Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Вихованець І. Р., Карпіловська Є. А., Клименко Н. Ф.
Вивчаємо українську мову. Розширений курс. Самовчитель.
Сторінка (загалом з 1 до 272):
Попередня
|
|
Наступна |
Мов лїторосль повзка від в'язового пня. Ще вчора він слова точив мені медові, І стільки приязні було в облесній мові! Та утиральничок скрашав поважну стать. Він бачить наперёд годину злої страти, А руки прййдеться від крові обмивать, Тож ліпше рушника напохваті держати. стріваю «встречаю» в облесній мові «в льстивой речи» коритарах лит. коридорах утиральничок лит. рушничок метушня «суматоха» страти «казни» маячня «бред, наваждение» напохваті «под рукой, наготове» суспільних шарах лит. шарах «общественных слоях» лїторосль «молодой побег» слова точив медові «славословил, хвалил» ФРАНЧЁСКО ПЕТРАРКА «НА СМЕРТЬ ЛАУРИ (СССХН)» Ні зоряних небес мандрівні хори, Ні вітрокрйлі в морі байдаки, Ні в полі збройних лицарів полки, Ні звіра красного глибокі нори, Ні вісті, що приходять через море, Ні строф любовних точені рядки, Ні в ароматах свіжої луки, Співання дам, що тішать наші зори,— Ніщо мого вже серця не торкне: Свій день і сонце втратило, трудне. І все для нього мороком укрите. Журбою стали довгі дні мої: Я кличу смерть, бо прагну ту зустріти, Що був би краще не стрівав її. луки «луга» мороком укрите «покрыто мраком, сумраком» Микола Костянтинович Зеров A890—1937) Видатний український учений-філолог, поліглот, поёт і перекладач, історик літератури. Лідер і теоретик гуртка «неокласиків» в українській поезії початку XX століття, до якого належали Михайло Драй-Хмара, Павло Тичина, Павло Филипбвич, Юрій Клен (Освальд Бургардт), Мак- 94
|
|
|