Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
тор 78 тор чумаків. Одні стоять, мов тороплені, другі метушаться на місці, мов рятунку шукають (Коцюб.)]. торос торос [Далеко десь, закутий у тороси, спав корабель під снігом віковим (Нагн.)]. торосистий торосистый [По нерівній торосистій кризі ходити важко — наче по якихось руїнах (Трубл.)]. торосити, -рошу, -росиш торосить. торосйтися, -сйться тороситься [Затріщала кількамісячна крига, торосила ся й спадала (Ле)]. торосіння торошение. торбх (глагольное межд.) трах, усилит, тарарах; (об ударе и для обозначения короткого и резкого звука — ещё) бац; (только об ударе разг. — ещё) хвать [А жінка знов йому: «Торох! Як по стіні горох... Ти ж роздивися — ясла на півхати. Куди ж їх винести? Стіну рубати?» (Гл.); Як іде відкіля, то хоч опівночі, а я вже щоб і стерегла двері відчиняти йому, а то торох, торох у вікно, аж скло дзеленчить (Барв.); Гуде, свистить, несеться піка, Як зверху за курчам шульпіка, Торох рутульця в лівий бік! (Котл.)]. торохати см. торохкати. торохкало разг. редк. трещотка [Гирич запропонував за його власним винаходом імітувати торохкалом у порожній бочці кулемет (Панч)]. торохкати, -каю, -каєш и торохати, -хаю, -хаєш, торохнути, -ну, -неш разг. трахать, трахнуть, усилит, разг. тарарахать, тарарахнуть; грбхать, грохнуть, шарахать, шарахнуть; (только о прерывистом звуке разг. —ещё) громыхать, громыхнуть; (только соверш. — об ударе разг. — ещё) хватить [У багачів тижнями Гули димучі кінні молотарки, А в бідняків торохкали ціпи... (Вирг.); Хіба ж оця яма від бомби врятує?.. Як торохне, то й кісточок не позбираємо (Ткач); Здоровенна каменюка торохнула в стінку ледь вище від його голови (Смол.); Громом торохнуло в гори й долини... (Щог.); Докія торохкає посудом біля печі (Куч.); Парубок торохнув товкачем у ворота, гукнувши: «Морозе, морозе, іди куті їсти!» (Баре.)]; ~нути зайця, лисичку и т. п. (образно — убить) разг. стукнуть зайца, лисичку и т. п. [Зайчишки., попадаються. І густенько... Лисичку іноді торохнеш... (Вишня)]; ~нути пісню и т. п. (образно — с силой запеть, закричать и т. п.) разг. грянуть песню и т. п. [Омелько ненароком торохнув серед притихлих на світанні вулиць на ввесь свій дужий голос [пісню] (Ільч.); —Здоров, батьку,— торохнула йому громада (Квітка)]. торохкотати, -кочу, -кочені и торохкотіти, -кочу, -котиш усилит, тарахтеть (разг.); (сильнее — изредка) громыхать [За вікном торохкотіли краплі дощу (Ільч.); Поїзд їде далі, колеса торохкотять у такт та вколисують утомленого Дорка... (Мак.)]. торохкотіння тарахтение [Далеко в голові колони заторохкотіли підводи, торохкотіння все ближчало (Гонч.)]. торохкотіти см. торохкотати. торохкотливий тарахтящий. торохкотня усилит, разг. тарахтение [У Ніни лящало в ушах від цієї торохкотні (Коп.)]; см. ещё торохнеча. торохнеча усилит, разг. тарахтение; (о стуке машин um. п. — ещё) грохот [Ну, та й не торохнеча у вас у городі, аж у голові гуде (Харьк. — Сл. Г р.)]. торохнути см. торохкати. торохнутися, -нуся, -нешся разг. трахнуться, хлопнуться. торохнява обл. грохот [А степом котиться пахуча пара, Рілля підходить, як розкішне тісто, І все село тривожно гарячкує, Торохнявою, гомоном повите (Вирг.)]. торохтій, -тій разг. таратора (ле. р.), тараторка (м. р.), таранта (м. p.)t скороговорка (м. р.); (о болтуне разг. — обычно) пустомеля (де. р.), пустослов, пустозвон; перен. трещбтка (ле. р.)у (образно — изредка) балалайка [бесструнная] [Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій (Н.-Лев.)]. торохтійка таратбра, тараторка, таранта, скороговорка; пустомеля; трещбтка [Дра- жне мене в вічі торохтійкою й запирається од мене (Н.-Лев.)]. Ср. торохтій. торохтілка разг. погремушка [Марко показував свого нового вітрячка з торохтілкою: вітер дме, млинок крутиться і торохтить (Коп.)]. торохтіння І) тарахтение; громыхание [Неначе приснилося — почула [Лукія] торохтіння в шибку (Ле); Скоро шхуна зникла з очей, чулось лише торохтіння мотора (Трубл.)]; 2) трескотня, (реже) тре- щание. Ср. торохтіти 1—2. торохтіти, -хчу, -хтиш 1) тарахтеть (разг.); (о езде, работе, сопровождающейся стуком, и т. п. разг. — ещё) тарабанить; (сильнее — ещё) греметь [Море шуміло, дрібні камінці торохтіли, зачеплені хвилею (Л. Укр.); Коли чую, знов торохтить у вікно так, що аж шибки дзвенять (Н.-Лев.); Візок легенький торохтів Серед розложистих долинок (Рил.); Глухо гули потужні мотори, торохтіли по бруку блискучі гусениці, весело перегукувалися танкісти (Собко); Поривний вітер., торохтів на даху одірваною бляхою (Головко); Гримів, торохтів грім, далі став стихати, бо туча вже перейшла (Квітка)]; см. ещё торохкотати; 2) перен. разг. тарахтеть, тараторить (без умолку говорить); (о звуках, издаваемых птицамщ насекомыми) трещать [Торохтіли вони [жінки] між собою жваво, і всі враз, —- так що над вигоном немов би джмелі гули з щойно розбурханого кубла (Смол.); А соловей аж горло надриває І на всі заставки співає: Щебече і свистить, І тьохкає і торохтить (Гл.); Цвіркунець невгамовно торохтів свій єдиний мотив (Коп.)]. торохтливий, торохтючий редк. тарахтящий [А ось він сам — в труській колясі Чи в торохтливім тарантасі В'їздить бундючно |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)