо о городець, засаджений яриною (Фр.)]. ярйнний редк. 1) яровой; 2) о лиственнмх де- ревьях, развивающихся ранней весной (обо всех, кроме позднего дуба) [Зеленим димом пойнялися яринні ліси над Дінцем (Донч.)]. яритися1 (яриться) сверкать, блестегь, блп- стать; (излучать сильний свет) пьілать [На дні моїх споминів і досі горить топ маленький, але міцний огопь.. і яриться в його глибині щось іще біліше (Фр.); Яриться на луках і в садах зелена, ппшна трава (Риб.); Всі, мовчки зітхаючи, позирали на рудого хлопчика, що широко розкритими очима вдивлявся в горно, де напружено гуло й ярилось невеличке біле полум'я (Кол.)]. Ср. ярий2. яритися2 (ярюся, яришся) 1) разьяряться; разе, яриться; (о людях — еще) горячпться, (сильнее) бешенствовать, приходить в бе- шенство [Зробився Турн несамовитий, Ярився, лютував неситий (Котл.); Скажіть! тогді чи дуже спиться, Як доля против нас яриться І як для нас фортуна зла? (Котл.)]\ 2) (перен.: бушевать) яриться. Ср. ярпй3. ярйця разе. 1) яровая тпенйца; разе, ярь; обл. ярица [На широкій ниві Ти зійди, ярице, Закрасуйся квітом, А налийся — щастям! (Ст.)]; 2) (ягода) обл. землянина. ярість, -рості редк. ярость [Уздрівши Низ труп Бвріала, Од ярості осатанів (Котл.)]. ярїти1 (яріє) и (реже) яр ітися сверкать, блес- теть, блистать; (излучать сильний свет) пьілать [Ворона сіла на каштан, і сніг сипався з гілки вниз і ярів на сонці (Сміл.); А коли заходило [сонце], то на тім вершку найдовше ярі лося його пурпурово-золото проміння (Фр.)]. ярїти2 (ярію, ярієш) (гневаться) яриться [Оце тобі, враже, остання хвилина! Хотів нас загарбать? Не дуже ярій: полеж тепер, кате, у ямі сирій (Тич.); На цей раз сестри мої особливо яріли (Гонч.)]; см. еще яритися2. ярітися см. яріти1. ярка ярка [Ой на тобі, дівчинонько, ще й семеро овець, Ще й семеро овець і восьмую ярку (народна пісня)]. яркпй редк. 1) яркий; блестящип; сверкающий [Вогні і співи стали яркіпті, видно, як поломінь лиже чорне повітря, чутно, як |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)