Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
тор 77 тор кай!» (Стор.); — Торкай!— сказала Тоня кучерові (Головко)]. торкатися, -каюся, -каєшся, торкнутися, -нуся, -нёшся 1) (кого, чого и до кого, до чого) касаться, коснуться (кого, чего); прикасаться, прикоснуться (к кому, к чему), дотрагиваться, дотронуться (до когб, до чего) ; (слегка — ещё) притрагиваться, притронуться (к кому, к чему), трогать, тронуть (кого, что); (только рюмкой и т.п. — изредка) чокаться, чокнуться [І море торкається наших Засмалених ніг (Рил.); Мати., садовила її [дочку] собі на коліна, коли вже її ніжки не теліпались, а торкались об діл (Н.-Лев.); Жінка підійшла до дерева, обережно торкнулася пальцем тонкої зеленуватої кори, яка лисніла свіжим соком (Жур.); Старий торкнувся струн, і струни відгукнулися на його ласку, застогнали жалібною тугою (Тулуб); Валентин Модестович схопився, перехилився через стіл, торкнувся губами до чола дружини (Шовк.); За кілька мінут усі три товариші сиділи при столі, торкалися склянками, пили і закусували (Фр.); — Опріч двох тостів — за сміливість і за працю — п'ю ще й третій: за єдність! — За єдність! — торкнулись усі чарками (Коцюб.)]; мороз гнувся чого, приморозки гнулися чого (слегка попортить своим воздействием) разг. мороз тронул что, заморозки тронули что [Солодко пахне прілим листом і травами, пізніми грибами, що їх уже торкнулися перші приморозки (Куч.)]; осінь гнулася дерев, лісу и т. п. (образно — оказать воздействие на что) разг. осень тронула деревья, лес и т. п. [Глибока осінь пройшла лісами, торкнулася червоною позолотою кремезних дубів (Куч.); Осінь уже торкнулася лісу (Ст.)]; 2) перен. трогать, тронуть; (обращать внимание на что-нибудь в разговоре, изложении) касаться, коснуться (чего), затрагивать, затронуть (что) [Щось особливе ніби торкнулося мого серця (Ле); Розмова, що саме точилася між матросом і Мурашком, торкалася, видно, каналу (Гонч.); Як Арсен жалкував, що торкнувся цієї теми! (Дмитр.)]. торкнути ем. торкати. торкнутий тронутый [Торкнуті клавіші увігнулись під його тонкими, неначе пазури, пальцями (Н.-Лев.)]. торкнутися см. торкатися. торкотати, -кочу, -кбчеш и торкотіти, -кочу, -котиш обл. 1) тарахтеть [їхала велена бричка, присадкувата, черевата, і страх торкотала (Свидн.)]; 2) (перен.: о бестолковой, докучливой болтовне) разг. тарахтеть [Ко- винськийвсе йому торкотав своє (Свидн.); А як Франко приїхав до мене з моло- і дими ночувати, то жінка, хоч як вічів не любила, але не торкотіла на мене | (Стеф.)]\см. ще туркотати 1. І торкотливий тарахтящий. торкрет, -ту строит, торкрет. I торкретування строит. торкретирование [Треба з першого ж дня пуску батарей ставити шамотників для регулярної профілак- | тичної замазки і торкретування порожніх швів і розколин в печах (Рад. Укр., 1946, VIII)]. торкретувати, -тую, -туеш строит, торкретировать. тормоз, -зу редк. тормоз [Вечірній поїзд посилає в небо Хмарину диму, сипле жмуток іскор, Гукає довго, весело, протяжно І, тормозами скрипнувши, поволі Рушає в путь (Дор.)]. тормозний редк. тормозной [Я зачекав, поки поїзд рушив, і скочив на приступку тор- мозної площадки (Сміл.)]. тормбсити, -мбшу, -мбсшп см. термосити. тормопшти, -шу, -шшп разг. редк. тормошить [— Пане поручику, чути постріли,— повторив упертий солдат, тормоша чи його за плече (Гал.); Хтось за ногу схопив Василька. Той брьохнув. Підхопили його й тормошили, немов діда солом'яного (Головко)]. торнадо нескл. сущ. м. р. метеор, торнадо. торований проторённый; (в сказуемом— ещё) проторён; прил. торный; протоптанный; укатанный, накатанный, наезженный; проложенный [Мотоцикли тим часом уже виїхали знову на торований грунт і були вже зовсім близько від Сахно (Смол.)]; г^на путь um. п. перен. проторённый (торный) путь и т. п. [Будуть вчитись, трудитись у дні і світанки, Торувати ніким не торовану путь, І Вітчизні усе віддадуть до останку, І з Вітчизною горді до сонця зростуть (Шп.)]. Ср. торувати. тброк, -ку разг. редк. 1) см. торбчка 1; 2) (об узкой полосе по краю ткани и т. п.) кромка; (реже) кайма. тороки, -кін 1) спец. торока [Спереду сідла висіли дві кобури з пістолями, а з тилу в тороках ув'язувалась бурка і інше до треби козакові (Стор.)]; 2) см. торочки 1. торопіти, -пію, -П16Ш робеть; (лишаться самообладания) теряться [А Трохим що -— він уперше і у губернії,., він і торопіє, і не зна, як за що узятись, так тим здається, що непроворний і непонятливий (Квітка); І ось з юрби вийшло їх двоє: Іван з Семеном— статні, сильні й молоді ковалі.. Вони трохи торопіли перед людьми, обсмикували великими руками сорочки, ніяково посміхалися (Шиян)]. торопкий редк. торопливый, поспешный; уст. торопкий [Вона на мить здивовано спинилася, скинула на мене торопким поглядом і, нічого не промовивши, швидко пішла геть, через вулицю (Кол.)]. тбропко нар. торопливо, поспешно; торопко [Благий торопко насунув свій синій картуз з блискучим козирком на самий ніс (Панч); Вони торопко розсідалися за столики (Ле)]. Ср. торопкий. тороплёний разг. оторопевший, оторопелый (разг.); (крайне удивлённый, потрясённый и т. п.) ошеломлённый; (об утратившем от волнения способность понимать происходящее разг.—изредка) одурелый [Гляньте: ген голосить [хуга], грає, Приска, свище, наганя; Ось тепер у прірву пхав Торопленого коня (Стар.); Жах обхопив |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)