Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
топ 72 топ розмову пили й топірця (Мур.)]. Ср. то- пїр 1—2; 3) обл. трость с набалдашником в форме топорика [Вони [гуцули] вибігли на середину сцени і стали незамкненим колом, підковою, обнявши один одного за плечі. Заводій підняв угору топірець, пов'язаний червоною стрічкою, блиснуло лезо, стрічка війнула в повітрі, і попливла підкова, як вінок на тихій воді (Жур.)]. топірець2, -рцй орн. тупик. топірчик уменьш. разг. топорик. топіт, -поту см. тупіт. топічний мед. и пр. топический. топка топка [Кочегар Ваня став шурувати в топці (Донч.)]. топкий топкий. топкість, -кості топкость. топковий спец. топочный [Відкриті в Панті- капеї і Фанагорії випалювальні печі., складались з двох камер: топкової і випалювальної (Нар. стар. іст. УРСР)]. топкуватий несколько топкий. топлений 1) прич. топленный, истопленный [Не дуже вмів [Макуха], як, що й коли придбати; як там кажуть: коли з топленої хати йде, то вже й дверей не зачиняє, бо, бач, тепло, а того не розсудить, що вистудити хату недовго і в ній холодно буде (Квітка)];в кімнатах давно не ~но комнаты давно не топлены; 2) прич. плавленный; выплавленный. Ср. топити1 1—2; 3) прил. топлёный; плавленый [Молода, білоголова красуня відчула, що могла б змусити кожного з них випити жбан топленої смоли, не те що горілки (Ле)]; ~не молоко топлёное молоко; ер. топити! 2. топлення 1) топка; 2) топление; плавление, плавка; выплавка [На ливарному дворі холов чавун попереднього топлення (Янов.); Сталь кипіла бурхливо, весело, бульбочками, так, як кипить борщ у доброї господині. Хороше буде топлення (Собко)]. Ср. топити1 1—2. топливо редк. топливо [Таке те топливо кляте: тільки курить, як ним топить (Тесл.); Мав панотець намір викрасти поламаний віз на топливо (Март.)]. топнути1 см. топати. топнути2, -ну, -неш редк. обл. см. тонути. топовий мор. топовый [На щоглах світили топові вогні. Одна по одній злітали вгору ракети (Трубл.)]. топограф геод. топограф [Жоден з народногосподарських об'єктів не можна спроектувати або побудувати без участі топографів і геодезистів (Веч. Київ, 1958. IV)l топографічний геод. и пр. топографический [Наступ набирав щодень навальнішого темпу. Куцих топографічних карт вистачило | всього на кілька годин руху (Гонч.)]. І топографія геод. и пр. топография [Розповідь про помсту Ольги древлянам у 945 р., занесена у літопис, мабуть, в 60—70 роках XI ст., містить деякі дані про стародавній Київ і його топографію (Нар. стар, іст. УРСР)]. | тополевий тополевый [І тополеве листя, таке ж нев'янучо зелене, як літньої пори, стало падати на землю (Жур.); Геть-геть за жовтими ланами, Проміж тополевих рядів, Облямувалось берегами Широке озеро (Щог.)]. тополенька ласк, от тополя [Плавай, плавай, лебедонько! По синьому морю — Рости, рости, тополенько! Все вгору та вгору (Шевч.)]. тополина 1) (об одном дереве) тополь [Тополина у дворі, на вітрі, Гребінь хати, сизий, у диму, Сни мої і спогади нехитрі Знов живуть, як десять літ тому (Мал.)]; 2) древесина тополя. тополиний тополиный [За вікнами серед тополиного листя залопотів нежданий дощ (Руденко)]. тополинка уменьш., ласк, от тополина 1. тополинонька, тополиночка ласк, от тополина 1. тополог мат. тополог. топологічний мат. топологический. топологія мат. топология. тополя тополь [По діброві вітер виє, Гуляв по полю, Край дороги гне тополю" До самого долу (Шевч.)]. тополька уменьш., ласк, от тополя [Він звернув на глуху алею і знайшов пам'ятну йому лаву під молодою тополькою. Колись він тут сполохав Катю (Гур.)]. топольник разг. топольник [Ой, гуділи вітри на паромі, І топольник розлукою пах... (Нех)\. топоніміка лингв., геогр. топонимика [Топоніміка цінна тим, що в ній з особливою виразністю проявляється зв'язок історії мови з історією суспільства (Мовозн., 1957, топонімічний лингв., геогр. топонимический [Топонімічні назви, виникнення яких часто губиться в глибині століть, дозволяють дослідникові заглянути в давнє минуле народу і країни (Мовозн., 1957, XIV)]. топонімія лингв., геогр. топонимия [3 усіх категорій лексики саме топонімія найвиразніше зберігає безпосередні й реальні співвідношення між явищами мови і різними сторонами суспільного життя (Мовозн., 1957, XIV)]. топорёць (род. топірця) см. топірець1. топорище, редк. топорисько топорище [Позич мені, сестрице, сокири, поки мій чоловік топорище зробить (Вільде)]. топсель, -селя мор. топсель. топтаний, топтанный; истоптанный; попранный [Пан би мав на себе глянути та до своєї ноги топтаного чобота взувати (Ле); До чужини привикли янкі — японцем топтаний Сеул тривожно слухає, що танки несуть американський гул (Уп.); І стежечки, доріженьки.., Що топтані до ворожки, Поросли травою (Шевч.)]. топтанина редк. топтание [на месте]. топтання 1) топтание; истаптывание; попирание [Ах, та тюремна служба!.. Вічний вид повзання перед властю, сцен брутальної самоволі, топтання людської гідності (Фр.I; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)