Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
тон 69 тон тонесенько пряла, а і у будень другої не брала, як з іванівського полотна (Квітка); Нум гуртом співать; Витягніть тонесенько, Буду я товстесенько Окселентувать (Гл.)]. тонзиліт, -ту мед. тонзилйт [При наявності місцевих гнійних вогнищ, наприклад, при загостренні хронічного тонзиліту, застосовують антибіотики (Наука і життя, i960, 2)]. тонзура церк. тонзура [Чернець у коричневій рясі, підперезаній обтріпаним мотузком, схиляючи перед Кисельовим опуклу з тонзурою голову, схожу на жовтий кабак, показав йому дорогу до покоїв настоятеля (Риб.)]. тонина разг. тонина. тонізація физл. тонизация. тонізований физл. тонизированный. тонізувати, -зую, -зуеш физл. тонизировать [Науково і практично доведено, що холодний клімат тонізує організм за рахунок підвищеного споживання кисню (Наука і життя, 1959, 8)]. тонізуватися, -зується физл. тонизироваться. тонізуючий физл. тонизирующий [Лимонник використовується в медицині для виготовлення тонізуючих препаратів (Коле. Укр., 1958, 5)]. товіка муз. тоника [Закінчення не на тоніці вносить елемент ладової нестійкості (Нар. творч. та етн., 1957, 2)]. тонісінький уменьш., ласк. разг. тонёхонький, тонёшенький [Густа, як руно, трава й дрібненька, тонісінька осока доходять до самої води (Н.-Лев.); Від напруження в ушах зазвучали тонісінькі дзвоники (Баш)]. тонісінько нар. уменъш., ласк. разг. тонё- хонько, тонёшенько [Говорить [Вівдя] тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця (Н.-Лев.)]. тонічний муз. и пр. тонический [Маяковський створив для грандіозного змісту своєї поезії блискучу нову форму — ораторський тонічний вірш (Нович.)]. тонкий 1) тонкий [Хилить вітер долі тонку берізку (Риб.); За ніч море вкрилось тонким льодом (Трубл.); І голову йому змила, І ноги умила, І в сорочці тонкій, білій За стіл посадила (Шевч.)]; 0 ~кйй голос тонкий голос, высокий голос [Чує він крізь легкий сон, що якась дівчина співає тонким голосом пісню (Н.-Лев.)]; 2) перен. тонкий; (превосходноразвитый, доведённый до виртуозности — о вкусе, манере um. п. — ещё) утончённый, (реже) изощрённый [Весна була тепла: парувала земля, від перших листочків ішов тонкий аромат (Панч); Складну й тонку роботу по обробці своїх рукописів Коцюбинський здійснював на протязі всього періоду творчої діяльності (Мовозн., 1955, XIII); Мати прекрасно врахувала тонкі психологічні особливості складної натури сина (Донч.); Никодим Онуфрійович захоплено подивився на сина: чорт забирай, він ніколи й не думав, що його Са- шунька такий тонкий дипломат (Смол.); Черкащину було прикро, що його не почує старик — тонкий знавець музики (Дмитр.); Він є тонкий, тактовний мужчина, чоловік науки й праці (Коб.); Вона добре малювала, мала тонкий художній смак, розуміла все прекрасне (Іван.)]; О г^кий н а сльози разг. слезливый; разг. плаксивый; ~кий натяк тонкий намёк [Сей тонкий натяк примусив мене почервоніти (Л. Укр.)]; ~кий слух, г^ке вухо тонкий слух [Хаєцький, маючи напрочуд тонкий слух, завжди перший ловив наростаючий свист снаряда або шавкотіння важкої міни (Гонч.)]; —»кий сон (тревожный) чуткий сон [Швидко й світло згасло; поснули панни тонким, чуйним сном, а більш того дрімотою, пополовині з мріями (Н.-Лев.)]; ~ка кишка у кого (не хватает сил, способностей и т. п.) разг. кишка тонка у кого [— Еге, — кажу, — тонка кишка в тебе до науки, сину. Недаром із школи вигнали (Збан.)]; н а <^ку прясти см. прясти1. тонкість, -кості тонкость; уст. тонина [Щоб хтось женився з досади на чиюсь любов і щирість, на чиюсь надмірну тонкість, ніжність і сумлінність, то се ще в світі нечу- вано (Л. Укр.)]. тонко нар. 1) тонко [Спасибі і дівочці, що рано уставала, тонко пряла і хорошенькі рушнички придбала (Квітка); Битим шляхом летить тритонка, А на ній знамено червоне, І видзвонює пісня тонко, І в житах придорожніх тоне (Заб.)]; 2) тонко; утончённо; изощрённо [Вимиті вчора коси тонко пахли суницею (Гонч.); Я не могла одірвати очей від тих сторінок з тонко розмальованими заставками (Л. Укр.); Вона навдивовижку тонко розуміла характер людей (Янов.); Треба, знаєш, діло тонко вести! (Мирн.)]; О «-^ко прясти разг. редк. ловко вести дело [Тонко ж ти прядеш, голубе, коли на позичені гроші такі коні купуєш (Коцюб.)]; грошей ~ко (в значении сказуемого — быть не при деньгах) разг. с деньгами туго [Підходить строк векселю, а грошей, мабуть, тонко... (Вас.)]; д є ~ко, там і рветься см. рватися 1. Ср. тонкий 1—2. тонковерхий островерхий, с острым верхом; (деревья, горы, скалы и т. п. — обычно) с острой вершиной, с острой верхушкой, с острой макушкой [Межи білих хаток цвіте й вишня рясна й тонковерха тополя пахучим листом шелестить (Вовч.)]. тонковолокнистий тонковолокнистый [Радянські вчені вивели чудові сорти тонковолокнистого бавовнику (Колг. Укр., 1957, 11)]. тонкоголосий разг. тонкоголосый [Притиснувши міцніше до грудей бандуру, він приглушив рукавом її тонкоголосі лади (Куч.)]. тонкоголосо нар. разг. тонкоголосо [Владно і розкотисто співала «Ленінська кузня», за нею високо й тонкоголосо, наче паровоз, гудів «Транссигнал» (Куч.)]. тонкодзьобий тонкоклю вый. тонкозернистий тонкозернистый [Крейда — тонкозернистий, м'який білий вапняк (Колг. вироби, енцикл.)]. тонкокрилий тоякокрылый [І згадать немило, Що тішить нас могла билинка там якась, Червона кузочка чи мушка тонкокрила... (Рил.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)