Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
тка 56 тлі смужки й свитки українські, хоч тип людей чисто мазурський (Н.-Лев.)]. тканина 1) ткань; (только прям. — о тканом материале вообще — ещё) материя, спец, тканина [3 віскозного шовку виробляють високоякісні тканини і трикотажні вироби (Наука і життя, 1958, 7); Над тихою водою річки золотився прозорою тканиною., ранковий туман (Збан.); Афористичні вислови, дотепні народні прислів'я, колоритний діалог органічно вплітаються в сюжетну тканину поеми [«Давня казка» Л. Українки] (lern. укр. літ.)]; 2) физл., анат. ткань [На погляд І. П. Павлова, організм людини не просте ціле, а єдине ціле, в якому об'єднані органічним взаємозв'язком клітини, тканини і иргани (Шкільна гігієна)]; покривна ^на см. покривний; сполу чна ~на см. сполучний 1. тканинка уменьш., ласк, от тканина 1. тканинний 1) (редк, — изготовленный тка- ньём) тканый; 2) физл., анат, тканевый [Тканинна терапія означає застосування з лікувальною метою тканин, збагачених біогенними стимуляторами (Мед. ж,, 1953, XXIII, 1)]. тканйнонька, тканиночка ласк, от тканина 1. тканка редк. 1) ткань; (при сравнении — о прозрачном облаке, дымке и т. п.) кисея [До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Л, Укр.); Між вербами залисніла вода, неначе синя шовкова прозора тканка (Н.-Лев.); Вже неба тканка побіліла, І гаснуть зорі се- ребристі, Вже вітерець з Дніпра несміло Зашарудів у жовтім листі (Шп.)]; 2) (обл.— приспособление для ловли мелкой рыбы) сеть. ткання тканьё; (реже) ткань [Лядою гупав [Давид], кидав човник, а десь думками не тут, не біля ткання (Головко); Понад рікою перед світом Ідуть закохані — весна! Ідуть, побравшися за руки, По сизих травах, навмання. Під ноги стеляться їм луки, Мов килим дивного ткання (Воскр.)]. ткань, -ні перен. редк. ткань [У вадумі сиджу я вночі І думок сную чорную ткань (Фр); Він чародієм Музику й спів єднав у ткань тонку (Рил.)]. ткати (тчу, тчеш) ткать [Під горами Карпатами, Де річка Уж тече, За кроснами нап'ятими Гуцулка килим тче (Воронько); В сріблясто-зелеикуватих глибинах літньої ночі місяць тче над землею свої легкі й химерні шовки (Ст.)]. ткатися (тчеться) ткаться [Всі на мене залицялись І сватати стали; А у мене, як на теє, Й рушники вже ткались (Шевч.); Мавка: ..По білих снах рожевії гадки легенькі гаптували мережки, і мрії ткались золото-блакитні, спокійні, тихі, не такі, як літні... (Л, Укр,)], ткаха см, ткаля. ткацтво ткачество [Поряд з художнім ткацтвом, керамікою, настінним розписом Україна славиться і різьбленням по дереву (Нар. творч, та етн., 1957, 2)], ткацький ткацкий [Знадвору Антонові було зовсім темно, він наштовхнувся на ткацький верстат (Чорн.)]. ткацько-прядильний ткацко-прядильный. ткач, -ча" ткач [Був я і в ткачах, та й там недовго насидівсь: така морока з тими нитками: до якої не доторкнешся, так вона, бісова волосінь, і увірветься! (Стор.); Ото ткач: нитка рветься, а він в плач (приказка)]. ткачёнко уст. сын ткача. ткачик орн. ткачик. ткачиха ткачиха [Праворуч теж скляні двері, кудою раз у раз входять і виходять ткачі, ткачихи й діти (Л, Укр,)], ткачишин, -на, -не ткачихи (род. п, от ткачиха). ткачівна уст, дочь ткача [В і т т і г: Тяжко жити на світі отакому жандарові: то йому треба якесь голодне старченя в буцегарню запхати, то знов мусить якусь гарненьку ткачівну з ума звести, ..чи то ж мала робота (Л, Укр,)], ткачук, -ка уст, сын ткача, подмастерье ткача. ткнути см. тикати1. ткнутися см. тйкатися. тлетворний книжн, тлетворный [Ні, друже мій, ніколи не забуде історія людства тих років, коли всьому світові загрожувала тлетворна пошесть німецького фашизму (Донч.)]. тлетворність, -ності книжн. тлетворность. тлити (тлю, тлиш) редк. жрать; (о жучке, червях, а также перен. — обычно) точить, истачивать; (о чувствах — ещё) глодать, уст. снедать [— Давай хліба!— налягав уперто Бовдур, не слухаючи ніяких доказів. — Та кажу тобі, що й у мене самого мало. — Але-бо в мене й кришки нема, а я голоден! — Було не тлити все рано, було собі лишати й на вечір! — сказав дід Панько (Фр.); Минуло все, та не пропало, остались шашелі: гризуть, Ж[е]- руть і тлять старого дуба... (Шевч.); Жура душу тлить, Живе серце болить (Фр.)]. тлін, -ну уст. тлен; уст. тля [Вже у повітрі віяв тлін (Рил.); Ні смерть, ні тлін, ні підступи, і навіть У спину постріл не страшить мене (Бажан)]. тлінний книжн. тлённый; (смертный) книж н. уст. бренный; (вредный) губительный; (разлагающий уст. — ещё) тлетворный [Він знав кожного селянина, його життя, характер і думки, знав його жінку і дітей, його скарб тлінний і нетлінний (Коцюб.); Бува, як недруг тлінним духом тобі нашепче щось у вухо, — одплюнь, працюй, будуй і рий... Ми сокрушили світ старий (Тич.)]. тлінність, -ності тленность; бренность; губительность; тлетворность [Повість [«Алексан- дрія»] пройнята сумною думкою про тлінність усіх земних благ, марність людських поривань, всемогутність смерті (Іст. укр. літ.)]. Ср. тлінний. тління тление [Предмети, що збереглися від вогню і тління, знайдені в тих місцях, де вони були під час катастрофи (Нар. стар. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)