Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
жаж 603 жив яг жаждйво обл. см. жадібно. і жайвір, -вора обл. см. жайворонок, жайвороночок, -чка уменьш.у ласк. жаворо- ночек [Гріє сонечко! Усміхається Небо яснеє, Дзвонить пісеньку Жайвороночок «??•>> . - т -- жалібненький уменьш., ласк. от жалібний [Ой, так не затужить і рідная ненька, Як ти, моя калинонька, моя жалібненька... (Л. Укр.)]. жалібненько нар. уменьш., ласк. от жалібно [Кобзаря нема! То ж по йому плаче- тужить Україна-ненька Жалібненько! (Л. Укр.)]. жалючий разг. 1) больно жалящий [Брумбах лютий, як тигр, і жалючий, як оса (Ко- зач.)]; ~*ча кропива бот. разг. (Цгііса Ь.) жгучая крапйва [— На борщ [кропива]? — спитав Василь.. — Мати постує. Варимо борщик з зіллям, картоплею і бурячками, — відповіла Орися, продовжуючи рвати жалючу кропиву (Авт.); Перша невдача, і ви вже на дно сідаєте? Ви гадали, що життя — це веселий жарт? Ні, Тетяно! Справжнє життя — з хріном, з кропивою жалючою, з полином (Вас.)]; 2) перен. горький; (о слезах фольк. — обично) горючий [Несамовита печія, жалюча ураза пройняла її аж до серця (Мирн.)]. жально нар. редк. 1) печально, грустно [Чоловік жально подивився на Василька, притягнув його лагідно до себе і запитав: — Хлопчику, хлопчику, що тобі? (Турч.)]; 2) (в значений сказуемого) жалко [Сина жаль, а дочки ще жальніше (Харьк. — Сл. Гр.I жандар, -ра разг. см. жандарм. жароміцний техн. жаропрочньїй. жароміцність, -ності техн. жаропрочность. жаростійкий 1) см. т. І; 2) техн. жаро- стойкий [Дедалі більше поширюються в машинобудуванні нові матеріали — жаростійкі сплави, магнієві та інші спеціальні чавуни, металокерамічні вироби, які витримують високі температурні режими (Наука і життя, 1957, 4)]. жаростійкість, -кості техн. жаростойкость [Жаростійкість деталей машин збільшується також у результаті насичення їх поверхні хромом (Наука і життя, 1955, 1)]. жаротривкість, -кості техн. жароупорность [Міцність, низька теплопровідність і висока жаротривкість пластмас дає змогу застосувати їх для виробництва тих деталей, які зазнають впливу температур, значно вищих від температури плавлення металу (Колі. Укр., 1960, 7)]. жебоніння разг. лепетание, лепет [Дмитро умостив біля себе хлопчика і під його співуче жебоніння заснув чутким партизанським сном (Ст.)]. жебракувати, -кую, -куєш нйщенствовать; разг. побираться, уст. попрошайничать [Цілковите зубожіння селянства відображено в оповіданні [І. Франка] «Сам собі винен» A880). Селянин втрачає останній І клаптик землі, хату, сім*я його змушена жебракувати (Іст. укр. літ.); Мав таку він ІДармоїд] звичку — Жить на дурняка: Ходить, жебракує, По селу ника (Нех.)]. жебраний: ходити (іти, піти и т. п.) з а ~ним хлібом (по г^ний хліб, н а ~ний хліб) ходить (идтй, пойтй и т.п.) с протянутой рукой; (несовериі. — еще) просить милостьгаю (подаяние); (соверш. — обеднеть) обнищать [Цілими тижнями волочився [дід] по селах за жебраним хлібом (Фр.); Він [жебрак] почепив собі і жінці по дві торби на плечі, палиці в руки, та й пішов з нею в світ по жебраний хліб (народна казка); Врешті пан той пішов на жебраний хліб (Подольск. у. — Сл. Гр.)]. жебранйна разг. 1) нйщенство [Йому виразно уявляється недавно прожите в Парижі. Відтворюються, наче у фільмі, гучні забави й бадьорі думи на майбутнє, потім нужда й жебранйна емігрантська (Козл.)]; 2) (пожертвование) мйлостьшя, подаяние [Я голову свою даю о заклад, що ти таки за якоюсь жебраниною приходиш (Фр.I- жебрачин обл. см. жебрацький. жебручий редк. нйщенствующий [Перебрався він [царевич] за жебручого діда і йде до того міста, де та царівна (народна казка)]. жевриво огонь, пламя; (горячие угли и перен. — еще) жар І Посеред хижі горіло на камінні вогнище, ..біля вогнища порався, роздуваючи жевриво, бородатий літній чоловік (Скляр.); [Вустя] в собі все- таки несла жевриво власної пісеньки, що ніби сама якось склалася тут, на жнивах (Гонч.)]. жеврітися, -ріється см. жевріти. жереб1 см. т. І жереб. жереб2 разг. см. т. І жеребець. жереп бот. (Ріпиз ти§Низ Зсор.) горная сосна (в Карпатах) [Що далі вгору, то крутіші схили, Колючий жереп і гранітні брили Нам намагались перетяти путь (Дмитр.); Замість лісів тепер слався землею жереп, чорний килим повзучих смерек, в якому плутались ноги (Коцюб.)]. жбртвуватися, -твуюся, -твусшся 1) обл. жерт- вовать собой (ради кого, ради чего); посвя- щать себя (кому, чему) [Мати., не мала ні терпеливості, ні часу жертвуватися нещасному синові, як цього вимагало його страшне каліцтво (Коб.)]; 2) страд. з. жертво- ваться; приноситься в жертву; ер. жертвувати. жертовність, -ності жертвенность [Є могутня краса в прагненні радянського народу до благородного єднання, в його невичерпній щедрості й здатності до найглибшої жертовності в ім'я перемоги над злом (Довж.)]. живина разг. 1) живбе существо [Несподіваний напад так налякав Іцка, що той., задеревів, а тілько кліпання вибалушених сірих очей давало знати, що се не бездушна брила м'яса і товщу, але якась живина (Фр-)]\ 2) собир. живбе; (преим. о мелких животньїх разг. — еще) жйвность [Любив |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)