Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Правописний довідник літературних норм, реєстрування прізвищ має і соціальне, і культурно-естетичне значення. Українські прізвища передаються на письмі за загальними нормами правопису українських слів. Проте у ряді випадків при оформленні документів роблять невиправданий відступ від правопису тих загальних слів, які лягли в основу прізвищ. Найчастіше заступається if на є у коренях (Вірний, Лєкар, Пехотпа, Побсгайлої Погорелий, Подлесний, Подобед замість Вірний, Лікар, Піхота, Побігайло, Погорілий, Підлісний, Пі- доЬгд тощо), и на і ЩуоЛча, Каліта, Малічка, Налівайко, Піео- вар, Семікіз, Скідан замість Дубина, Калита, Малинка, Наливайко, Пивовар, СемикІз, Скидач тощо), и на є (Убейбатько, Забейворота замість Убййбатько, Забийворота та под.). Досить часто звичні для всіх слова з суфіксом -ик у ролі прізвищ безпідставно пом'якшуються: Волік, Дончік, Козік, Колеснік, Крсік, Малік, Нижнік, Новік, Ополонік, Прдік, Рцдік, Рубанік, Ситнік, Скорік, Стаднік (треба Волик, Дончик, Козик; Колесник, Косик, Малик, Нижник, Новик, Ополоник, Подик, Рудик, Рубаник, Ситник, Скорик, Стадник). Нормативна форма прізвищ на -иченко нерідко заступається написанням із кінцівкою -іченко: Калиніченко, Михайличенко, Мірошніченко, Павліченко, Різніченко, Удовіченко замість Калиниченко, Михайличенко, Мірошниченко, Пав- личенко, Різниченко, Удовиченко та ін.). Грубим відступом від правил українського правопису є подвоєння приголосних у прізвищах типу Коміссар, Філіппінко, Кирилленко (треба Комісар, Філіпенкр, Кириленкр тощо), а також пом'якшення р на зразок: Зорька,г Серьга, Кухарь, Харьтсін, Царьков, Чмирь {треба Зорка, Серга, Кухар, Харкін, Царков, Чмир; виняток: Горький). Відомо, що більшість українських прізвищ походить від особових імен. Здавалося б, — найпростіше, орієнтуючись на словники, довідники, зберігати звукову оболонку імені і в прізвищах. Але, на превеликий жаль, значні правописні відхилення допускаються саме в коренях відіменних прізвищ: Кліменко (треба Клименко% бо Клим); Марінюк (треба Маринюк, бо Марина); Міронченко (треба Миронченко, бо Мирон); Нечіпоренко, Нечепоренко (треба Ничипоренко, бо Ничипір); Оніщук, Онещук (треба Очищук, бо Онйсько); Сімоненко (треба Симочечко, бо Симон) та ін. Спотворюються нерідко суфікси, що формують ті чи інші моделі відіменних українських прізвищ: Іванїшин, Яремішин (замість Івачишич, Яремишич, бо Івачйха, Яремиха); Тимчишен, Яковйшеч (замість Тимчйшин, Яковйшин); ВІвдіч, Марцсіч, Меланіч, Мотріч (замість ВЇвдич, Мару сич, Меланич, Мотрич) та ін. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Скрипник, Л.Г., Дзятківська, Н.П. Власні імена людей: словник-довідник.