Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ТИТ 48 тих титульний титульный; ^ний аркуш, **>на сторінка полигр. титульный лист, титульная страница [На титульній сторінці дрібними літерами було написано: «Лаборант Микола Іванович Кібальчич» (Риб.)]; ~нии список спец. титульный список. тпф, -фу мед. тиф [Він відчув, що тиф лапав його на всі боки (Янов.)]. Тифліс ист. Тифлис. тифліт, -ту мед. тифлйт. тифлопедагог спец, тифлопедагог. тифлопедагбгіка спец. тифлопедагогика. тифозний мед. 1) прил. тифозный [У краю й куточка сухого нема — Вже голод шириться й зараза тифозна (Фр.)]; 2) (род. тифозного) сущ. тифозный [Двоколка з тифозними затрималась під сонцем, і хворі почали марити: один — мартеном, а другий — гутою (Янов.)]. тифоїд, -ДУ мед. тифоид. тифоїдний мед. тифоидный. тихенький ласк. разг. тихенький, тихонький [Знов стук у хвіртку, дуже тихенький (Л. Укр.); Вона в мене й тихенька і покірненька (Н.-Лев.); Воркувала Горлиця у садку, У куточку тихенькому, на бузку тихенько нар. ласк. разг. тихонько, потихоньку; (только при сравнении) потише [Кармель, попрощавшися з ненькою, став прощатися й з жінкою, й з дочкою і щось тихенько промовляти (Вовч.); Маруся збиралася, як би то з ним заговорити, а далі й каже: — Бачите, як ми тихенько йдемо і ви нас піджидаєте (Квітка); — Чого в'янеш, моя доню? — Стара не спитала, За сивого, багатого Тихенько єднала (Шевч.)]. тихесенький ласк. разг. тихохонький [Як зведе [Оксана] пісеньок, знаєте, що при хороводах треба співати, так як сопілочка або тихесенький дзвоник (Квітка); Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув на нас (Л. Укр.)]. тихесенько нар. ласк. разг. тихохонько, потихонечку, потихохоньку [Мати вмерла—я ще малесенькою була, добре й не запам'ятаю. Тільки мені наче сниться, що хитав мене хтось у колисці і співав надо мною тихесенько (Вовч.); Тільки що він [Улас] добре заснув, Юруш закрався тихесенько до хати (Я.-Лев.); Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють (Шевч.)]. тихий тихий; (спокойный; кроткий—ещё) смирный; (о настроении, состоянии — ещё) умиротворённый; (об уголке, месте um. п. — ещё) укромный; (только о погоде — ещё) безветренный [Ти не лякайся, аби тут підслухали Тиху розмову твою (Стар.); За що, не знаю, називають Хатину в гаї тихим раєм. Я в хаті мучився колись (Шевч.); — Бач, бач. Оце той тихий! оце той, що й водою не замутить! — торохтів Власов (Мирн.); Провела [Маруся] мене трохи., й пішла до господи, тиха та ясна (Восч.)\ Ніч ясна була та тиха (Федьк.)]; О ~ха вода грёблоо рве см. ~хий захист редк. укромный уголок [У тихий захист вітер би не віяв; спускався б тільки з неба на лілеї і на квітки (Л. Укр.)]; ^хою сапою см. сапа2; ~ха старість разг. спокойная старость [Семен налив чарку й обернувся до Мотрі: —- ..Пошли вам, боже, в моїй хаті тихую старість (Коцюб.)]; ~хою ступою (ходою) см. ступа; в ^хому болбті чорти водяться см. болбто 1. Тихий океан Тихий океан. Тйхін см. Тихон. тихісінький ласк. разг. тихохонький [Тихі' сінький західний вітрець, пахощі лісу й ночі, світ од зірок, і веселі музики, і веселі люди навкруги, — все те ворушило мрії в молодій фантазії (Н.-Лев.)]. тихісінько нар. ласк. разг. тихохонько, потихонечку, потихохоньку. тихість, -хості тихость [Вона була привітна до всіх і ласкава. Добрість і тихість вдачі світились в її ясних оченятах (Н.-Лев.)]. тихіш нар. см. тихіше 2. тихішати и тихшати, -шаю, -шаєш становиться тише, делаться тише; (о стихийных явлениях um. п. — ещё) утихать, разг. редк. тишать [Гомін., одходив далі, тихішав (Вас); Поволеньки голос оповідача тихшає, потім якось переривається і зовсім затихає... (Вишня); Дивилась-дивилась [Насти], якось тихшала все, ніби сумирялася, та й вийшла з хати (Вовч.)]. тихіше, тихше 1) прил. см. тихіший; 2) нар. тише, потйше [Йому хотілось, щоб вона йшла як можна тихіше, як можна довше, щоб надивитись на неї (Н.-Лев.); Леночка розповідала все тихше й тихше і дивилася крізь дверцята печі на веселий, гомінкий вогонь (Янов.)]; О ~ше (~ший) води, нижче (нижчий) трави погов. тише воды, ниже травы [Тверезий — він був тихший води, нижчий трави (Мирн.)]. тихіший, тихший более тихий; (только о движении — ещё) более медленный [Спустіло панське подвір'я; не тупочуть коні, не торохтять коляси. І панночка тихша: не лає, не б'є, не обскаржує, — все сидить та думає (Вовч.)]; іти (вертатися и т. п.) ~шою ходою разг. идти (возвращаться um. п.) медленнее (более медленным шагом), идти (возвращаться и т. п.) тише, потйше [Килина з відром у руках шпарко пробігає до лісового потоку, з гуркотом набирає відром воду і вертається назад уже трохи тихшою ходою (Л. Укр.)]. тихнути, -ну, -неш тихнуть (разг.) у затихать, утихать, стихать; (умолкать — ещё) молкнуть [Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє (Шевч.); І тихли в йому [серці] болі, в душі розходилися туми, ясніло та розвиднялося (Мирн.)]. тихо нар. 1) тихо; (не производя шума — обычно) бесшумно, без шума, потихоньку; (спокойно; кротко — ещё) смирно; (только о говоре — изредка) вполголоса [Чоловіки сумно підходили, тихо говорили проміж |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)