Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Вступ недокументальні варіанти імен. Мають рацію ті працівники загсів, які відмовляють батьків від реєстрації замість повного імені його скороченого чи пестливого варіантів на зразок Алик, Жора, Вітя, Віка, Надя, Шура. Хоч деякі із скорочених імен стверджені словниками-довідниками як документальні (Діна, Ліля, Неля і под.), носії таких імен, особливо дорослі, відчувають незручність у багатьох життєвих обставинах. По-перше, їм досить часто доводиться відповідати на запитання: "А яке ж Ваше повне ім'я?", по-друге, скорочені чоловічі імена не завжди придатні для того, щоб ними називали по батькові. Для маленького хлопчика, наприклад, ім'я Алик, яке так подобається нині батькам, цілком годиться, воно на місці у колі сім'ї і серед друзів. Дорослого ж чоловіка називати Алик Володимирович не дуже зручно, а величати його дітей (стане ж він колись батьком!) Миколою Аликовичем чи Ольгою Аликів- ною вже зовсім незвично. У побуті в Україні Аликами називають Олексіїв, Олегів і Олександрів, одним із цих імен і слід реєструвати хлопчиків у документах, залишаючи ім'я Алик для неофіційного вжитку. На непередбачені ускладнення наражають своїх синів батьки, які вимагають реєстрації імені Жора замість Георгій. Особливої уваги потребує також реєстрація прізвищ. Підміна навіть однієї літери викликає серйозні юридичні ускладнення. Небажане варіювання прізвищ на зразок Касяненко, Касьяненко, Кас'яненко, Касіяненко у документах тієї самої особи. Процесові нормалізації вживання імен в Україні, становленню єдиної системи імен сприяють словники особових імен, які співвідносять загальномовні документальні (паспортні) і розмовно-побутові варіанти імен. У дореволюційний час важливу роль відіграв словник "Крестньїе имена людей", що вийшов у 1909 році як додаток до четвертого тому "Словаря української мови" за редакцією Б. Д. Грінченка. У 1954 році в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР було створено (укладачі Н. П. Дзятківська, С. П. Левченко, Л. Г. Скрипник) і надруковано за редакцією члена- кореспондента АН УРСР І. М. Кириченка "Українсько- російський і російсько-український словник власних імен людей", який став основою для наступних чотирьох доповнених і уточнених видань A961, 1967, 1972, 1976). У 1986 р. побачила світ праця Л. Г. Скрипник і Н. П. Дзятківської "Власні імена людей" за редакцією акад. HAH України В. М. Русанівського, яка помітно відрізняється від п'ятого видання "Словника власних імен людей" A976) назвою, типом видання (словник-довідник), структурою (введено нові розділи), обсягом інформації про імена і прізвища та ін., що стало підставою вважати цю працю не повторенням попереднього видання, а новим. Пропонований нині Словник — його друге, виправлене і доповнене видання. Автори зберегли основ- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Скрипник, Л.Г., Дзятківська, Н.П. Власні імена людей: словник-довідник.