Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
тих 49 тич себе (Мирн.); Тихо, тихо Дунай воду несе, А ще тихше дівка косу чеше (народна пісня); Тихо курілися луки, переливаючись барвами (Баш); Вище, в далекому коліні річки, під крислатими вербами, тихо посувались за водою плоти (Коцюб.)]; ~хо жити з ким мирно жить с кем, в согласии жить с кем [3 братами тихо живемо, Лани братами оремо І їх сльозами поливаєм (Шевч.)]; 2) (в значении сказуемого) тихо; (только о спокойной погоде — ещё) безветренно [Тихо в лісі: повітря не дихне, ніщо не шеберхне (Коцюб.); Бодай би Кундель той пропав! На Хом'яка нагнав таке він лихо, Що той і приказку у норку заховав, Аби, як кажуть, лихо тихо (Гл.)]. тиховійний поэз. уст. тиховейный [І чайка повільно летить, крило срібнопере поклавши На пасма холодної мли, на присмерку тіні бліді, Між мляво похилених віт димком тиховійним розтавши (Бажан)]. тиховоддя, тиховодь, -ді (о месте на реке с тихим течением) тиховодье; (перен. —о среде, затягивающей человека, um. п. — обычно) омут [Куценькі штаненята підкачавши, 3 торбинкою через плече, заходив У тиховодь романівського ставу Із удочкою Дмитрик у руках (Рил.); Кожному хотілося висловити свої гарячі почуття, вирватись із того тиховоддя, в якому досі жила Севастьянівка (Скляр.)]. тиховодий, тиховодний тиховодный [Село притулилось пад берегом вузенької, тиховодої річечки (Козач.); Коли дрібненькі, тиховодні брижі на Дніпрі торкнулися сап'янових чобіт, він став, нагнувся і обома руками набрав у пригорщу води (Ле)]. тиховодь см. тиховоддя, тихомирити, -рю, -риш разг. успокаивать; разг. утихомиривать; (делать смирным) усмирять [Чіпці хоч і гірка була материна догана, та недавня радість тихомирила його серце (Мирн.); Андрієві страх прикро було слухати сю сварку. Він почав тихомирити діда (Фр.I- тихомиритися, -рюся, -ришся успокаиваться; утихомириваться; усмиряться [Кавки тихомиритись стали (Федьк.); Бадіки поважніють і тихомиряться (Черемш.)]. Ср. тихомирити, тихомирний разг. спокойный, тихий [Розмовами з Смотрицьким він жив навіть і тоді, коли лише сподівався на них, готувався до них. А в тихомирній розмові — спочивав душею й тілом (Ле); Якою тихомирною дівчинкою була лісовичка порівняно з тією моторошною звірюгою! (Донч.)]. Тихон, Тихій, -хона, разг. Тишко Тихон, тихоня разг. тихоня [П а л а ж к а: ..А Хима не така. X в є н ь к а: ..То вона тут видає з себе тихоню (Мирн.); Бурий Мишко, отой самий тихоня, намовляв звірів покинути Оксанчине житло і якнайшвидше перебратися до лісу (Донч.)]. тихоокеанський тихоокеанский [Д о тихоокеанського побережжя дійшла робітничо-селянська армія саме в дні відкриття конгресу (Ел.)}. тихоплинний поэз. тихоструйный, тиховейный. тихострунний тихоструйный [Мовчала., тихострунна ліра (Сл. Гр.)]. тихосяйний светящийся спокойным, ровным светом; (о колеблющемся свечении или блеске) мерцающий [Блакитна тихосяйна ніч стояла в своїй довершеній красі над лісовим хліборобським краєм (Ст.)]. тихохід, -хода 1) разг. тихоход; 2) зоол. тихоход. тихохідний тихоходный. тихцём нар. разг. тихонько, потихоньку; (тайком, незаметно разг. — ещё) втихомолку [Валерій та Нюрка спустились до базару, тихцем підійшли до напівпричи- нених дверей морозовської крамниці (Ільч.); Стручисі завжди здавалося, що Юльча тихцем бере собі і дає Василькові чогось І ліпшого поїсти (Турч.)]. тихшати см. тихішати. тихше см. тихіше. тихший см. тихіший. тицяння тыканье. Ср. тицяти. тицяти, -цяю, -цябш, тицьнути, -ну, -нега разг. тыкать, ткнуть, тыкнуть (разг.); (пихать — ещё) совать, сунуть [Тицьнув [Пауль] мене кулаком під ніс так, що четверо моїх зубів упали в один бік, а сам я в другий... (Жур.); Олександра погасила світло, вхопила полумисок з стравою та тицьнула його під лаву (Коцюб.)]; см. ещё тикати1. #гицятися, -цяюся, -цяєшся, тицьнутися, -ну- ся, -нешся разг. тыкаться, ткнуться [Поросята, схожі на гладкі березові колодочки, тицялись під черево матки (перекл. а Мальцева); Лесь тицьнувся обличчям просто в діда й затих (Янов.)]. тпцъмежд. разг. тык; (в значении сказуемого — I для выражения внезапного появления кого- нибудь и т. п. разг. — изредка) шасть [Я слухала, слухала, а далі вхопила дзеркальце та тиць їй під самісінький ніс (Н.-Лев.); Нічого робить пану, тиць йому скоріш у руку ту тисячу (Стор.); Передня жатка — тиць і стала (Головко); Аж тут хазяїн тиць у двері, Роззявив рот, стоїть (Гл.)]- тицьнути см. тицяти. тицьнутися см. тйцятися. тичба уст. гурьба, толпа [Із улички висипала третя тичба дівчат, почула теє й собі: —Не вірте їм: Оксана ось де, у нас! (Вас.)]. тичина шест; разг. жердина; (реже) разг. тычина; обл. орясина [На вгороді коло тину Сохне на тичині Хміль зелений (Шевч.); Обтяжені віти плодами де-не-де попідпирано тичинами (Головко)]; см. ещё жердина. тичинка 1) уменьш. шестик; разг. жердинка [По невеличких тичинках вився горох, квасоля (Мирн.)]; см. ещё жердинка; 2) бот. тычинка [А чміль попорався між густих тичинок і з гудінням полетів далі над толокою (Донч.)]. тичинковий бот. тычинковый, тычиночный: тичка шест, разг. жердина; (реже) разг. тычина, обл. орясина; (для обозначения пути, I границ земельных участков и т. п.— обычно) 4-1402 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)